Інформаційний простір Вінниччини. Попе-попереду . . . ошенко!

Хто володіє інформацією, той володіє світом. Скільки ж матеріалів в новітній історії України починались з цього відомого висловлювання Уінстона Черчілля. Особливо напередодні чергових виборів. Хтось хотів таким чином привернути увагу до власного видання, пояснюючи політикам доцільність співпраці саме з ним, хтось вважав себе головним інформаційним рупором регіону і насолоджувався впливом на політичні розклади області, хтось банально чекав політичних заробітків, а хтось, як наприклад ми ;) намагався максимально об’єктивно проаналізувати інформаційний простір міста, області, країни. І детально розібратись хто формує політичний порядок денний, хто формує громадську думку, хто лише намагається це робити, а хто інформаційно програє, в силу різних обставин. Причин програшу в інформаційному просторі декілька. Але про все по порядку.

0
688

Медійна частина – ключова складова кожної виборчої кампанії. Згадаємо, наприклад, феноменальний результат виборчої кампанії партії «Народний фронт» до Верховної Ради 2014 року. За пару місяців до виборів частина «Батьківщини» уйшла від Юлії Тимошенко, підібрала ряд публічних та знакових на той момент облич (комбати, журналісти, громадські діячі) і, розбавивши, цими людьми список з Турчинова, Яценюка, Авакова, Мартиненка тощо, взяла перше місце по результатам голосування по пропорційній системі. Без жодних партійних структур на місцях, без довгої політичної історії та партійного будівництва, вони лише якісно запакували очікування українців після Революції Гідності в символіку, гасла та обличчя і левову частку виборчого бюджету (кажуть про 40 мільйонів доларів із загального бюджету ) пустили на телевізійну рекламу.

Цей випадок не унікальний, але показовий. Не будемо занурюватись глибше в історії медійних успіхів та провалів, наведемо лише 2 свіжих приклади впливу медіа на електоральні симпатії українців.

Останні рейтинги засвідчили доволі високу підтримку партії «За життя»Вадим Рабинович. Експерти одностайні в тому, що і президентський і партійний рейтинг цієї нової партії, яку лише починають будувати по країні – результат постійної медіа присутності лідерів цієї політичної сили на телеканалах країни, в основному “NEWSONE” та “112” телеканалі.

Про результати численних соцопитувань де, поки що, номінально зареєстрована партія «Слуга народу» та Володимир Зеленський спокійно долають виборчий бар’єр та займають високі місця в президентському рейтингу і зовсім пояснювати не потрібно.

Як свідчить статистика, більше 80 % населення України черпає основні новини з центральних телеканалів.

 


Друге і третє місця ділять всеукраїнські інтернет ЗМІ, соціальні мережі. Далі інформація від родичів, сусідів знайомих, які теж десь черпають інформацію.



Давайте все таки розбиратись з обласним інформаційним простором і як на нього впливають, працюють в медіа влада, опозиція, політичні партії та кандидати в президенти.


Отже: На ТОП-частину інформаційного простору в Україні, обласні лідери партій, чиновники та активісти впливу не мають.

Інформаційна присутність на центральних телеканалах, всеукраїнських друкованих виданнях, загальнонаціональних радіостанціях, всеукраїнських інтернет ЗМІ – це прерогатива кандидатів в президенти та їх vip- представників: народних депутатів, лідерів партій. Звісно це дуже узагальнена, але вичерпна практика. Адже при професійному підході, регіональні політики, керівники області та різноманітні партійці можуть системно давати інформаційні приводи для своїх партійних начальників, але це точно не про Вінницьку область.

Що ж тоді залишається в зоні відповідальності обласної влади, місцевої опозиції та політичних рухів в медіа просторі?

Місцеве телебачення, місцеві друковані видання, місцеві інтернет-ЗМІ, місцеві радіо станції, частково соціальні мережі.


Телебачення. Після фактичного припинення існування дійсно впливого місцевого телеканалу “ВДТ”, в області залишилось два мовники, телеканал «ВІТА», який динамічно розвивається, але здебільшого зорієнтований на новини обласного центру та телеканал «Вінниччина». Після багатьох проблем цей телеканал поновив мовлення і навіть отримав подарунок у розвитку – закриття сусіда ВДТ (в тому форматі, який був цікавий чиновникам та політикам). Чи скористається керівництво «Вінниччини» інформаційним телевізійним вакуумом, покаже час, але станом на сьогодні політично-інформаційна ніша ВДТ практично порожня, і, як наслідок, місцеві політики втратили основний інструмент впливу на формування порядку денного на місцевому телебаченні.


