Політичний грудень на Вінниччині і невтішний прогноз виборчих стратегій

Сказати, що на минулому тижні на політичній арені Вінницької області ми спостерігали безліч яскравих і неординарних подій, було б, напевно, лукавством.

0

Митрополит Симеон перейшов до новоутвореної помісної церкви, але стверджувати, що політичний резонанс від цього збережеться до дня виборів, також було б неправдою.

Певні рухи у політичному міжсобойчику, звісно, є. Наприклад, голова обласної ради А. Олійник дав прес-конференцію, про яку не написало жодне вінницьке ЗМІ, окрім сайту самої обласної ради. Або ще один потенційний претендент на президентську булаву з рейтингом у 0,01% приїхав до Вінниці. Одну депутатку черговий суд визнав брехухою.

І про що тут писати?

Гаразд, згодимося з тим, що політики також мають право на відпочинок і новорічні канікули. І тому не дають нам приводів для політичної аналітики.

Але один конкретний випадок розглянути можемо. Днями підтвердилась інформація, яку ми вже оприлюднювали, що у рамках підготовки до президентських виборів, певна впливова політична сила вирішила йти традиційним шляхом і готується створити два виборчих штаби – «білий» і «чорний».

Перший буде займатися чистою агітацією, другий – плести мережу гарантованих виборців. Читай – роздаватиме гроші для забезпечення правильного голосування. На «білий» штаб планується призначити дуже впливового чиновника, на координатора «чорного» штабу – його заступника.

На місцях діяльність «чорного» напрямку будуть курувати народні депутати, через яких проходитиме фінансовий потік.

Досвіду роботи у виборчій справі у «білого» ферзя немає, але вона там і не потрібна.

Аналогічного досвіду немає й у «чорного» ферзя, і це вже гірше.

Тому проведемо доступний лікнеп з азами мережевої виборчої справи. Для усіх учасників цього захоплюючого процесу, сотників, десятників, виборців і журналістів. І опишемо, до чого це може призвести. І призведе.

Просто роздати гроші і сказати: «Прийди і проголосуй!», – це не мережа. Це дурість, коли втрачаються і кошти, і голоси. На Вінниччині проходили у 2004 році. Тоді ще керівник «чорного» штабу Сергій Татусяк за місяць до голосування сказав: «Я так не граю», і пішов з посади. Дивно, що «донецькі» за 5 років пробачили йому цей фортель і знову взяли на ту саму посаду. Ну, за свою нерозбірливу кадрову політику «донецькі» отримали те, що заслужили. А у 2004 році вінничани гроші охоче брали, а голосували навпаки. Розумні посередники залишали гроші у сейфі (Правило № 1: проголосують – скажемо, що роздали гроші, не проголосують – повернемо), ще розумніші – на депозит.

Дурні – роздавали на руки. Після виборів «донецькі» приїхали гроші повертати, і у деяких випадках справа дійшла до летальних наслідків.

Звідси висновок перший. Побудувати мережу винятково за гроші можна, але складно.

Надійніше вибудовати таку структуру, у якій гроші органічно поєднуватимуться з «легендою». Тобто виборець особисто хоче підтримати кандидата, а хабар йому дають у якості компенсації за витрачений час подорожі до виборчої дільниці. Наприклад, у Києві ретельно сформована мережа підтримувала Черновецького у 2006 та 2008 роках (так, «моя молодая команда», виявляється, було не простим жартом, а суворою реальністю).

Навзаєм Олесик Довгий, який взяв її у спадок у колишнього шефа, з тріском пролетів мимо Верховної Ради у 2012-му, хоча вклався мільйонів у 10. Не гривень. Чому? А тому, що «дорогие мои бабушки и дедушки» любили Черновецького, а Олесика – ні. І гроші тут ні до чого (Правило № 2).

У 2010 та 2012 роках місцеві депутати та політичні структури робили вигляд, що працюють з базами прихильників за тими методичками, які їм спускали з Києва («сніжний ком», «1 + 10» і т. д.). Але більшу частину коштів, за гарними вінницькими традиціями, примудрялися вкрасти (див. сформульоване вище Правило № 1).

Тобто самі бази були, проте дані у них на 90% були «липою», зібраною з телефонних довідників. Реально намагався сплести мережу хіба що Олександр Шепелєв у 13 окрузі у 2012 році (не вийшло) та Оксана Калетник у 16 окрузі (вийшло).

Ступінь неадекватності мереж було апробовано у 2014 році на прикладі колишньої «сітки» Партії регіонів, функціонери якої вклалися у проект «Заступ». Тоді гроші дали на 10%, на виході отримали 4,35%, що теж непогано. Вкрали трохи більше 50%.
Втім, того ж року спрацювала мережа у 13 окрузі, де переміг Петро Юрчишин.

Створював її фахівець О. П. (схема – 4 х 4 х 4 х 4++). Тільки не запитуйте – звідки ми це знаємо 😉

І тепер формувати мережу під «А-х, якого Кандидата!» довірено «чорному» штабу без досвіду роботи.

Що у даному випадку зроблять депутати (розумні) – дійсно будуть формувати мережу.

Але – під себе. З прицілом на парламентські вибори. Чому виключаючи президентські? А тому, що (Правило № 2) «Кандидат» програє навіть у Вінницькій області. І будь-які «вкинуті» за нього гроші негайно перетворяться у гроші «викинуті».

А нардепи дурні, чи що? Щоб грошима розкидатися.

Тим більше, що усі (а, особливо, низові виконавці) розуміють, що за нецілеспрямовану розтрату коштів будуть карати. Не нардепів, а саме їх.

І останнє (Правило № 3). За три місяці мережу у масштабах області побудувати неможливо. Її можна придбати. А була вона, як ми бачили вище, лише у Партії регіонів.

У прихильників якої «легенда» щодо «А-х якого Кандидата» працює у зворотному напрямку (Правило № 2).

Тому – щира наша порада «чорному» ферзеві – скористайтеся Правилом № 1.

І до “раніше опублікованого”. Позавчора ми чітко спрогнозували, можете нас похвалити не тільки за аналітичний склад мислення, а й за гарну обізнаність 🙂 – результати останніх рейтингів стосовно лідераства кандидатів в президенти, партій, втрати рейтингу з оцінки роботи ОДА та іншого – детальніше тут: В понеділок поставлять діагноз, або винесуть вирок місцевій та центральній владі в президентській області.

Днями ми проаналізуємо всі оприлюднені дані і знову напишемо – “А ми говорили, а ми попереджали”.

Завжди Ваш – Віталій Горковчук

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here