Дайджест політичних подій Вінниччини 22 січня – 2 лютого 2018 р.

0
57

За два тижні Вінницька область, принаймні, двічі потрапляла до загальноукраїнського інформаційного «топу» подій. Мова йде про назріваючий міжнародний скандал з поширенням у соціальних мережах антисемітських постів низки вінничан, які називають себе «активістами». А також про ініціативу в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун відмовитися від ребальзамування тіла Миколи Пирогова та реакцію на цю ініціативу з боку місцевих політиків.

Спробуємо порівняти інформаційний «вихід» від цих подій. Що дійсно може вплинути на політичну ситуацію у місті та вибір вінничан під час майбутніх голосувань. А що залишиться на рівні «хайпу», який зітреться з пам’яті абсолютної більшості мешканців Вінниці уже впродовж декількох місяців.

З одного боку «війна пам’ятників» виглядає більш солідно. Причому саме в інформаційному полі, аніж у «реалі». Хронологія такої «війни» наступна.

– Ще будучи міським головою Вінниці Гройсман начебто відхилив декілька петицій місцевих завсідників політичних патріотичних «тусовок», які вимагали встановити пам’ятник Т. Г. Шевченкові на Театральній площі. Не тому, що був проти фігури Шевченка, а тому, що «активісти» (тоді це слово ще не було лайливим) всіляко намагалися накапостити міськвиконкому, будучи, по-суті, останнім опозиційний політичним угрупуванням. Групувалися вони навколо верхівки місцевого Руху – Сергія Свитка та Валерія Палія.
Далі міська влада оголосила про наміри збудувати монументальну композицію Кобзареві на Музейній площі. Сторони обмінювалися образами і претензіями в Інтернеті та на сторінках місцевих газет.

– Під час активної фази Майдану 2013-2014 на Театральній спочатку було встановлено макет памʼятника Шевченка з фанери, але 15 лютого звели й пластиковий бюст.

– Але тривали роботи і на Музейній площі, де до 200-річчя з дня народження Шевченка встановили 3-метрову композицію «Поет і діти».

– На 9 березня 2014 року керівництво обласної ради (Свитко) пішло покладати квіти до погруддя Шевченка на Театральній площі, яку на той момент перейменували у площу Небесної Сотні, а керівництво міськвиконкому і облдержадміністрації – до музею.

– Історія на цьому не закінчилася. «Активісти», ступень впливу яких на громадські процеси значно зросла, а їхні лави поповнили не лише пенсійного віку ветерани Руху, а й молоді особи, які заробляли перші капітали на волонтерстві та «кошмаренні» влади, називаючи це «люстрацією», «боротьбою з пʼятою колоною» та іншими модними тоді словами.

Вже зараз, після звернень родин загиблих на Майдані, було вирішено на площі Небесної Сотні спорудити бронзову вишню, яка символізувала би пам’ять про загиблих під час Революції Гідності. «Активісти» розгорнули опір в Інтернеті, беручи за основу обставину, що для встановлення “Дерева Свободи” потрібно буде кудись перенести пластикове погруддя Шевченку. Але водночас стали на дуже крихку і завідомо програшну поверхню – опору встановлення пам’ятнику Небесній Сотні.

– Далі – більше. Погруддя Кобзареві демонтували і відвезли до 22 школи, де спонсор його створення та зведення депутат-«свободівець» Базелюк презентував як центральний експонат місцевого музею. А територію частини площі перед ТРК «Вінтерра» огородили парканом, почавши будівельні роботи. У відповідь, «активісти» провели у соціальних мережах «флеш-моб», розмістивши низку постів з антисемітськими гаслами. Одна з ініціаторів кампанії Таїса Гайда агресивно доводила, що «є євреї, і є жиди», але ми ж то все чудово розуміємо…

– Орієнтована на міськвиконком частина громадськості провела прес-конференцію, на якій збиралася оголосити «Звернення» до міжнародних грантових фондів та органів влади не давати гроші «активістам», які, як виявилося, активно живилися за кошти бюджету. «Активісти» прийшли на захід, влаштували скандал і фактично зірвали його.

– Про ситуацію написали впливові ЗМІ з уточненням, що пам’ятник «знесли» вперше у світі, хоча з поняттям “пам’ятника” ми розібрались вище, націоналіст-«рухівець» Палій обізвав націоналіста-«свободівця» «політичною повією», в УНІАНі повели прес-конференцію під гаслами «активістів». Одразу отримавши на горіхи в місцевій пресі за те що “головні патріоти Вінниці” поїхали в Київ ганьбити область.

А ще один вінницький радикал Юрій Павленко (Хорт) написав у соцмережах, що «Донецьк і Луганськ є кращими за Вінницю», бо там не демонтують монументи Шевченкові.

Які з цієї фантасмагоричної епопеї, продовження якої ще триває, можна зробити висновки? Вдамося до аналогій. Якщо мавпа жбурляє банан у людину і корчить їй рожі, то мавпа мавпою і залишається. Людина, як істота значно більш розвинута і цивілізована, на такі дії і відповідати буде цивілізовано.

