«Втеча». Скільки ще працюватиме Верховна Рада

Видання «Українська правда» оприлюднила новину, яка у мирний час виглядала б сенсаційною. Виявляється, що відразу декілька десятків народних депутатів від пропрезидентської фракції «Слуга народу» готові скласти мандати. Як наслідок, монобільшість втратить монополію і має активніше залучати до прийняття потрібних законопроєктів представників інших фракцій та груп.

Звісно, в умовах повномасштабної війни «сенсації» з цієї новини не вийшло, адже суспільство хвилюють зовсім інші проблеми.

Але сенсація не вибухнула навіть у сфері внутрішніх стосунків у Верховній Раді. Якщо ми згадаємо події останніх місяців, то побачимо, що уже у грудні минулого року, після того, як мандати склали декілька нардепів з різних фракцій та груп, у парламенті залишився лише 401 нардеп, що стало антирекордом.

Лідер «слуг» у ВРУ Давид Арахамія, орієнтуючись у ситуації, зробив резонансну заяву про бажання багатьох його колег піти у відставку. Тоді ж пролунала фраза про можливу «парламентську кризу», якщо зазначені наміри втіляться у життя.

Періодично ці чутки підживлюються й поширюваними у Телеграм-каналах плітками про погані стосунки між функціонерами ОП і навіть Президентом України та членами фракції «Слуги народу».

Мовляв, на Банковій уже давно махнули рукою на перспективи нинішньої команди «слуг», вважаючи, що єдиною їхньою функцією на сьогодні залишилася «кнопка». «Слуг» таке ставлення ображає. Ще більш їх ображає неможливість впливати на ситуацію як у межах країни, так і у власних округах, де всі рішення ухвалюються винятково з огляду на інтереси керівництва військово-цивільних адміністрацій.

А в останніх потреби у лояльності нардепів, як такої, немає. Субвенції з депутатського фонду були б не зайвими напередодні виборів, але, по-перше, де ті вибори, а, по-друге, реалізація інфраструктурних проєктів наразі виглядає швидше подразненням для виборців («Гроші на ЗСУ»), аніж дієвим аргументом впливу на їхні настрої. 

Про депутатів, обраних за партійними списками, говорити годі. Прізвисько «кнопка» хоча й є очевидно неприємним, як жодне інше демонструє їхню сутність.

До теми: «Уряд національної єдності» – хто з ким та проти кого

Втім, основний висновок, який може напрошуватися з огляду на наявну ситуацію, а саме – що парламентська більшість буде недієздатною – є хибним. Для отримання потрібних голосів «за» будь-які президентські ініціативи є ще представники фракцій «Європейської солідарності», «Голосу» та «Батьківщини», депутатські групи, рештки ОПЗЖ, які із зрозумілих причин голосуватимуть за все, що їм скажуть, позафракційні… 

Відзначимо, що за умови збереження нинішньої динаміки складання мандатів, для того, щоб у Верховній Раді зникла як така більшість, потрібно років десять. 

Тому проблема не у парламенті, який залишається і залишиться до кінця власної каденції і підконтрольним, і тим більше лояльним Банковій та особисто Володимиру Зеленському. 

А у тому, як будувати політичну роботу у цілому в країні з огляду на те, що рано чи пізно війна все ж завершиться, а відтак нові президентські, парламентські і місцеві вибори будуть проведені.

При всьому тому, що «слуги» і на парламентських виборах 2019-го року, і на місцевих 2020-го лише користувалися особистим рейтингом Володимира Зеленського, певний каркас для організаційного забезпечення виборчого процесу, вони все ж зробили.

А тому відмова від їхніх послуг може спричинити неприємності для Банкової саме у цій сфері. Можна, наприклад, виграти вибори до Верховної Ради (що уже доволі сумнівно), але втратити контроль на регіональному рівні. А така ситуація буде передумовою для нових проблем. У кращому випадку повториться казус пізнього Порошенка, у якого у багатьох областях України просто не залишилося тих, хто міг би забезпечити прийнятний результат на виборах. У гіршому – криза останніх днів Януковича, який повністю втратив важелі впливу на події на Заході і й Центрі України.

Вихід, як здається, команді Зеленського (про «слуг» мова вже не йде) слід шукати у максимальній кооперації або навіть союзах з регіональними ресурсними групами впливу.

Такі групи можуть повністю забезпечити успішний результат на виборах, навзаєм отримавши погодження на зміцнення місцевих позицій.

Проте прийняття такого рішення буде означати й капітальний перегляд принципів внутрішньої політики нинішньої центральної державної адміністрації.

Але, як здається, таке рішення уже очевидно назріло, оскільки останні події продемонстрували, що хоча контроль над парламентом й буде збережено, цілісної політичної групи «Слуга народу» уже не становить.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo