Безсмертний Олексій Гаврилов

Наша редакція продовжує цикл публікацій про формування обласних штабів під президентські вибори у Вінницькій області.

0
767

В минулому матеріалі “Конкуренції на керівника виборчого штабу Порошенка у Вінниці немає” ми писали, як співрозмовники нашого видання з президентського середовища відмічали відсутність конкуренції та особливого бажання брати на себе відповідальність за непрогнозований результат кампанії. При цьому наводили приклад гострої боротьби за ключові штабні посади в часи “Партії регіонів” на Вінниччині. Тоді внутрішня конкуренція та боротьба за управління виборчими процесами призводила до численних конфліктів, перевірок з Києва і втручання центру в місцеві процеси.

Найбільш докладно про такі процеси в керівництві “Партії регіонів” на Вінниччині міг би розповісти екс-депутат обласної Ради від цієї партії – Олексій Гаврилов.

Призначеного в 2012 році керівником обласного виборчого штабу “Партії регіонів” на парламентських виборах Олексія Гаврилова через деякий час з посади зняли, цьому передували внутрішні тертя та перевірки з Києва. А сам Олексій, який на той час став одним з головних менеджерів ПР на Вінниччині, зайнявся декількома кампаніями мажоритарних депутатів від ПР. Але про все по порядку.

Олексій Гаврилов – людина з групи Сергія Татусяка. Сергій Пилипович ще з часів радянського комсомолу постійно перебував на владному олімпі Вінницької області. В свій час очолював партійні структури НДП (Анатолій Матвієнко, Роман Безсмертний, Тарас Стецьків, Володимир Філенко, Юрій Єхануров та інші), потім була робота в обласній владі з Григорієм Калетніком, партія Балоги “Єдиний центр”, спільна діяльність з Володимиром Продивусом, потім був тривалий період перебування в керівництві “Партії регіонів”, мандат нардепа, посада голови обласної Ради від ПР. Далі, вже після Революції Гідності – “Партія Розвитку України” (Сергій Льовочкін, Микола Скорик, Сергій Ларін) та частково “Опозиційний блок”. Але вже останню партію – “ОБ” на Вінниччині взяв під свій контроль інший екс-однопартієць Сергія Татусяка – Сергій Чорноокий.

А Сергій Татусяк на декілька років сконцентрувався на протореному раніше напрямку – громадських організаціях та численних грантових проектах.

І все таки Сергію Татусяку потрібно віддати належне. Його вміння формувати команду, концентрувати навколо себе прогресивну молодь, розставляти кадри, допомагати “своїм людям” в політичному та владному становленні – це і є один з секретів політичного довголіття групи Татусяка, який доволі тривалий час утримується на плаву навіть за, здавалось, безвихідних ситуацій. Чого тільки коштує велика кількість громадських організацій, з юридичною адресою Соборна 85 (приміщення Сергія Татусяка) та постійні зустрічі, тренінги, грантові проекти, поїздки в країни ЄС очільників вінницьких громад.

Але найкращим показником для політика являється його вміння переживати форс-мажорні та критичні періоди. Таким для “Партії регіонів” став Євромайдан та Революція Гідності. І цей несприятливий для себе період група Татусяка зуміла пережити і навіть дещо укріпитись.

Справжньою політичною відлигою для команди Татусяка можна вважати призначення головою Вінницької ОДА – Валерія Коровія з яким Сергія Татусяка пов’язують давні робочі та дружні стосунки.

До цього потрібно додати тісні стосунки команди Татусяка з Андрієм Гижком (керівник БПП-Солідарність на Вінниччині, перший заступник голови ОДА).

І якщо перший революційний губернатор Вінниччини Анатолій Олійник почав системно зачищати всі сумнівні структури причетні до попередньої влади та розпочав кадрове оновлення від екс-регіоналів, то за каденції чинного керівника області багато ключових фігур з пулу Татусяка були призначені на різноманітні керівні посади в обласній владі.

Давній соратник та багаторічний підлеглий Сергія Татусяка – Володимир Мережко очолив ключовий департамент області. 

