Про події минулого тижня які нас вразили і невразили

Дайджест політичних подій Вінниччини 05.03 – 11.03.2018 р.

0
66

На минулому тижні остаточно завершилася епопея зі встановленням / не-встановленням памʼятника Небесній Сотні, як і з перенесенням погруддя Тараса Шевченка.

Жоден народний депутат, жоден місцевий активіст, які обіцяли вдатися до радикальних дій, якщо їхні вимоги (лише Шевченко і лише на Театральній) не будуть виконані – до таких дій вдатися не наважився. Єдиний інцидент, коли міський божевільний під час чергового “народного віче” навісив на Дерево Свободи свою брудну ряднину, був засуджений навіть самими протестувальниками.

Що найцікавішого у цій історії? Те, що весь пар пафосного волання: “Або Шевченко на площі, або – війна всіх проти всіх!” – пішов “у свисток”. Ані пікетів, ані мітингів, ані звернень до судів чи органів влади, ані «прямої фізичної дії», про що погрожували окремі «вічні опозиціонери» прогнозовано не відбулось

Все скінчилося. Як скінчився “народний протест” на місці будівництва кладовища у Сабарові. Включно з вивітрюванням теми Сабарова з інформаційного простору, закінченням функціонування різноманітних пабліків в соцмережах на кштал “Квітучий Сабарів” та палкої любові “активістів” до “земляків-сабарівчан” в принципі.

Так скінчилася метушня і з приводу паркану навколо парку. Так забулися пристрасті щодо об’єднання шкіл у Вінниці. Так ніяковіли в Інтернеті місцеві «активісти», забуваючи про проблему у той самий момент, коли закінчувалося спонсорське фінансування, або тема для шантажу влади.

Усі, хто хотів отримати преференції від участі у скандалах – їх отримали у якості “лайків” та “перепостів” у соціальних мережах. У реальності ж ті, хто дійсно мітингували на площі, вкотре мали б відчути, що деякі “активісти” їх банально використовували. Задля тих самих “лайків”, щоб напередодні виборів подороже продати себе як “експертів” та “блогерів”.

Вінницька обласна рада так і не змогла скликати сесію для засудження дій поліції під час розгону наметового містечка у Києві та притягнення до відповідальності міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

З сесії обласна влада, як завжди, зуміла створити проблему на рівному місці. Спочатку комісія під головуванням “свободівця” Вигонюка почала вимагати скликання цієї сесії, жодних повноважень на це не маючи.

Відмова заступників голови обласної ради (від “РПЛ” та “Самопомічі”) поставити власні підписи під скликанням зібрання викликало зловтішну реакцію Вигонюка: мовляв, не залишилося у Вінниці опозиції (відкрив секрет Полішанеля).

Згодом, коли певна кількість підписів (1/3) начебто назбиралася, виявилося, що й підписанти на сесію не прийшли. Як наслідок – жодного обговорення не відбулося, але декілька людей у камуфляжній формі демонстративно зняли з себе нагороди і проголосили, що повертають їх Порошенкові.

Політичних наслідків – жодних, за винятком того, що керівник обласної “Батьківщини” Людмила Щербаківська не без скепсису повідомила, що заступник голови Вінницької ОДА Олександр Крученюк з поспіхом телефонував депутатам обласної ради з вимогою не приходити.

На порожньому місці влада отримала інформаційний негатив. Стане це причиною нових проблем? Сьогодні ні. Під час виборів – так, оскільки опоненти вкотре переконалися, що адекватно і дієво реагувати на виклики сьогодення місцева адміністрація та партія влади не вміють.

Тим більше – з огляду на неоднозначність безпосередніх виконавців. Так, одним з головних організаторів протесту і скликання сесії став дехто Вадим Хитрич, якого «порохобот» Олешко помилково «охрестив» керівником місцевої «Самопомічі».

Це не так. Але у вінницьких дрібних скандалах та скандальчиках Хитрич був помічений неодноразово. Зокрема, свого часу він погрожував «безстроковою» блокадою фабрики «Рошен» у Вінниці.

Щоправда, «безстрокова» акція, звелася до разової дії.

Згодом, намагався долучитися до «Руху нових сил» Саакашвілі, далі – був помічений поруч з дрібним місцевим аферистом Григорієм Зозулею (зараз цілий голова обласного осередку «Укроп» і навіть обласний депутат) 😇

Отже, якщо влада надає трибуну і терпляче вислуховує людей до яких є публічні питання, то що буде, коли інформаційна кампанія розгорнеться «на повну»? Відповідь – див. вище.

Щоправда, не лише у стані влади відчутна розгубленість і нерозуміння – що і як робити. У Шаргородському районі, наприклад, АТОвець вибив зуба місцевому представнику «Батьківщини». Той написав заяву до суду, АТОвці відповіли кляузою обласному керівництву «Батьківщини».

Справа залишається на місці. Однак стійке враження, що «Батьківщина» ворогує з АТОвцями» уже склалося.

Як політикам впливати на громадських активістів? Лише через матеріальне стимулювання. Так, 1 мільйон гривень з обласного бюджету виділили місцевим ГО різного спрямування. Інколи – з доволі сумнівною репутацією.

Вибіркову щирість можновладців слід проаналізувати окремо, але уже сьогодні посмішку викликає черговий транш для «козацької» структури Воловодюка, який владу інакше, як «злочинною» не називає.

В усьому іншому – на політичній арені області все спокійно. Привід для впевненості влади у своїх позиціях? Певним чином, так. Якщо в абсолютній більшості обласних центрів України перед проклятим Вʼятровичем 8 березня вулиця рясніли від бордів місцевих політиків з привітаннями, то у Вінниці на такі дрібниці депутати вирішили не витрачатися. Все одно, від них мало що залежить.

Але такий спокій є оманливим. Уже за декілька місяців раптом з’ясується, що підготовка до «правильних» виборів в області йде геть за зовсім іншим сценарієм, який намалювали у столиці. І будуть шукати крайніх. І, будьте впевнені, – знайдуть.

Завжди ваш – Віталій Горковчук

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here