Замкнене коло реінкарнації вінницької влади

Нас уже запитують: «Як завершиться президентство Володимира Зеленського на Вінниччині?» Відповідаємо: «Тим само, як і Петра Порошенка».

0
Фото телеканал "Прямий"

Ні, звісно, ми розуміємо, що, якщо «команда Зе!» продовжить нинішню політику дратування і політичних груп, і суспільних верств, то все призведе до Майдану або імпічменту. Але ми не про це. А про кадрову політику, яка визначатиме «обличчя» колективного «Володимира Зеленського» саме на Вінниччині.

Для цього спробуємо подивитися на приховані меседжі двох, здавалося б, зовсім різних за змістом та кінцевою метою повідомлень.

Це: 1) Прес-реліз екс-депутата Вінницької міської ради Сергія Кармаліти, який називає себе «членом вінницької команди Зе»; і 2) Пост у соціальній мережі «Фейсбук» зі сторінки голови Вінницької ОДА Валерія Коровія, у якому він скаржиться, що мала місце «абсолютна некомпетентна інтерпретація одного із працівників облдержадміністрації», і у відставку він піде лише після відповідного рішення Кабміну.

А, між тим, тексти – вбивчі по відношенню до вінницької політичної традиції, яка, вочевидь, перейде у спадок від Президента Порошенка Зеленському.

Почнемо з останнього. Буря у склянці води розпочалася з того, що в інформаційному полі з’явилося повідомлення, що голова Вінницької ОДА, нібито, подав у відставку.

При цьому Закон «Про місцеві державні адміністрації» визначає, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України. У той же час, стаття 118 Конституції України фіксує: «Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України».

Про що це говорить. Про те, що Валерій Коровій з моменту, коли Петро Порошенко перестав бути Президентом України, формально написав якийсь папірець, що переоформлює його статус на нинішній посаді. Це могла бути заява до кадрового відділу Адміністрації Президента, або в Нацагентство з питань державної служби.

Папірець цей мав суто процедурний характер, і на факт перебування Коровія на нинішній посаді не вплинув, адже (і тут він правий) у відставку його може відправити лише Кабмін.

Але перший заступник голови ОДА Андрій Гижко з усією простотою заявив, що власне заяву на звільнення Валерій Коровій уже написав, а згодом і десятки та сотні інформаційних ресурсів.

Ми не знаємо, чи завершилась ця подія “разбором полётов”, або взагалі нічого не було – для нашого огляду це й не потрібно. Звернемо лише увагу на слова про «абсолютну некомпетентність» з боку безпосереднього керівника по відношенню до підлеглого.

А читачам нагадаємо, про що ми писали останній рік.

Ми не критикували економічні ініціативи та інвестиційну політику влади. Хоча, при бажанні, можна було більш уважно придивитися до низки проблемних об’єктів, наприклад, про ремонт траси одеською фірмою. Або про регулярні закордонні вояжі за бюджетні кошти декількох депутатів обласної ради та чиновників ОДА. На різного роду «фестивалі» та «обмін досвідом». Не наголошували ми й на цьому.

Це, зрештою, ті прерогативи і права будь-якої виконавчої влади, у будь-якій країні, яка вона отримує в обмін на перемогу на виборах. Ми не надто привертали увагу публіки до відвертих «проколів» адміністрації, як ось недопрацювання у справі подолання наслідків вибухів у Калинівці. Чи затримання за корупцію низки чиновників і депутатів різних рівнів. Чи журналістські розслідування про експропріацію металобрухту одним з заступників голови ОДА. Чи про використання службового становища для відвертої самореклами у виборчому окрузі. Певний кредит довіри у цієї влади був, і ми з цим погоджувалися. Не педалювали ми й тему загальноукраїнських рейтингів в яких базова для прем’єр-міністра область, чомусь займала останні місця по впровадженню децентралізації і реформи місцевого самоврядування. Нагадаємо, що саме вінничанин Володимир Гройсман і є головним локомотивом згаданих реформ.

Ми лише писали про абсолютно некомпетентну (ось гарне словосполучення) кадрову політику керівництва області, яке розставило на ключові позиції тих, хто уже не раз, і не два провалював саме питання виборчої справи, а також змінив декілька політичних сил і патронів.

Ми писали про провальну інформаційну кампанію і повне нерозуміння відповідальних осіб у питаннях організації медіа-супроводу, що, врешті-решт, вилилося у «контрольний постріл» прес-служби про неіснуючу відставку голови ОДА. Ми писали про відсутність командної роботи та провальну стратегію саме утримання влади.

