Воєнний цивільний стан

0
627
«Пусть вводится военное положение!»
Гражданская оборона «Поганая молодёжь» (1985)

Прилетів навіть не «чорний лебідь», а жирний чорний лебідь з Керченської протоки, який ламає вщент усі розклади президентської виборчої кампанії.

У низці областей Україні, у тому числі й у Вінницькій, введено режим воєнного стану.

Точніше не так. Підведено правові підстави для можливого його введення. Тобто – військові адміністрації можуть розпочати роботу, але, відповідно до Закону, «у зв’язку з нескликанням сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” строки». Так само, як й інші обмеження – від відчуження майна до заборони продажу алкоголю. Можуть обмежити, а можуть і ні.

Зрозуміло, що тут мова йде про правову колізію, коли оточення Президента готувало один сценарій розвитку подій, а довелося обмежуватися половинчастими заходами.

Аналізувати юридичні норми залишимо юристам. Натомість звернемо увагу на інші речі.

Насамперед, на те, що день після зіткнення у Керченській протоці запам’ятався публічною істерикою компетентних та не дуже спікерів.

Одна активна частина користувачів соціальних мереж висловилася, що це: #зрада, адже Петро Порошенко, який, власно, один і мав право віддавати накази, таким чином намагався відтермінувати строки президентських виборів; #перемога, оскільки РФ вкотре визнали агресором і не за горами нові санкції; #боротьбатриває, так як в умовах гібридної війни та зовнішньої агресії маємо бути готовими до нових випробувань і протистоянь.

Роздуми цікаві. Як і оцінки адекватності авторів.

Нас у даному випадку цікавлять інші речі.

1) Чи буде відкрита і велика війна?

2) Яким чином ситуація вплине на хід та результати президентських виборів:

3) Що могли сказати і що не сказали вінницькі політики.

П.1. Кому це може бути потрібно і для чого – хтось собі таке питання задавав? Одна країна нападає на іншу лише у випадку потреби її повного захоплення. Так от, ставити за мету захопити націю, яка за 10 років влаштувала дві Революції, не ризикне навіть душевнохворий мазохіст з суіцидальними нахилами.

РФ та ЄС, у свою чергу, потрібні:

1) стабільно працююча #труба;

2) мінімізація ризиків від виборчої кампанії.

РФ по відношенню до України буде вести себе агресивно, намагаючись повернути її до сфери впливу. І Петро Порошенко на цьому шляхові є особою, яка перетнула низку «червоних ліній». У питаннях церкви, НАТО і, як виявилося, Азовського моря. Кому цікаво – реакція російського сегменту соціальних мереж була ще більш істеричною, ніж українського. Як у 2008-му, в Осетії («сжечь»!, «разбомбить»!, «утопить»!).

Але РФ має на увазі позицію ЄС, якому і продає газ.

Тому висновок № 1 – відкритої і великої війни не буде.

П.2. Як не крути, але знайти у послідовності події вигоди для чинного Гаранта майже неможливо. Бій – програно, судна – втрачено. Посилить це ЮВТ? Теж сумнівно. «Батьківщина» щось мляво мимрила про гарантії з боку підписантів Будапештського меморандуму, але жодних конкретних контр-заходів не запропонувала. Бурхливі дії навколо трибуни інших політиків явно натякали на зацікавленість у вирішенні питаннь з найменшими втратами для Маріупольського та Бердянського терміналів, – головний бенефенціар Рінат Ахметов.

У вічі, насамперед, впадало те, що публічних захисників позиції Президента у БПП та НФ було недостатньо. Парубій читав з папірця, Геращенко лаялася з опонентами, але… Раціональних аргументів від представників коаліційної більшості чути не було.

Як з такою «гвардією» Порошенко вибори вигравати збирається?

Особливих наслідків для мешканців території введення ВС не буде, проте й ентузіазм підтримувати владу у них не явно не зросте.

П. 3. Вінниччина потрапила у перелік областей, де введено ВС.

Вінницька обласна рада, а, особливо, її керівництво, яке мало б хоча якось відреагувати на даний факт, промовчало.

І так, мовляв, усім все зрозуміло.

У цьому – найбільша проблема місцевої політики. Одна справа, коли призначені чиновники не коментують дії керівництва. Інша – коли відверті питання внутрішньої політики обрані депутати місцевих рад обходять боком.

Жодної заяви і жодних коментарів. Жодної позиції місцевих партійних організацій. Ні «добре», ні «погано».

І це у ситуації, коли рахунок до вирішальних події виборчої кампанії пішов на тижні.

Щира порада представникам центральних виборчих штабів. Скористайтеся ситуацією і перекидайте на Вінниччину «пожежні команди». Здатніть місцевих команд впливати на політичну стабільність регіону дуже сумнівна.

Микола Філонов для “Політичної Арени Вінничини”

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here