У вересні 2023 року керівництво Вінницької обласної ради не продовжило контракт з двома головними лікарями – «Клінічного центру інфекційних хвороб» та обласного клінічного медичного реабілітаційного центру ветеранів війни та радіаційного захисту населення – Ігорем Матковським та Світланою Голодюк.
«Не продовжити контракт» – означає «звільнення».
Формально, голова обласної ради мав на це право, оскільки у період дії воєнного стану керівників комунальних підприємств можна призначати і без конкурсного відбору.
Однак тут починається юридична колізія – і чи має право керівництво органів місцевого самоврядування без погодження з відповідними комісіями та керівництвом військових адміністрацій на власний розсуд ухвалювати безконтрольні кадрові рішення?
Подібних інцидентів в усіх регіонах України – повно.
Але з цього моменту стартують уже політичні процеси. Там, де місцеві військові адміністрації відчувають себе впевнено – обласні (районні, міські) ради вимушені з ними рахуватися. Адже в ОВА є маса важелів впливу на обласну раду. Наприклад, у питанні прийняття бюджету і перерозподілу коштів. Тому під час ухвалення рішень про продовження / завершення контракту з керівниками комунальних установ посадовці органів місцевого самоврядування вимушені зважати на позицію військових адміністрацій.
Якщо у них є авторитет.
Два роки тому у Вінницької ОВА авторитет був. Спочатку народна депутатка України Ірина Борзова звернула увагу на те, що рішення про звільнення прийняли без обговорення у профільній комісії обласної ради і без його розгляду у сесійній залі, а потім тодішній голова ОВА Сергій Борзов вказав, що кадрову ротацію здійснили без консультацій і обговорень з медичним департаментом ОВА.
У медіа та соціальних мережах вибухнув інформаційний скандал, і керівництво облради «дало задню» – головні лікарі були поновлені на власних посадах. Обласна військова адміністрація знайшла можливість вплинути на кадрову політику.
У вересні цього року ситуація дзеркально повторилася. Впродовж декількох днів облрада без попередження не продовжила контракт з очільницею Вінницького обласного центру культури «Щедрик» Наталією Сентемон, а також зробила цікаву рокіровку у художньому та краєзнавчому музеях. На посаду директора останнього було призначено очільника художнього – Руслана Паламаровського, а у його звільнене крісло сів Михайло Кременюк.
Кандидатури оригінальні, але про них в наших наступних публікаціях.
Поки ж можна сказати, що після таких рішень з краєзнавчого музею звільнилася й в. о. директора – багаторічна заступниця з наукової роботи – Світлана Шароварська.
Відчувши силу, депутати обласної ради на 71 сесії ухвалили ще одне рішення – про формат надання допомоги ЗСУ.
На останнє відреагувала навіть очільниця ОВА Наталія Заболотна, яка написала у соціальних мережах:
«Раніше після звернення військової частини потрібен був лише наказ очільника обласної військової адміністрації, який вже після передачі затверджувався обласною радою. Відтепер потрібно буде підготувати проєкт рішення обласної ради, подати його на розгляд. Далі це рішення мають розглянути в комісіях, а потім має зібратись пленарне засідання сесії обласної ради та прийняти рішення про передачу. Таким чином, процес затягується на місяць, а то й на два».
Депутати, однак, рішення не скасували.
Але з приводу кадрової метушні висловилася лише начальниця Управління культури та креативних індустрій ОВА Ольга Дернова. Крім жорсткої критики свавілля керівництва обласної ради, вона натягнула й на те, що справжньою метою звільнення Сентемон є земля «Щедрика», на яку хтось «поклав око».
Читати: Начальниця управління культури натякнула на корупцію у Вінницькій обласній раді
Вінницька ОВА, яка два роки тому зуміла відстояти власне право на те, щоб з нею принаймні рахувалися у кадрових питаннях, цього разу промовчала.
Ми далекі від того, щоб робити узагальнення, але згадані вище події показали – хто є справжнім господарем Вінницької області. І хто може приймати одноосібні рішення, без врахування і позиції ОВА, і трудових колективів. Розставляючи тим самим, відданих людей на керівні посади.
Колись повномасштабна війна завершиться (ми у це віримо, як й у перемогу України). Воєнний стан буде скасовано, а в Україні призначать президентські, парламентські та місцеві вибори.
Як ви вважаєте, хто матиме більший вплив на виборців – ті, хто мають реальну апаратну вагу? Або ті, хто мав би бути центром прийняття рішень, але по факту не може захистити ані власні інтереси, ані тих, хто сподівається на їхню допомогу?
Якщо особа з кримінальним минулим має більший вплив на кадрову політику у регіональному масштабі, аніж керівництво ОВА, то це проблема не особи, яка була в розшуку Інтерполу.
У такому випадку – хто матиме більші шанси на перемогу на виборах?
Відповідь, здається, є очевидною.
Підписатись на наш TELEGRAM → https://t.me/politarenainfo1