Департамент міжнародного співробітництва та регіонального розвитку виник після реорганізації обласного департаменту економіки та управління міжнародного співробітництва. Зрозуміло, що до новоутвореного департаменту новий керівник Володимир Мережко затягнув досить багато “своїх” (Татусяка) кадрів. Починаючи від призначення на посаду в департаменті Руслана Джабраілова (працював помічником голови обласної ради Сергія Татусяка) до перекладачів, які раніше працювали в управління Мережка.

Очолила не менш важливий для області Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА – Наталія Заболотна. Одна з найяскравіших представників “тусовки” Татусяка. Звісно і Заболотна протягнула багатьох представників з орбіти “Молодих регіонів”. Своїм заступником вона призначила керівника ГО “Форум” – Олександра Мельника, який брав постійну участь у виборчих кампаніях ПР, підтягнула на посаду Максима Студілка та багатьох інших. Адже структури департаментів це не тільки апарат департаменту, але й багато підпорядкованих організацій – соцзахисту, інтернати, санаторії та інше.

Один з головних гравців команди Татусяка (заступник ГО Україна-Польща-Німеччина, керівник ідеологічного відділу обласного осередку “Партії регіонів”, кандидат в народні депутати по 13 округу від ПР) Андрій Кавунець очолив “Ресурсно-інформаційний центр “Громади Вінниччини”. І являється сьогодні одним з найкращих експертів в області з питань децентралізації, впроводженні грантових проектів та тісно працює з обласною владою.

Ще один давній підлеглий Сергія Татусяка – експерт з виборчих кампаній Руслан Штогрин, після місцевих виборів 2010 року займався з колегами кампанією Наталії Королевської в області (партія зазнала нищівного результату на виборах 2012 року в тому числі і на Вінниччині), незважаючи на яскраве “регіональне” минуле, спробував себе в якості керівника президентського штабу Анатолія Гриценка в 2014 році (результат Гриценка на Вінниччині став одним з найгірших по країні 22 місце з 24 областей і м. Київ)

Після невдалих спроб в обласних кампаніях президентських та парламентських виборів, Руслан Штогрин з колегами (Олексій Гаврилов) спробував свої сили на нижчому рівні – місцевих виборах 2015 року, на яких взяв в роботу з десяток кандидатів в депутати як обласної так і міської ради. При чому від всіх політичних партій, від БПП, до Батьківщини. З порядка двух десятків “клієнтів” технологів до ради потрапили лише декілька. Наприклад Геннадій Мазур “Батьківщина” – до обласної ради, та Ганна Давиденко (з численними скандалами, підкупом виборців та судами) до міської. Найкращим результатом з усіх проведених виборів Штогрином можна вважати результат потужного бізнесмена Олександра Ковінька – голова Вороновицької ОТГ. Через доволі нерозбірливі політично-виборчі зв’язки Руслан Штогрин став фігурантом декількох скандалів у ЗМІ. Після цього відносно невдалого періоду він сконцентрувався на виборах ОТГ, де на рівні сіл та селищ продемонстрував доволі непогані результати проведення виборчих кампаній.

Сам Олексій Гаврилов, який є “правою рукою” Сергія Татусяка, розправив плечі в 2010 році (до цього довгий час працював практично на всіх направлення з Сергієм Татусяком). Доволі фахово розбираючись на той час у партійному будівництві та виборчих кампаніях він став одним з керівників виборчого штабу “Партії регіонів” на місцевих виборах. Ті вибори вперше стали успішними в опозиційній Вінниччині для політичної сили Януковича. Знову потрібно віддати належне Сергій Татусяку, якого сам Олексій називав в ЗМІ своїм другим батьком, Сергій Пилипович дуже відповідально і показово підійшов до своїх давніх і надійних соратників. І майже всіх ключових гравців свого пулу, незважаючи на доволі молодий вік та внутрішню конкуренцію, включив в прохідні місця списку ПР до обласної ради та розставив на посади в апарті підпорядкованої ради, департаменти та на інші ключові структури в області. На сьогодні такий підхід до власної команди один з небагатьох вийнятків в політичній моді “зрад” та “кидалова” нашого регіону.

