Трилогія-антиутопія. Що зміниться для Вінниччини в разі виграшу/програшу Володимира Зеленського

Президентські вибори на Вінниччині. Ч. 12. Глава третя. У цьому огляді з трьох частин ми спробуємо не лише зробити певні підсумки того, чим займалися структури, що підтримують основних кандидатів, а й зробити те, що і повинні робити професійні аналітики, політичні експерти, журналісти (але рідко роблять) напередодні виборів – спрогнозувати, які зміни чекатимуть політичний цех області напередодні парламентських й місцевих виборів та описати декілька основних сценаріїв розвитку подій.

0
Антиутопія є логічним розвитком утопії і формально також може бути віднесена до цього напрямку. Однак, якщо класична утопія концентрується на демонстрації позитивних рис описаного в творі суспільного устрою, то антиутопія прагне виявити його негативні риси. Важливою особливістю утопії є її статичність, в той час як для антиутопії характерні спроби розглянути можливості розвитку описаних соціальних пристроїв (як правило — в сторону наростання ).

В попередніх матеріалах ми спрогнозували, які зміни чекатимуть політичний цех області напередодні парламентських й місцевих виборів та описали декілька основних сценаріїв розвитку подій в разі перемоги, або програшу Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. Заключна частина – найцікавіша. Тому що Тимошенко і Порошенко – це класичні політики, прогнозовані, зі сформованими групами в центрі та на місцях, передбачити ж кадрові та політичні зміни у випадку перемоги Зеленського найважче, отже цим ми і займемось.

Володимир Зеленський

Почнемо з того, що «політик Зеленський» для Вінниччини, як і для всієї України – категорія нова. Тому давайте для початку проаналізуємо, що вдалось кандидату в президенти за короткий проміжок часу, який він присвятив новому для себе амплуа, і чого не вдалось.

Вдалось: Вийти на перший щабель рейтингів і не тільки утриматись на ньому, а й поступово нарощувати підтримку. Всі інші плюси в цьому випадку можна не перераховувати, так як вони виражені першістю в президентських перегонах.

Спробуємо розібратись, чим така першість обумовлена.

Для сучасної України ці вибори стали першими, в яких одна з самих потужних медіагруп країни не просто надає майданчик для реклами кандидатів, чи підтримує/критикує когось з гравців, а бере участь у виборах зі своїм кандидатом. Навіть більше – з обличчям своєї медіа групи. З цього ми отримуємо тотальну впізнаваність кандидата, опоненти отримують все те, що отримали – різновид інформаційної війни.

Внесистемність кандидата грає на користь Зеленського одразу в двох складових: запит в суспільстві на абстрактних нових лідерів, а у випадку із Зеленським ще й своєрідний протест проти всіх діючих політиків, підігрітий багатьма роками сатиричної діяльності “95 кварталу”. Навіть на підсвідомому рівні люди роблять наступні висновки, якщо людина так філігранно висміює всі недоліки доволі бридких українських політиків, значить він не тільки добре розуміє “що погано”, а “що добре”, але й підштовхує до висновку – той хто їх так висміює, точно не такий як вони, а пряма їм протилежність.

До чеснот Володимира Зеленського потрібно додати і його репутацію. Якщо в його багаторічній діяльності та біографії знайшовся лише неприємний пункт по співпраці з російськими кінематографічними проектами, з яких він негайно вийшов, а весь компромат на цьому закінчився, то це багато про що говорить.

Ще одна перевага артиста-кандидата: до нього дуже пагано липне чорний піар. Оці всі демотиватори, гнівні чи сатиричні картинки в соціальних мережах в більшості не працюють. Чому? Тому що українці бачили по телебаченню Зеленського у всіх можливих образах, в яких тільки його можна уявити. Тому висміяти його важко.

Останній пункт переваг – виборча кампанія. Тут головний плюс гармонійність і відповідність образу кандидату. При цьому за змістом кампанія мало чим відрізняється від інших кандидатів, в ній немає проривних ідей, чи готових рецептів до перемоги. Одним словом,- за все добре, проти всього поганого. Зеленський “бере” не змістом, а формою. В багатьох складових по формі кампанія близька до того, що робив в Росії Навальний. Соцмережі, месенджери, спонукання виборців на зворотній зв’язок та фізичне їх залучення в виборчі перегони. Насправді і в цьому немає нічого нового, ця технологія – одна з головних умов в організації так званих “кольорових революцій” на елементарному рівні. Але не будемо заглиблюватись в деталі.

Перейдемо до того, чого вже не вдалось дотриматись Володимиру Зеленському в політиці і на цих виборах зокрема.

“Легче бороться за принципы, чем жить ими”. Альфред Адлер

Ми не будемо зараз розбирати модель спілкування Зеленського зі ЗМІ, як новий політик, він має право на певну фору. Зупинимось на головному.

Зеленському вже на першому етапі політичної діяльності не вдалось дотриматись власних принципів: формувати команду виключно з людей, які до цього ніколи не були в політиці. Стикнувшись з реальним світом, від цієї догми прийшлось швидко відмовитись. Доказів цьому багато, як в центральному штабі Олександр Данилюк, Сергій Лещенко, Абромавічус та інші – не новачки в політиці та виконавчій владі.