Місцеві друковані видання. По суті сьогодні залишилось єдине обласне друковане видання – «33 канал», яке останнім часом теж намагається переорієнтуватись в он-лайн. Ми не будемо ставити під сумнів заявлені виданням тиражі, лише наведемо вам найкращі статистичні дані – інформацію від продавчині на газетному лотку (декілька таких ще залишилось у Вінниці). Років 7-8 тому, вона брала на лоток 500 примірників газети «33 канал» і продавала їх вщент, коли почався той інтернет (каже продавчиня) продаватись стало набагато менше. Наприклад зараз я беру максимум 50 газет на тиждень, інколи декілька примірників залишається, – бідкається жінка. В газетних кіосках продається в середньому 20-25 примірників за тиждень максимум.

При цьому засновники видання і сайту «33 канал» активні прихильники Юлії Тимошенко. Анатолій Жучинський балотувався до обласної ради від «Батьківщини», Тетяна Редько стала депутатом цієї ж ради від «Батьківщини».

Інші друковані видання «Ріа», «Місто», «Реал» здебільшого орієнтовані на обласний центр. При цьому нійбільш тиражне з них видання «Ріа» залишається аполітичним, з достатньо високими стандартами журналістики та балансами думок. В підсумку маємо переконливий виграш 1:0 на користь опозиції.


Інтернет-ЗМІ області. Тут ситуація цікава і неоднозначна, але є декілька основних тенденцій.

Інтернет гегемонія часів «Української правди» в країні та нашій області давно закінчилась. При тому, що найперші сайти на кшталт «20 хвилин» продовжують працювати, різноманітні сайти виникають останніми роками, як гриби після дощу. Якість новин та матеріалів катастрофічно падає, а редакції, якщо їх так можна називати, на сьогодні можуть складатись з одного редактора стрічки новин та одного-двох пишущих журналістів.

Як у всьому цьому різномаїтті зорієнтуватись по впливам влади та опозиції?

З етичних міркувань ми сьогодні не будемо детально розбирати власників, засновників інтернет ЗМІ їх якість матеріалів та приналежність до політичних сил. Лише окреслимо основні тенденції.

Опозиція. Власних інтернет-ресурсів місцева опозиція немає. Відносно новий і далеко не ключовий в регіоні сайт «33 каналу» – інформаційно підтримує «Батьківщину», сайт «Власно.інфо» останні два роки був чи не єдиним інтернет-майданчиком місцевої опозиції, але на сьогодні ресурс суттєво зменшив оберти, і лише іноді критикує владу міста. Інколи матеріали опозиційних місцевих політиків публікує сайт наближений до Сергія Татусяка I-vin.info.

Ось власне і все.

Що у влади? Якщо говорити про обласну владу, то власних (приватних) інтернет ЗМІ в неї можна сказати немає. Ситуативно позитивні новини дають “Вінниця.інфо” та «Реал». Але спроби створити власні ресурси є. Так в 2018 році один з вихідців газети «Реал» створив сайт «На Парижі». Ресурс провладний і орієнтований на керівництво області. При цьому кількість ексклюзивних матеріалів в новому виданні росте рівно настільки, наскільки скорочується на сайті «Реал». Нещодавно «На Парижі» обзавівся ще двома дочірніми сайтами «ВинницаНьюз» та «Вінмедіа». Які поки що знаходяться на початковій стадії. От в принципі і все.

Якщо взяти загальну кількість інтернет-сайтів області, то вплив і влади, і опозиції доволі мізерний та ситуативний, і точно не формуючий. Але традиційно більшість ресурсів намагається владу не критикувати, що вже непогане досягнення для влади.

Тому оголошуємо нічию і загальний рахунок 2:1 на користь опозиції.


Соціальні мережі. Яскравих ЛОМів в соціальних мережах у Вінницькій області можна перерахувати по пальцям. Деякі з них провладні, деякі опозиційні. Але їх вплив не визначальний. Опозиція використовує партійні сторінки власних партій та декілька особистих профілів депутатів місцевих рад. У влади «БПП» партійної сторінки немає, провладні депутати місцевих рад партійну приналежність воліють не підкреслювати. Є певне намагання створити так звані ботоферми, виконувати побажання центральних штабів по розповсюдженню рекомендованих матеріалів, але робиться це в області безсистемно. Тому пункут по соцмережам на сьогодні взагалі можна знімати з розгляду.

Але, як це не дивно, все вище перераховане не так суттєво, при всьому тому, що обласний центр вважається центром політичного життя області.