Після місцевих виборів 2010 року Олексій Гаврилов з Олексадром Побережцем (зараз депутат обласної ради “Опозиційний блок”) забезпечували технологічний супровід, курували зв’язки зі ЗМІ і т д Миколі Джизі і Івану Мовчану (губернатори за часів Януковича) та розбудовували партійні структури в області. На виборах до ВР 2012 Гаврилов займався кампаніями декількох мажоритарщиків, після Революції Гідності разом з Татусяком увійшов до координаційної ради “Партії Розвитку України” а на парламентських виборах 2014 був включений у виборчий список “Опозиційного блоку” під номером 44.

Приводом до доволі побіжного політичного огляду діяльності групи Татусяка стала вчорашня заява Олексія Гаврилова про повернення в політику:

Майже 4 роки я залишався повністю осторонь політики. Настав час повертатися. 🙂
Ні, я не балотуватимуся у Президенти, але підтримуватиму гідну кандидатуру. Він імпонує мені своїм поглядами, та ще ми маємо багато подібних біографічних рис.
Запрошую всіх, кому не байдужа доля України, та тих, хто поділяє наші погляди, приєднуватися до команди.
Наживо поспілкуватися з Романом Петровичем можна буде у Вінниці вже за 10 днів.
Кому цікаво – пишіть.

Між рядків цього посту доволі чітко прослідковуються, що сам Олексій Гаврилов давно плекав надії та очікував зручної нагоди і приводу повернутись до політичного життя.

Нашому виданню вже досить давно була відома інформація про те, що саме Олексій Гаврилов очолить президентський штаб Романа Безсмертного на Вінниччині. Як ми писали вище, Сергій Татусяк та Роман Безсмертний були колегами ще по НДП. Але нам було цікаво, виключно з точки зору фахового підходу, в якій саме публічній формі відбудеться презентація цієї співпраці і як прореагують на це в регіоні.

Поки що жодне місцеве ЗМІ не звернуло (чомусь) увагу на доволі значущу політичну подію. Не викликало обурення політична реінкарнація Олексія Гаврилова і у численних активістів та псевдоактивістів.

Тому перше: потрібно констатувати доволі грамотну та фахову поведінку самого Олексія Гаврилова та команди Татусяка в місцевому політикумі, особливо після репутаційно нищівних для них політичних подій Революції Гідності.

Друге: даний матеріал не претендує на докладне дослідження доволі потужної діяльності групи Татусяка, і в ньому наведені лише окремі показові моменти для нашого нарису. Але вже навіть ці подробиці дають певне розуміння маштабній сфері діяльності його команди та доволі ефективних комунікацій – від рівня сільських, селищних громад до обласного і всеукраїнського рівня.

Третє: автори матеріалу жодним чином не дають політичних, чи особистих оцінок героям даного нарису і навпаки підкреслюють доволі високий організаційний та ресурсний потенціал даної команди.

Щодо політичних та репутаційних плям, якщо такими вважати діяльність при владі та в політиці за часів Януковича, то на сьогодні ситуація виглядає як така, що ключові гравці групи Татусяка пройшли певний шлях переосмислення в стосунках з друзями і ворогами, отримали доволі цінний політичний досвід та зробили роботу над помилками.

Щодо прогнозу результатів Романа Безсмертного на Вінниччині то однозначного вангування сьогодні не буде. Адже результат кандидата в президенти Безсмертного, при керівництві штабом Олексієм Гвариловим на Вінниччині залежить від ключового фактора: яку стратегію поведінки обере сама група Татусяка на прийдешніх виборах. Чи об’єднає всі зусилля на одному проекті “Безсмертний” – від використання сталої мережі для мотивації виборців, яка добре збереглась у цієї групи з часів ПР, до підключення керівників обласних управлінь та департаментів саме на боці Безсмертного, а не, скажімо, Петра Порошенка. Чи все таки гору візьме комерційна стратегія: взяти в роботу одразу декілька штабів та розкласти яйця в декілька кошиків. Ми ж побажаємо успіхів героям нашої публікації на політичному та владному поприщі і обіцяємо слідкувати надалі за їх злетами, чи падіннями.

Олена Семко

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here