Одна вінницька “активістка” назвала родини загиблих “іудами”, інша вважає працівників бюджетної сфери бидлом

Встановлення «Дерева Свободи» і сеанс інтоксикації вінницьких «активістів»

0
620

На минулому тижні у Вінниці була демонтована самовільно споруджена конструкція з пластиковим погруддям Т. Г. Шевченка, натомість встановлений пам’ятник Небесній Сотні – «Дерево Свободи». Ці монументальні рокіровки спровокували цілий сеанс інтоксикації вінницьких “активістів”.

Підготовка до цієї події супроводжувалася історичним галасом у соціальних мережах з боку тих, хто називає себе «активістами», а інколи – «активістами Майдану». Вони звинувачували владу у нехтуванні певними сакральними для українців символами, одним з яких є Тарас Шевченко. Яке відношення придбаний у магазині пластиковий витвір має до Кобзаря «активісти» не пояснювали.

Та факт наявності чи відсутності погруддя Шевченка, як і сама його постать для «активістів» значить доволі мало. Для них головним було протистояння з владою, у даному випадку – муніципальною. За 4 роки після Майдану ці «активісти» пройшли дуже цікаву еволюцію, розгляд якої може багато сказати про їхні тодішні і сьогоднішні справжні цілі.

Спочатку був Майдан-2014 і – дійсно – участь більшості з них у революційних подіях. Щоправда, на тлі мільйонів учасників по всій країні та десятків тисяч у Вінниці роль та місце кожного з них було не таким вагомим.

Впізнаваність, а з нею і певні вигоди прийшли уже після падіння режиму Януковича. У той момент раптово з’ясувалося, що певна кількість активістів вирішила говорити від імені Майдану в цілому. І вимагати від нової влади та органів місцевого самоврядування певних дій, а також преференції для «активістів». І вони ці преференції отримували. У якості безоплатно наданих офісів, сприяння у збиранні коштів на «потреби Майдану / АТО», не реагування правоохоронних органів на відверте порушення закону під час певних «акцій».

Потім було безконтрольне волонтерство і допомога у цьому починанні з боку влади. Автоматично закривався власний бізнес, напевно набагато менш прибутковий ніж волонтерство.

Майже негайно – звинувачення з боку інших волонтерів у крадіжках і нечесній поведінці.

Потім – перехід на пряме утримання з місцевих бюджетів через систему грантів.

На цьому тлі не припинялося щоденна лайка у соціальних мережах у бік «злочинної влади».

З іншого боку – похід до цієї влади (а бажання, як бачимо, було й не маленьке) на місцевих виборах 2015 року завершився абсолютним фіаско. Свитко і Шостак програли у лавах «Батьківщини», Малиновська і Воловодюк – у лавах «Народного контролю», Гайда – висуваючись від «Громадянської позиції», Палій – від «Народного руху», Малиновський – від «Партії пенсіонерів України», Павленко (Хорт) – від «РПЛ».

А далі почалися події взагалі неприємні для «активістів» і не зрозумілі їм.

Спочатку “активісти” декілька разів в хлам пересварились між собою.

Немов усі ті самі заклики, як і у 2013-2014 роках. Ті самі пости у соціальних мережах.

Та сама корпоративна етика «активістів»: «наші вимоги справедливі, і ми досягнемо їх за будь-яку ціну!».

А люди не підтримують. Ба більше – вперто ігнорують усі заклики про «повстання».
Висновок? Неправильний народ.

Тому Ольга Малиновського пише з дивану: «Бюджетне бидло» сформувало «масовку» на Майдані Небесної Сотні. Те, що люди могли прийти на відкриття памʼятника самостійно, у той час, коли «активісти» у пику владі виступали проти його спорудження – таке у голові Малиновської просто не вкладається. Тому усі вінничани, які незгідні з її точкою зору – бидло.

Тому її подруга Ірина Басенко звинуватила у продажності мати Героя Небесної Сотні Максима Шимка, яка, мовляв, «встромила ножа у спину» усім «активістам», тому що підтримала спорудження «Дерева Свободи».

Тому ще одна скандальна діячка Таїса Гайда напряму каже, що усіх родичів загиблих «майданівців» підкупили видатками Кабміну у розмірі 300 мільйонів гривень, які у її уяві перетворюються у «30 сребреників». А родини загиблих у Іуд.

Тому для замішаної у шахрайських скандалах Юлії Піскунової пам’ятник символізує «покручене дерево з палями-трубами…».

Навіщо було усім цим персонажам брати на себе всю токсичність власних висловлювань, розміщених, до того ж, на загальний огляд, у соціальних мережах?

А відповідь проста – їхня образа на владу, яка не дала їм теплі місця і на громаду, яка не підтримала їх у боротьбі за теплі місця, переважає здоровий глузд. Вони готові взяти на себе всю цю токсичність, або остаточно відрізати себе від громади. Показати, що за певною межею уже не примірятимуть маски конструктивних політиків.

Що ж, хоча б для того, щоб остаточно маркувати випадкове для Майдану-2014 сміття самозваних «активістів», продемонструвати, що громада ніколи не поведеться на їхні заклики, підкреслити всю їхню минулу випадковість на політичній арені Вінниччини – уже для того слід було демонтувати магазинне погруддя і встановити справжній глибоко символічний пам’ятник.

Віталій Горковчук

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here