Отже. Населення Вінницької області більше 1 мільйона 600 тисяч. 27 районів, більше 1300 сіл. Населення обласного центру – 370 тисяч чоловік. Тобто майже 1 300 000 проживаються в районних центрах, СМТ, селах. Якщо пропорційно розділити ці показники на кількість виборців (приблизно 1 300 000) із загального населення, то отримаємо цікавий показник: майже 80% виборців проживає поза межами обласного центру.

І тут ми отримуємо критичну для влади картинку. Поки топ-чиновники щоденно проглядають стрічку Укрнету, соціальні мережі де намагаються шукати хоч якийсь баланс, переважна частина інформаційного простору області (впливу) живе абсолютно своїм, неконтрольованим і некерованим життям.

Отже, звідки мешканці області (окрім 23% виборців проживаючих у Вінниці) беруть інформацію? Якщо відняти центральні телеканали, на які обласні політики та чиновники не впливають, то основним джерелом інформації в районах залишаються районні газети.


Таких в області є більше 30 (районні та в деяких районах + міські комунальні)

• Барчани • Бершадський край• Вінницька газета• Вісник Козятинщини• Вісті Тепличчини• Гайсинський вісник• Життєві обрії• Жмеринський меридіан• Колос• Краяни• Липовецькі вісті• Літинський вісник• Маяк• Наше Придністров’я• Нове місто•Обрії Оратівщини• Піщанські вісті• Подільська зоря• Подільський край• Прапор перемоги• Прибузькі новини• Сільські новини• Слово Придністров’я• Томашпільський вісник• Трибуна праці• Тростянецькі вісті• Трудова слава• Тульчинський край• Чернівецька зоря• Чечельницький вісник• Шаргородщина• Ямпільські вісті

І якщо скаласти кожну окремо інформацію в цих виданнях, ми отримаємо могутній інструмент для впливу на громадську думку, звісно, якщо цим вміти користуватись, наповнювати змістом, або принаймні знати, що такі можливості існують взагалі.


Інтернет в районах. По-перше достатньо важко уявити бабцю з села Сологубівка Оратівського району, яка зранку п’є чай відкриває Макбук і читає Укрнет, сайт «20 хвилин», чи мешканця села Вівсяники Козятинського району, який на смартфоні проглядає стрічку фейсбук. Багато людей інтернетом не користуються, через відсутність фінансових можливостей, відсутність покриття, вікові бар’єри. І мова йде не лише про віддалені села.

Власних інтернет-ресурсів районних центрів можна перелічити на пальцях однієї руки. Нечисленні спільноти в соцмережах кількістю 1-2 тисячі до останнього часу розвивались здебільшого “ВКонтакті” і після заборони російської мережі, далеко і не в повному складі перебрались в фейсбук.

Отже отримуємо ключові місцеві новини – районні газети. Так, процес роздержавлення запустився, але на сьогодні майже 100% газет продовжують комунальне (читай провладне) життя. Що ж відбувається в цьому важливому сегменті інформаційного простору Вінниччини? Мало того, що в районах живе практично 80% виборців, але й саме мешканці сіл та районів набагато краще та дисципдінованіше ходять на вибори. А явка в селах завжди на порядок вища ніж в містах.

Хто впливає на формування громадської думки 80% виборців області? Влада, чи опозиція?

Результат аналізу нас дещо вразив, адже комунальний статус мав би за замовчуванням гарантувати гегемонію влади в цих виданнях. До речі так було дуже довгий період часу. До того ж в системі обласної влади приблизно рік тому навіть ввели окрему посаду заступника губернатора, якому передали в підпорядкування інформаційний департамент ОДА, управління внутрішньої політики та інше. Більше того, його офіційно призначили відповідальним за політично-соціальну ситуацію в області, яка і складається в основному з інформаційної складової.

Що показав аналіз декількох випусків районних газет за вереснь.

З великим відривом, а скоріше без жодної конкуренції в районних виданнях домінує кандидат в президенти Юлія Тимошенко та партія «Батьківщина».

Тут вона і вітає мешканців райцентрів з Днем Міста Ілінці а Чечельник.

“Чечельницький Вісник”
“Трудова слава”

Тут же вона презентує нову концепцію суспільного договору та Конституції.

“Чернівецька Зоря”

Тут публікується соціологія з наголосом на Юлії Тимошенко.

Газета “Краяни”

Як приклад: «В другий тур потрапляють Тимошенко і Порошенко», в них Тимошенко беззаперечний лідер, а в деяких районках ця соціологія подається ще відвертіше:

«Українці об’єднуються навколо Тимошенко. Свіжа соціалогія» за підписом політичного аналітика Сергія Бикова, який звісно немає нічого спільного з Могилів-Подільським районом.