Так і сталось, нарешті громадськість, влада та ЗМІ звернули увагу на джерела фінансування «активістів» і заробітків активістів, а вони такі, що і Воловодюк, і Гайда, і ще низка «активістів» регулярно отримують гранти з обласного бюджету, а також сприяння у «бізнесі», щоб не «верещали».

Так ось – «верещати» вони будь у будь-якому випадку.

І стосовно будівництва кладовища у Сабарові. І навколо ситуації зі сміттєзвалищем у Людавці. І – навколо будь-чого, щоб привернути до себе увагу.

А гроші братимуть.

Зробила позитивну рекламу «активістам» їхня принципова позиція по утриманню за будь-що погруддя Шевченка і агресивна кампанія в соціальних мережах?

Палій балотувався від Руху на посади мера, на посади народного депутата, до міської ради і т. д., і кожного разу програвав. Програвав Хорт, висуваючись на останніх місцевих виборах від «Радикальної партії Олега Ляшка». Зазнавали поразки Гайда («Громадянська позиція»), Воловодюк («Народний контроль») та усі інші їхні «побратими».

У них немає ані підтримки у Вінниці, ані потенціалу для зростання. Вступати у дискусію з ними – спускатися до їхнього рівня. І це вже давно зрозуміли майже всі ключові фігури регіону.

А тепер – поговоримо про подію іншу, у якій міськвиконком, як раз, презентував себе захисником інтересів міста.

В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун винесла на обговорення питання про відмову від ребальзамування тіла Миколи Пирогова. На що отримала гнівну відповідь міського голови Сергія Моргунова, що не треба лізти міністру туди, куди не треба – у туристичну сферу Вінниці.

У соціальних мережах голоси розділилися приблизно 2/3 «за» Моргунова та 1/3 «за» Супрун у питанні поховання тіла. Перші казали, що склеп-усипальниця є однією з візитівок Вінниці, а забальзамоване тіло – науковим експериментом. Другі наголошували, що, мовляв, слід тіло хірурга поховати, і взагалі росіянин Пирогов – один з артефактів «русского миру».

Не бралося до уваги інше. Ініційована Супрун, яка, згідно КЗпП, більше року займає свою посаду незаконно, медична реформа уже впродовж року «вдарить» по значній кількості українців. Буде користь від реформи чи ні – стане зрозуміло за декілька років, а ось негативні наслідки відчуватимуться негайно. Проти впровадження реформи уже об’єдналися такі політичні антагоністи, як Богомолець, Мусій, Тодуров і Бахтєєва.

А тому, під час наближення виборів, згадувати будуть не про протистояння Моргунова з Супрун з приводу долі забальзамованого тіла, а у контексті голосу Моргунова проти Супрун взагалі. І електоральний результат це дасть.

У цьому – принципова різниця між «хайпом» з приводу пам’ятників, які, а будемо цинічно відверті, мало цікаві ¾ вінничан, і висловлюванням на захист Пирогова, який зайняв місце одного з маркерів своєї, регіональної, вінницької ідентичності.

З-поміж інших подій політичного спрямування, які відбулися за ці два тижні, згадаємо про посилення позицій першого заступника голови ОДА Андрія Гижка, який, по-перше, отримав звання заслуженого економіста, а, по-друге, інший заступник голови Ігор Івасюк позбувся посади директора департаменту освіти.

Хоча і Валерій Коровій отримав певний «бонус» у вигляді перебування у трійці найуспішніших голів ОДА за версією Комітету виборців України.

А до міського голови Вінниці Сергія Моргунова нарешті «довезли» і вручили відзнаку як «кращому меру-інноватору».

Отже, питання – хто буде вести Вінницьку владу до виборів Президента у 2019 році остаточне ще не вирішене.

Людину народного депутата Петра Юрчишина – голову Козятинської районної ради звинуватили у підпалі будинку козятинського підприємця Валерія Стахова. У будинок останнього жбурнули 6 пляшок з «коктейлями Молотова».

Помаленьку публікують звіти про роботу у 2017 році деякі депутати обласної ради.

Кому цікаво читати про «добрі справи» – перейдіть за посиланнями.

Звіт депутата обласної Ради Людмили Станіславенко за 2017 рік

Депутат обласної Ради Дмитро Чаленко прозвітував перед виборцями про свою депутатську діяльність за 2017 рік

Звіт депутата обласної Ради Сергія Ткачука за 2017 рік

Звіт про діяльність депутата обласної Ради Сергія Кривешка за 2017 рік

Депутат Вінницької обласної ради Ігор Лещенко підбив підсумки своєї роботи за 2017 рік

Звіт про депутатську діяльність за 2017 рік Жанни Дмитренко

Нарешті – вінницька делегація поїхала на тиждень переймати досвід децентралізації у Чеській Республіці.

Побажаємо їм успіхів.

Колаж на головній Ігор Чепугов з соцмереж

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here