“Гра престолів” по-вінницьки. Хто націлився на посаду голови обласної ради?

Обрана на місцевих виборах 2015 року Вінницька обласна рада (ВОР) запам’яталася…

Фото сайт "20 хвилин"

А нічим конкретним, а тим більше конструктивним вона вінничанам і не запам’яталася.
Депутати торгувалися за посади, періодично звинувачували один одного у кулуарних махінаціях та порушеннях домовленостей, мляво «тусували» керівників комунальних установ та намагалися шантажувати обласну держадміністрацію.

Єдина власне політична акція і то обернулася анекдотом. Це тоді, коли депутати прийняли рішення про підтримку торгівельної блокади Донбасу, потім отримали «по шапці» за самоуправство з Києва, спробували підготувати протилежне звернення, але, злякавшись декількох місцевих «активістів», не могли декілька днів провести засідання. Згодом, коли у столиці все ж схилилися до підтримки блокади прийняли ще один – контрольний – документ про погодження «з генеральною лінією».

На таку раду можна було б сміливо не звертати увагу за останній рік її жалюгідного існування. Однак політична кон’юнктура у масштабах країни значно змінилася. Президентом став Володимир Зеленський, а монокоаліцію у Верховній Раді сформувала політична партія «Слуга народу», представників якої у депутатському корпусі на Вінниччині немає.

Тобто, формально, переможці відсутні. Натомість є багато представників партій, які однозначно програли. Перш за все – Блок Петра Порошенка, який утримує контроль над керівництвом обласної ради та спрямовує, у координації з ОДА, її діяльність у питаннях фінансових, управління територіями та активами.

І тут у інших депутатів може виникнути спокуса провести невеличкий «переворот», щоб продемонструвати власну лояльність до нової влади і, якщо пощастить, самим встрибнути у «зелений човен», з можливістю висування від СН на майбутніх місцевих виборах. До того ж посада голови обласної ради в рамках продовження реформи децентралізації може перетворитись на посаду голови виконкому, практично це буде посадовець з усіма повноваженнями сьогоднішнього губернатора, за яким буде наглядати префект, якого призначає президент.

Подивіться самі. Крім БПП у ВОРі є фракція «Батьківщини». Лідер обласної організації «біло-сердешних» Людмила Щербаківська вкотре пролетіла повз парламенту, а тому розуміє, що фініш власної політичної кар’єри буде зустрічати саме на Вінниччині. І бажано було б – при непоганій посаді. За часів президентства Петра Порошенка Людмилу Михайлівну двічі відправляли у відставку – з крісла заступника голови ОДА (Олійника) та першого заступника голови обласної ради (теж Олійника).

Звісно, намірів хоч наостанок помститися власному екс-шефу кривднику вона не полишила.

Фракції «Самопомічі», «радикалів Ляшка», «Опозиційного блоку» помножені на нуль поразкою на президентських і парламентських виборах. Тому їхнім членам слід негайно підшукувати нову команду. «Укроп» списаний в утиль, як вичерпаний «попередник Зе». Представники останньої з фракцій – Аграрної партії – завжди перебували у фарватері будь-якої влади. А вона наразі у «зеленої» команди. Тож долучитися до більшості, яка може спробувати швидко перефарбуватися і спробувати довести відданість новій владі участю у «перевороті», проблеми для аграріїв не складе.

Нарешті, не виключений і ще один варіант, коли команда БПП (чи вже «Європейської солідарності»? хоча назва на сайті ВОР стара, вочевидь керівництву партійної територіальної організації БПП вся ця гра у політику уже набридла) спробує зберегти хоча б частково власні позиції перед місцевими виборами.

Тоді Анатолій Олійник добровільно піде у відставку, а його місце може зайняти хтось з депутатів від БПП.

На сьогодні – це лише декілька з теоретичних варіантів. Що відбувається в реальності?

За нашою інформацією декілька фракцій в обласній раді все таки планують “хрестовий похід” за посадою голови Ради. Це “Батьківщина”, “Укроп” та представники “Свободи”. Що в цьому цікавого? А те, що у політиці все потрібно робити вчасно. Ще до початку президентських виборів ми детально аналізували ситуацію з головним політичним майданчиком області – обласною радою і наголошували місцевому політикуму, той хто зараз візьметься за переформатування керівництва обласної ради, не тільки зверне на себе увагу політичного керівництва з Києва, а й вийде в політичні лідери регіону, що дасть змогу, як мінімум, претендувати в подальшому на мандат народного депутата в прохідній частині списку практично любої партії. Уявімо собі, в тоді ще “президентській” області один з лідерів опозиційних партій зумів організувати навколо себе політичних союзників і провів на посаду голови обасної ради опозиційного депутата. Сильна позиція? Так і достатньо впливова.

При цьому, якщо порахувати кількість депутатських мандатів, то у опозиційних тоді до Петра Порошенка партій у Вінницькій обласній раді була більшість. Тобто “Батьківщина”, “Радикальна партія”, “Самопоміч”, “Свобода” і “Опозиційний блок” могли спокійно поміняти будь-якого голову ради та його заступників. Тому що у “БПП” залишалось лише її 27 мандатів та рештки фракції “Аграрної партії”.

Але сталось як сталось і про те, що ми говорили ще рік назад місцеві політики замислились лише під кінець роботи ради. Краще пізно, ніж ніколи? Можливо, але ще раз повторимось, не всі життєві правила та теореми працюють в політиці. Тут скоріше працює фактор сильних особистостей, їх лідерських, організаційних та дипломатичних якостей, фактор часу, місця, розташування потрібних зірок на мапі політичних сузірь.

Об’єднання декількох політичних сил яке ми озвучили вище не єдине, яке розраховує на зміну керівництва ради на своїх депутатів. Можуть спробувати замінити голову обласної ради і представники БПП, наприклад на Валерія Коровія, відставка якого з посади голови ОДА є справою декількох днів. Хоча такі плани викликають сумніви, адже після декількох політичних провалів на виборах у Вінницькій області стосунки у політичної верхівки “Європейської Солідарності” та чинного голови ОДА явно не в кращому стані.

У будь-якому випадку ситуація за рік може бути дуже цікавою. Старі політичні партії, представлені у нинішньому складі ВОРи власний рейтинг втратили. Політичної структури «Слуги народу» на теренах регіону немає, та й не факт, що вона збереже власний високий рейтинг до наступної осені.

Тож, слід чекати на нові політичні проекти. І, можливо, на нових політичних лідерів.
Питання лише у тому, що взяти їх немає звідки.

Олена Семко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here