І звісно ж централізована хвиля публікацій присвячених «Новому курсу».

“Чернівецька Зоря”
“Прибузькі новини”
“Слово Придністров’я”
“Краяни”

Зауважимо, що вересневі публікації були присвячені заходу, який відбувся 21 вересня, це вже другий, чи навіть третій масштабний форум Тимошенко. Повністю ідентична стаття підписана політичним експертом Олегом Постернаком була опублікована в цілій низці комнуальних районних газетах.

До речі цей експерт доволі помітно «топить» за Юлію Тимошенко в центральних ЗМІ та соцмережах, за нашою інформацією інколи навідується і в Вінницю.

При цьому за день до форуму Юлії Тимошенко в Києві, 20 вересня відбулась інша, важлива для влади подія – Звернення Петра Порошенка до Верховної Ради України, але жодної згадки про президентські меседжі з цього звернення ви в районних газетах не знайдете. Як не знайдете і жодної згадки про таку партію, як «Блок Петра Порошенка – Солідарність». Взагалі.

Практично відсутні у вересневих примірниках районних газет згадки про губернатора Валерія Коровія, чи голову обласного осередку «БПП-Солідарності» Андрія Гижка. Окрім однієї-двох згадок про візити в район очільників області.

Можна було б вважати намаганням зробити обережний крок по формуванню громадської думку в частині того, що рейтинг Петра Порошенка потихеньку стабілізується, статтю присвячену соціології. Як наприклад цілих 4 публікації про те, що в другий тур виходять Тимошенко і Порошенко. З посиланням на публікації в інтернет-ресурсах.

“Літинський Вісник”

Але при загальній інформаційній активності в районних газетах і позитиві Тимошенко, ця спроба, скоріше лише підкреслила першість Тимошенко в рейтингах та зафікусвала її стабільний рейтинг довіри виборців на рівні першого місця.

Об’єктивно, що саме така цілеспрямована робота Юлії Тимошенко: борди, сенсові масштабні заходи, постійні інформаційні приводи в центральних ЗМІ, соцмережах, активна діяльність навіть в районних газетах по країні – логічна відповідь на питання першості в рейтингах.


Критика. Найбільше дісталось в районних газетах Анатолію Гриценку.

Так одразу в 6 районках був опублікований повністю ідентичний матеріал «У Гриценка знайшли будинок в Конча-Заспі та 4 квартири в центрі Києва», звісно централізовано направлений для публікації в районних газетах. Ну ви ж як і ми не вірите в такі співпадіння? Важко уявити собі одразу 6 редакторів районних газет, яким одночасно потрапила на очі одна і та ж публікація в інтернеті, і саме її, а не якусю іншу, вони вирішили опублікувати в один і той же день, в одному і тому ж випуску власної газети.

“Вісті Тепличчини”
“Гайсинський Вісник”
“Життєві обрії”
“Колос” Погребище
“Наше Придністров’я”
“Трудова слава”

Другу порцію негативу Анатолій Гриценко отримав після чуток, які курсували центральними ЗМІ, про призначення керівником його виборчого штабу Віктора Балоги.

На цей час і Балога і Гриценко декілька разів спростували цю інформацію, але одразу 7 районок знову абсолютно випадково в один і той же випуск опублікували матеріал «Балога очолить виборчий штаб Гриценка – Українська правда». З посиланням на «Українську правду» та ідентичною ілюстрацією (в матеріалі на Українській правді цієї ілюстрації не було), на якій пов’язані стрілочками між собою Анатолій Гриценко, Віктор Балога та Віктор Медведчук. Але звісно це лише фанастичний збіг обставин 🙂

“Вісті Тепличчини”
Іллінецька районна газета
“Слово Придністров’я”
“Прибузькі новини” Немирів
Муровані-Курилівці

До скарбнички якого з штабів зарахувати одразу дві, хоча й неповних хвилі по Гриценку в мінус? До активу влади, чи більш дієвого штабу (як ми це бачимо з регіональної преси) Юлії Тимошенко?

Сам Анатолій Гриценко заявляв, що його «мочать» одразу з двох штабів, називаючи Порошенка і Тимошенко. При тому, що ми володіємо чіткою інформацією, хто саме вкинув цю інформацію в інформаційний простір області, ми залишаємо це на розсуд читача. Але наведемо лише два акценти, активно хвалять в ЗМІ лише Тимошенко, а висвітлення позитивної інформації по чинному президенту знаходиться на нульовій відмітці. При цьому по Гриценку пройшлась з аналогічною публікацією з посиланням на «Українську правду» і газета «33 канал». Жодної реакції: заяв, вимог спростування таких публікацій ми не помітили й з боку обласного осередку партії Гриценка “Громадянської позиції”.


