Найбільш активними в інформаційному полі Вінниччини був Уряд Гройсмана, в листопаді червоною ниткою пройшла інформація про нову ціну на газ та ініціативи Уряду щодо захисту населення від підвищення тарифів.
Крім пояснення, чому Уряд був змушений піти на такий крок в більшості районок відділи соціального захисту повідомляли про механізм переоформлення субсидій, про запроваджені новації та про кредити для утеплення будинку чи квартири.
Також ЗМІ поділились і планами Уряду на майбутнє – розповіли про «живі» гроші, які будуть надавати споживачам вже з січня 2019 року. Наступна хвиля публікацій – пояснення, як потрібно сплачувати обов‘язковий платіж, у випадку отримання субсидії.
Зазначимо, що усі ці теми «підтримувалась» офіційними сайтами районних державних адміністрацій. Тож загалом картина вийшла доволі пристойною.
Що ще засвітили районки? Писали про те, що «Гройсман пообіцяв зберегти доставку пенсій Укрпоштою», бейбі-бокси та оприлюднювали адреси аптек, в яких можна отримати ліки за Урядовою програмою.
Не обійшли офіційні джерела увагою і Президента. Усі його ініціативи можна знайти на сайтах РДА. Щодо друкованих ЗМІ ситуація виглядає набагато гірше, тим більше напередодні виборів. Хвалять президента лише в декількох друкованих виданнях.
Головний меседж листопаду – «децентралізація», яка має стати незворотньою та «Стрілка компасу Президента, яка незворотньо показує на Захід». Саме під такою назвою деякі редактори районок надрукували статтю про євроатлантичний курс України та закріплення положення про це в Конституції. Погодьтесь дещо складна та контроверсійна назва.
В інформаційному плані ці питання – децентралізація та євроатлантичний курс – справляли таке ж враження як інтегральні рівнняння для людини, яка орієнтується лише в таблиці множення. Та, як кажуть, політтехнологам відніше.
З такої плачевної медійної картинки в районах Вінниччини зрозуміло головне – Центральний штаб Порошенка кошти на позитив в друкованих виданнях області ще не виділяв, а місцеві керівники його партії (штабу, органів влади) не поспішають підставити плече президенту власними фінансами.
На п‘яти представникам влади наступали ті, хто до влади мріє прийти. Найбільшу активність тут проявляє, вже тардиційно, Юлія Тимошенко.
“Новий курс , який буде базуватися на підприємництві, креативності та інтелекті нації” засвітився на сторінках усіх районних газет.
Правда, в деяких районах “відмовились” від креативності, в інших – від інтелекту. Не хвилюйтесь, тільки у назві статей. Написали просто – «Україні потрібен «Новий курс» або навіть запитали «Що таке новий курс України і чому він потрібен?» Так , так. Не усім зрозуміло, чому потрібен новий курс. І вже зовсім невдалий заголовок «Новий курс України – йдемо до виборів».
Повторимось, політтехнологам відніше.
Нажаль, така інформаційна активність, не залишила байдужими противників Юлії Володимирівни, і вони вдарили по шляху, тарованому такими важкими зусиллями, справжнім «беспределом». На кожну сторінку нового курсу вийшла сторіка інформації про «украдене членство» (мається на увазі в НАТО) та офшорні ломбарди.
В деяких ЗМІ з‘явилась інформація про те, що «Путін робить ставку на Тимошенко».
По-перше констатуємо, що з Києва (з огляду на ідентичність та масовість матеріалів в районках) зі штабу Порошенка (ну хто ще має можливість витрачати такі ресурси на антирекламу опонента?) все таки кошти на медіа виділили, але поки що це виражається в негативних матеріалах проти Тимошенко та Гриценка. Примітно, що по Гриценку продовжуть крутити ну вже дуже стару тему з Балогою та Добродомовим.
Та як і у прихильників класичної музики так і у Юлії Тимошенко є свої прихильники, кілька редакцій вінницької області можна назвати справжніми друзями очільниці біло-сердешних. Їх не 11, як друзів Оушена, а лише 3.
Показовим у цьому плані можна назвати матеріал про рейтинг Тимошенко. Якщо в одних ЗМІ інформація надруковано на чорно-білій сторінці і без фотографії під назвою «Результати соціології підтвердили – Тимошенко об‘єднує Україну», то в інших таж стаття виходить на кольоровій сторінці і вже з іншою, гучною назвою «Тимошенко об‘єднує Україну».
Крім нового курсу, рейтингу ще однією темою стала «Програма миру, запропонована Юлією Тимошенко». Цей новий меседж, простий і зрозумілий, вже менше «віддає» канцелярщиною, а якщо його друкують на сторінці поряд з кулінарним рецептом, взагалі «чіпляє» читача.
Ще одним ньюс-мейкером листопада став Олег Ляшко. Правда про візит радикала на Вінниччину друкували тільки в тих районних газетах, де він побував. Невелика читацька аудиторія компенсувалась фотографіює кандидата в президенти зі «слоїком» (банкою) молока.
Деяку інформаційну активність проявив ще один кандидат. «Олександр Шевченко має йти у президенти» – саме так називались статті, в яких рекламували господаря «Буковеля» в якості майбутнього кандидата.
Олександр Шевченко, про якого, писали, як про людину, яка має йти у президенти.
Стабільною інформаціною активністю на власному мажоритарному окрузі вирізняється Микола Кучер. У вишиванці чоловік вітає з усіма святами, говорить про проблеми, пропонує зберегти медицину на селі, проводити обмін землі на селі по схемі «пай на пай» (я думаю, що для читачів району це цікавіше ніж «стрілка компасу, яка вказує на «Захід) і посміхається з фотографій щиро та радісно.
Насамкінець хочеться зазначити, що в деяких районних ЗМІ інформація про «поганих» і «хороших» чергується, як влада у відомому фільмі «Весілля в Малинівці». Тут тобі вимагають дешевого газу, розповідають про створення Буковелю, шукають офшори а потім розказують, що їх власники об‘єднують націю. Коротше, розібратися у цьому доволі складно і важко, а навіщо людям потрібні ці складності….
Олена Семко