Як ви, шановні друзі, помітили – за останні пару тижнів питання проведення в Україні виборів зі стадії «неможливо» перейшло на рівень – «за певних умов (перемир’я)». А отже, перезавантаження влади (а це, якщо не враховувати революційні та інші форс-мажорні обставини – тільки вибори) є однією з умов завершення повномасштабної війни. Принаймні, нинішнього її етапу.
Детальніше, в матеріалі ПОЛІТАРЕНИ.
Політики неминучість подібного сценарію не стільки зрозуміли, скільки відчули. Тому уже активізували власну діяльність. А у ЗМІ почастішали публікації президентських та парламентських рейтингів.
Останній з них у виконанні «Socis» фіксує таку картину.
Президентський рейтинг:
Володимир Зеленський – 21,6% серед усіх (30,6% серед тих, хто братиме участь у виборах та визначився з кандидатурою).
Валерій Залужний – 20,9% (29,6%).
Кирило Буданов – 5,7% (8,1%).
Петро Порошенко – 5,1% (7,2%).
Юлія Тимошенко – 4,3% (6,1%).
Дмитро Разумков – 3,5% (5,0%).
Нинішні показники інших потенційних кандидатів наразі менше 5%, але дехто з них (особливо з середовища військових) напередодні виборів ще може «додати».
Як можна побачити, у першому турі нинішній Глава держави поки що перемагає посла України у Великобританії, але якби до другого туру вийшли Залужний і Зеленський, то з результатом 64,2% на 35,8% екс-головком ЗСУ здолав би президента.
У Залужного кращі й інші стартові показники – на його користь йде 19,4% голосів «другого вибору» (якщо кандидат, якого хоче підтримати респондент, у виборах участі не братиме), при тому, що у Зеленського за цим показником лише 5,0% (для порівняння – у Буданова – 18,9%, у Разумкова – 6%).
Та й антирейтинг у Залужного лише 1,0% проти 22,2% у Зеленського. Отже, президентські перегони будуть, як мінімум, цікавими. І вирішальну роль у них можуть зіграти будь-які фактори, у тому числі – наявність серйозної організаційної підтримки на регіональному рівні.
Лідери рейтингу політичних партій:
Умовна «Партія Залужного» – 20,9% від усіх (29% від тих, хто піде на вибори та визначився з кандидатурою).
«Слуга народу» – 11,9% (16,8).
Умовна «Партія Буданова» – 7,4% (10,5%).
«Європейська солідарність» – 6,1% (8,6%).
«Батьківщина» – 4,7% (6,6%).
«Ветеранський корпус» Білецького – 4,3% (6,1%).
«Партія Дмитра Разумкова» («Розумна політика») – 4,0% (5,6%).
Інші партії поки що не досягають необхідної для подолання виборчого бар’єру межі у 5%.
Безумовно, все це поки що навіть не стартові позиції, оскільки ще до початку виборчого процесу політичні партії разом із суспільством мають пережити низку потрясінь, головний з яких – прийняття чи не прийняття погоджених умов перемир’я / миру для припинення (бодай, тимчасового) повномасштабної війни. Простіше кажучи, невідомо – буде «Майдан» чи ні. А якщо буде, то чи вдасться певним політичним силам заробити на цьому рейтингові бали.
Але, попри всю невизначеність, успіх будь-яких виборів передбачає реалізацію низки умов: 1) вдалого позиціонування (у т. ч. ідеології, програми); 2) наявності популярного лідера; 3) формування дієздатної команди; 4) створення надійних регіональних осередків.
Останнє є тим більш актуальним з огляду на те, що майже усі партії сповідуватимуть схожі ідеї, тож вирішальне слово залишиться за якісною організаційною складовою.
Хто може повести рейтингові партії на Вінниччині?
Обласні організації «Слуги народу» та «Батьківщини» очолюють діючі народні депутати – Ірина Борзова та Олег Мейдич. Тож навряд чи вони віддадуть важелі керівництва у сторонні руки. Хіба що лідер/ка їхньої політсили зазнає нищівної поразки на президентських виборах – і тоді доцільність залишатися у даному політпроекті зведеться до нуля.
«Європейська солідарність» повністю підконтрольна Петру Порошенку, тому він на базовій для себе Вінниччині обов’язково розставить на усі ключові посади відданих особисто йому людей. Хоча цей фактор (відданості ред.) не є визначальним для результативності.
Інша ситуація з неіснуючими поки що партіями Залужного і Буданова, які мають серйозні шанси не просто на проходження до Верховної Ради, а й на лідерство у формуванні майбутньої коаліції (монобільшості більше не буде).
За нашими даними, навколо цих лідерів давно водять «хороводи» деякі місцеві активісти, політики, підприємці, пропонуючи взяти на себе весь тягар організації виборів у регіональному масштабі в обмін на популярний бренд, який згодом можна буде використати на виборах місцевих.
Але тут виникає пастка уже для Залужного і Буданова. Дехто, дійсно, зможе забезпечити виборчу кампанію з ресурсного боку. Але політичний «шлейф» цих осіб є настільки токсичним, що популярні партії більше втратять у рейтинговому сенсі, ніж здобудуть в організаційному.
Однак, поки що вакансії відкриті. І на місце регіональних керівників з різним успіхом можуть претендувати і лідери місцевих громад, і представники фінансово-промислових груп, і медійні громадські активісти.
Різні підходи можуть продемонструвати Білецький та Разумков. Перший з високою долею вірогідності зробить ставку на когось із своїх бойових підлеглих по «Нацкорпусу», кампанію другого майже гарантовано забезпечуватимуть довірені особи загальнонаціонального масштабу.
У будь-якому випадку, якщо навіть контури майбутнього виборчого процесу з’являться у політичній перспективі, ми побачимо негайне пожвавлення громадського життя на Вінниччині, яке у минулі роки із зрозумілих причин, перебувало у стані анабіозу.
Підписуйтесь на наш телеграм-канал: https://t.me/+N-4YvknSO54xNjYy