Отже загальна картинка інформаційного простору Вінниччини тепер відома не тільки нам, але й вам, наші шановні читачі, і,навіть, нарешті стане відомою відповідальним за цю складову посадовцям.


Але не поспішайте робити висновки, адже це ще не все. В здавалось би непоганій бочці меду для Юлії Тимошенко і «Батьківщини» ви могли не розгледіти велику ложку дьогтю.

На самому початку нашого дослідження ми писали, що причин програшу в інформаційному просторі декілька і пообіцяли повернутись до них пізніше.

Наведемо декілька ключових.

Причина перша: відсутність фінансування, коштів на розміщення матеріалів.

Розберемо цю причину на прикладі переможця нашого рейтингу Юлії Тимошенко. В чому, в чому, а от у відсутності коштів її не запідозриш.

Зважте лише на тотальне розміщення зовнішньої реклами на всій території України.

Далі, кожен навіть починаючий спеціаліст з виборчих кампаній розуміє, що таку тему як «Новий курс» дають завдання поширювати максимально у всіх ЗМІ і, якщо мова йде про районки, то мова йде саме про покриття всіх 27 районів, а це – мінімум 27 районних газет.

Натомість ми нарахували лише 4 ідентичні та звісно оплачені публікації в районних газетах. Це може говорити про дві речі – обласні керівники партії «Батьківщина» оптимізували кошти, які Київ виділив на інформаційну хвилю і замість 27 опублікував лише в деяких.

Версія друга– більш фантастична, центральний штаб доручив забезпечити друк цієї новини за 21 вересня за власний рахунок обласного осередку і це все на що вони спромоглись виділити-знайти кошти. Що виглядає ніяк не краще першого варіанту (але хоча б не вкрали).

І третій варіант – цей взагалі з розряду «фентезі». Кошти виділили, але редакції відмовились друкувати статтю….

З огляду на загальну активність Тимошенко в тих же районних газетах, ми бачимо, що редакції залюбки друкують практично все, за що платять кошти, навіть неперевірені фейки проти окремих кандидатів в президенти, тому така гіпотетична відмова виглядає дуже сумнівно. А якщо додати сюди хронічні фінансові проблеми всіх районних газет, ще й напередодні роздержавлення, ця версія відпадає автоматично.

Причина програшу в інформаційному просторі №2.

Нерозуміння елементарних алгоритмів інформаційного простору, відсутність розуміння куди в першу чергу бігти, і що з цим всім робити.

Те, що ми спостерігаємо на прикладі районних газет може лише підтвердити поширену хибну думку про те, що соціально-політична ситуація в області формується на безкінечних нарадах, звітах про досягнення на офіційних сайтах та поодиноких ефірах на міському телеканалі. Просунуті наші кріейтори, відривайтесь інколи з Apple watch, прийшов час зрозуміти, що життя існує не тільки в соцмережах, в “переможних” коментарях до ваших нечисельних постів та лайків в фб, а виборці області користуються зовсім іншими джерелами інформації, аналізуючи яку і зроблять незабаром тричі свій вибір – на виборах президента, ВР та до місцевих рад.

Ну і остання причина – банальне “підворовування” виборчих коштів. До слова експерти називали це однією з головних причин програшу на виборах Президента в 2010 році Юлії Тимошенко. Адже тоді, і не тільки в неї, з виділених, наприклад, 200 грн, на виборця доходило максимум 50 грн, різниця лише в тому, що у Януковича виділяли коштів більше і більше боялись красти. Із зрозумілих нам всім причин.

Але пропри всі наші,можливо заангажовані, припущення і переконливу першість в регіональних вінницьких медіа опозиції (на сьогодні мова в них йде лише про Юлію Тимошенко), складається чітке враження, що на президентських виборах виграє чинний президент Петро Порошенко. Адже його штаби настільки впевнені в результаті, що не зважають на такі дрібниці як окремо взятий інформаційний простір Вінницької області, місцеві телеканали, інтернет-сайти, друковані обласні та районні газети, соцмережі.

Що ж, цій впевненості можемо лише позаздрити і відзначити тих, хто дочитав нашу публікацію до кінця – ми працюємо саме для вас!

Редакція “Політичної Арени Вінниччини”

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here