На місцях таких прикладів вже не одиниці, а сотні. Вінницька область – обличчя Зеленського (довірені особи кандидата та представники в ОВК) до цього були і в “Радикальній партії Ляшка” і в “Соціалістичній партії”, і в “Батьківщині”, і “Єдиному центрі Балоги”.

Не вдалось команді і якісно профільтрувати місцеві команди. Наприклад у Вінницькій області серед довірених осіб є не тільки представники тих партій, про які ми згадали вище, а навіть депутат міської ради від “Партії регіонів”. Таких проблем в команді Зе вистачає по більшості регіонів країни.

Складається чітке враження, якби він не чіпав область взагалі, то результат був би кращим аніж той, який він продемонстрував після презентації команди.

Сам факт презентації місцевої команди координаторів Зе миттєво прив’язали Зеленського до екс-нардепа регіонала Григорія Калетніка. Обласний офіційний представник команди Зе – підлегла президента ВНАУ Калетніка, працює у ВНАУ директором бібліотеку університету.

Однак те, що є сьогодні, нас цікавить менше, аніж те, що буде після виборів.

Припустимо, «Зе!» переміг. Принаймні його сьогоднішній рейтинг дозволяє це зробити.

В такому випадку можна прогнозувати, що офіційний представник Зе команди в області, працівниця ВНАУ Світлана Лутковська очолить обласну адміністрацію. Хоча не факт, адже сам Зеленський вже публічно заявляв, що необов’язково наші обласні координатори будуть призначені губернаторами, вони допомагають вести кампанію.

Але все ж припустимо призначення Лутковської. Якщо з Києва дадуть команду тримати лінію “нових обличч”, на місцевому рівні доведеться йти з “шашками на голо”. Тобто шукати хоча б когось на ключові посади в регіоні. Така тактика може одразу наштовхнутись на тотальний саботаж і появу потужної опозиції керівництву області.

Якщо не будуть враховані інтереси ключових груп регіону, вони включать всі важелі, від інформаційного мікроскопу, до адміністративних та номенклуатурних тонковщів і влаштують відвертий саботаж на всіх рівнях – від райцентрів до Вінниці і обласної ради. До того ж потрібно чітко розуміти, що всі кадрові призначення в ОДА та РДА повинні пройти процедуру погодження кандидатур з Кабміном Володимира Гройсмана.

Швидше за все команді Зе потрібно буде шукати компроміс, а формування владної команди буде тим, чи іншим способом контролювати Григорій Калетнік. Чи буде кардинальна «чистка» місцевих кадрів з боку Калетніка? Ні, не буде. При всьому тому, що за останні часи можна відзначити низку непорозумінь з боку керівництва ВНАУ та ставлеників Калетніка з регіональною владою, Григорій Миколайович залишається людиною системною. І усі вінницькі «підводні камені» знає досконально.

З очільницею штабу ЮВТ Людмилою Щербаківською у нього відносини непогані. І зі «свободівцями» І з Валерієм Коровієм він перебувати на спільних фото не цурається.

Та й власних кадрів у «команди Зе!» на Вінниччині, крім близького кола Г. М. Калетніка, немає. Тобто більшість посадовців рівня директорів департаментів і вище збережуть власні посади. І вони ж розподілять між собою керівництво різними – у тому числі й новими – проектами під парламентські вибори. А, отже, система, яка формувалася на вінницькій політичній арені десятиліттями, не зміниться.

І Зеленський наступить на ті самі граблі, на які наступали Ющенко та Янукович. І які боляче вдарять за тиждень і Порошенка.

Відсутність ефективної кадрової політики, а тим більше, відсутність ефективної інформаційної політики неможливо підмінити мобілізацією декількох викладачів зі ВНАУ.

Тож, в цьому конкретному випадку Володимир Зеленський, можливо, й переможе навесні цього року. Але точно програє восени.

Якщо команді ЗЕ прийдеться вибирати між повним колапсом, публічними провалами і протидією місцевих еліт і домовленностями, вони можуть обрати і перший, і другий варіант. Однак у випадку першого потужна критика почнеться ще до перших кроків на посаді голови ОДА ставленика Зеленського – для цього вистачить зв’язків місцевої Зе команди з Калетніком. Але тоді це вже буде не декілька дрібних уколів на маловідомих сайтах області, а інформаційний асфальтоукладчик.

Тому скоріш за все у Вінницькій області вірогідний варіант золотої середини – трохи нових обличч для політичної картинки і більшість сьогоднішніх чиновників, або ставлеників впливих груп. В будь-якому іншому випадку Володимиру Зеленському прийдеться проривати не тільки залізний занавіс діючої Верховної Ради, без якої він не призначить ані Генпрокурора, ані голову СБУ, ані міністра закордонних справ, Міноборони, НБУ і саботаж та очікування 400 політиків з Ради можливості публічно відігратись на Зеленському на своїй території, а й отримувати нокдауни з регіонів.

За такого сценарію весь політичний шлях Володимира Зеленського буде схожим на метеорит: такий же яскравий, але короткий політ до повного згоряння.

Віталій Горковчук і вся команда “Політичної Арени Вінниччини”

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here