Етикет і протокол: в перекладі з дипломатичного на вінницький

0

10 листопада у Вінниці відбувся урочистий захід з нагоди 100-річчя з дня відновлення незалежності Республіки Польща. Захід проходив у мистецькому центрі Вінницького державного педагогічного університету, основну його частину складав симфонічний концерт. Лунали офіційні промови та неофіційні привітання, виступали запрошені гості, відбувалося неформальне спілкування.

З усім цим залишився «у тіні» один дуже цікавий факт, який однозначно увійде до історії напрямку міжнародного співробітництва вінницької влади. І з усією силою вдарив по її (влади) репутації. Причому так, що про нього будуть згадувати дуже-дуже довго.

Однак про все по черзі.

Прямі контакти регіональної влади з польськими колегами мають давню історію. Згадати, хоча б, статус «міста-побратима» Кельце по відношенню до Вінниці На початку 2000-х новий імпульс україно-польським зв’язкам дала діяльність тодішнього заступника голови ОДА Сергія Татусяка, який заснував Товариство «Україна-Польща» (згодом, «Україна-Польща-Німеччина»), що спеціалізувалося на посиленні співпраці Вінниччини з польськими регіонами у гуманітарній, соціальній, інвестиційній сферах.

Діяльність Товариства Татусяк з найближчим оточенням, звісно, більше використовував для власних зарубіжних відряджень… Але сказати, що воно взагалі нічого не робило – не можна. До Польщі виїжджали на навчання студенти. Польські бізнесмени мали можливість детальніше ознайомлюватися з Вінниччиною. За часів головування в ОДА Олександра Домбровського, в область зайшов потужний польський інвестор – фірма «Барлінек», а у Вінниці було відкрито польське консульство.

Ось як цю подію описували ЗМІ в 2010 році:

Вінниця продовжувала укріплювати свій статус регіонального центру як надійного та послідовного партнера, що також відіграло значну роль у тому, аби саме у Вінниці було розташовано польське консульство. Це було досить важливо, бо за офіційне представництво Польщі боролись ще кілька сусідніх обласних центрів.

Вінничани завжди дуже пишалися не тільки посиленням міжнародних зв’зяків, а й чітким дотриманням протоколу. Навіть, якщо привід для спілкування був не настільки значимим, як про це писали у пресі.

До останніх вихідних.

А трапилося ось що.

До Вінниці, на святкування 100-річчя відновлення польської державності приїхала солідна польська делегація, на чолі з Генеральним консулом Польщі в Україні Дамяном Цярціньскі, гості з Молдови, представники інших регіонів України, заступники та голови міських рад з інших областей, заступники голів ОДА з інших областей, депутати Верховної Ради, духовенство. Усі прибулі були присутні на вказаному вище офіційному заході у мистецькому центрі. Адже Генеральне Консульство Польщі у Вінниці працює одразу на декілька областей, в тому числі Хмельницьку та Житомирську.

Привітати делегації прийшли заступники голови Вінницької обласної ради та Вінницького міського голови. Сайт облради навіть прозвітував про цю подію. Але якось кидалася у вічі відсутність представників Вінницької ОДА. При тому, що прізвище заступника її голови – Олександра Крученюка було у переліку почесних гостей. І це прізвище оголошували коли ведучий заходу цих самих гостей перераховували. Але коли прийшла черга керівництва області виходити на сцену для офіційних привітань з нагоди 100-річчя Незалежності Польщі, згаданий обласний чиновник на сцену не вийшов.

За всю обласну владу перед під зав’язку набитим залом та солідним дипломатичним, самоврядним представництвом віддувався заступник голови обласної Ради, підлеглий мера Немирова – «радикал» Михайло Кременюк. Якому і до отримання посади було тяжко два слова докупи зв’язати, та й зараз не легше. Щоправда заступник голови Ради вибачився за керівника, голова обласної ради Анатолій Олійник був на лікарняному.

Міську раду Вінниці представляв заступник мера – Владислав Скальський, також на сцену вийшов народний депутат Олександр Домбровський. І все. Від виконавчої гілки обласної влади, якій і делеговані повноваження на міжнародне представництво області, впровадження євроінтеграційної політики в регіоні та покладені функції на безпосередні контакти та перемовини з дипломатичним корпусом інших країн, на сцену не вийшов ніхто. Як з’ясувалось, жодного чиновника обласного рівня на заході не було. А оголошений заступник голови ОДА на захід банально не з’явився.

Ну звісно, це ж не автобусні зупинки і дорожні знаки в полі відкривати та не перерізати червоні стрічки на фоні пісуарів і роздавати букети з грамотами в стінах районних і сільських адміністрацій. Це якась там сусідня багатомільйонна держава, якийсь там «адвокат» України в Європейському Союзі. Генконсул, вочевидь, відчував себе не зовсім впевнено в умовах відвертого ігнорування.

Генконсул гарантовано, по всім дипломатичним правилам обов’язково письмово прозвітує про цей захід до Варшави, а от наскільки такий звіт буде приємним для Вінницької області, можна лише здогадуватись.

Обласна влада «прокинулася» ближче до кінця програми, і вже після закінчення урочистостей на прийом з фуршетом до консула підскочили чиновники з ОДА. Але факт недбалого ставлення і нехтування протоколом був явним і очевидним.

З якої причини такий дипломатичний скандал міг трапитися? Внаслідок халатного ставлення до своїх обов’язків з боку Крученюка? Те, що він не хворів і не відлітав у термінове відрядження свідчить офіційний сайт ОДА. Ще зранку в той же день Олександр Крученюк взяв участь в урочистому відкритті будинку культури в селі Корделівка Калинівського району! « Що стало особливо важливою подією для громади», – сповіщає офіційна сторінка Вінницької облдержадміністрації…

Та й на наступний день заступник губернатора з “соціально-політичних питань” повернувся до звичної діяльності – осяяв своєю присутністю свято «День селища» у селі Глухівці Козятинського району.

Дипломатія справа не просто тонка, а “міжкапельнодощова”. Це коли офіційна особа, аташе, посол, консул, офіційний представник країни не скаже у вічі щось неприємне, чи відверто різке. Зазвичай протокольні та інші маневри, як то розстановка на офіційному фото, поведінка на прийомах, чи перелік осіб, з якими той, чи інший політик контактує (чи ні) на офіційних заходах, інколи говорять більше, ніж дані розвідки, чи ЗМІ. Є приклади й вищого пілотажу, це коли, наприклад, лідерів країн сплановано розводять у графіку, навіть в переходах із локації в локацію так, щоб вони навіть випадково не перетнулись. Але звідки про це все знати нашим чиновникам і коли вчитись? Щодня як не село Глухівці, так Корделівка…

Річ у тому, що розбалансування саме системи державної влади, коли кожен підлеглий робить те, що хоче, і не робить нічого всупереч власним бажанням, уже стало правилом у хаотичних процесах всередині виконавчої вертикалі. Колись жорстка дисципліна перетворилася на пародію на саму себе.

І, можете повірити, ближче до виборів таких прилюдних ляпасів самій собі владна система даватиме все частіше.

Віталій Горковчук

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here