Що маємо у підсумку? Чітко спрогнозовану нами на основі наведених обставин поразку на президентських виборах у базовій області. Розпад команди. Здивування керівництва області, яке на фініші перебування на посадах зрозуміло, що з інформаційною складовою був повний schwach.

А тепер переходимо до другого тексту Сергія Кармаліти, уявивши на хвилинку, що він дійсно є справжнім «членом команди Зе», а також претендує на повернення до влади. Хоча на останній прес-конференції партії «Слуга народу» її теперешній очільник Дмитро Розумков чітко попередив, що зараз, особливо в регіонах, з’явилось багато “дітей лійтенанта Шмідта”, які використовують стилістику і зелені плашки «Зе команди» та заявляють про причетність до команди, або вірність її принципам тощо, хоча на сьогодні формування команди в регіонах лише починається. Тим не менш.

В своїй заяві в місцевому ЗМІ Кармаліта, крім іншого, пише:

«Не дарма, новий Президент одразу звільнив голову СБУ, Генпрокурора і міністра оборони. А ще наш лідер чесно і відкрито заявив на всю країну та світ, що не боїться за свій рейтинг і не тримається за посаду перед загрозою серйозних викликів – встановлення Миру в Україну, дострокових виборів до Верховної Ради, кінця епохи зубожіння та 5-ки Порошенка на всіх рівнях корупції. Зі свого боку зроблю усе можливе щоб не допустити реваншу корупціонерів і протидії проголошеному курсу нового Президента».

Рапорти про звільнення Грицаком і Полтораком, дійсно, були подані на розгляд новому Президентові. Але на відміну від Кармаліти, Полторак прописану у законодавстві процедуру знає. Тому й уточнив:

«З повагою ставлюся до Вашого конституційного права визначитись з Міністром оборони України і подати кандидатуру на затвердження до Верховної ради України та відповідно до Законів України “Про національну безпеку України”, “Про Кабінет Міністрів України” прошу Вас розглянути встановленим порядком питання щодо звільнення мене з посади Міністра оборони України».

Президент України, відповідно до Конституції, має право вносити на розгляд Верховної Ради подання про призначення на посаду Міністра оборони України, про призначення та звільнення з посади голови СБУ. Тобто твердження про те, що Зеленський «звільнив» зазначених осіб не відповідає дійсності.

Щодо «правильно звільненого президентом генерального прокурора», про що так затято сповіщає Сергій Кармаліта і взагалі коментувати нічого не хочеться. Позаяк працівники прес-служби Сергія Володимировича, якщо вони навіть існують в природі, або журналісти певних видань, що «допомагають» в спічрайті бізнесмену – або взагалі не цікавляться тим, що відбувається в країні, або заходять на новинні ресурси та в соціальні мережі не частіше одного разу на місяць. Інакше пропустити численні інформаційні приводи генпрокурора Луценка (від відеоблогів зі звітами роботи прокуратури, до численних коментарів та інтерв’ю) пропустити було нереально.

Звісно є ще один варіант – ті хто взявся медійно «допомагати» Сергію Кармаліті насправді намагаються його репутацію знищити на догоду іншим, більш щедрим замовникам, які хочуть посісти місце керівників президентської партії у Вінницькій області.

Дострокові вибори, як ми бачимо, теж наштовхнулися на низку правових та інших проблем. Від того, що указ уже оскаржується у Верховному та Конституційному судах, до того, що Зеленський банально обманув виборців, пообіцявши у Передвиборчій Програмі вибори за відкритими списками, а подавши законопроект про закриті списки.

Питання про Мир, взагалі, коментувати складно. Це або перемога, або капітуляція, або компроміс, але де межа того компромісу? РФ на жодні поступки йти не готова.

Кармаліта, у наведеному вище тексті, підводить підсумок: «не допущу протидії проголошеному курсу».

Це – яким чином? Так само, демонструючи тотальне нерозуміння правових механізмів, як він зробив із розповіддю про «звільнення» та «розпуск»?

З усього цього ми робимо єдиний висновок: сама сутність відносин влади та громадянського суспільства на Вінниччині за роки президентства Зеленського, якщо він доручить управлінську справу Кармаліті та йому подібним менеджерам, не зміниться жодним чином.

Не зміниться й підхід до інформаційної роботи, до організації якої поставлять усіх тих, хто завалив її за часів президентства Порошенка, а раніше – Януковича.

Не буде, принаймні до парламентських і місцевих виборів, серйозних кадрових змін у тій команді владних управлінців, які сидять на Вінниччині у теплих кріслах з 1990-х років.

І завершиться все це черговим здивуванням чергового губернатора: «А чому у нас не вийшло?»

Тож наша порада – ще раз прочитайте цей текст. Можливо, й зрозумієте.

Автор Олена Семко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here