В очікуванні політичних змін

Центр Разумкова на замовлення видання «Дзеркало тижня» провів масштабне соціологічне дослідження, основними питаннями у якому були ставлення українців до можливих переговорів з РФ, а також межі поступок, які вони вважають прийнятними.

Опитування зафіксувало, що відносна більшість мешканців тилової (на фронті опитування не проводилося) України (44%) вважає, що час для початку таких переговорів настав. 35% проти перемовин, 21% не визначилися з позицією або відповіддю.

58% проти і 22% респондентів за те, що нейтральний позаблоковий без’ядерний статус України має бути зафіксований у Конституції України. Абсолютна більшість – 84% – проти того, щоб віддавати тимчасово окуповані території агресору.

Цікаві, однак, не лише самі цифри та їхній подальший аналіз у регіональному контексті, а декілька акцентів, які були зроблені у даній публікації.

По-перше, слід зауважити, що Офіс президента завжди гостро реагував на спроби неофіційних осіб публічно висловлювати власну думку щодо гіпотетичних переговорів та умов припинення бодай активної стадії бойових дій. Як повідомляють обізнані із ситуацією особи, блогери, які нещодавно влаштували неочікуваний демарш на цю тему добряче отримали за неузгоджену ініціативу.

Але справа у тому, що «Дзеркало тижня» – не анонімний Телеграм-канал, і не якесь видання, яке просуває проросійські наративи. ДТ як раз – ЗМІ з багаторічною репутацією, і подібна соціологія, як і міркування на її тему могли з’явитися лише тоді, коли на дану тему є певний запит як у суспільстві, так і певних колах вищої влади. Підкреслимо – мова йде не про самі переговори, а про можливий факт їхнього проведення.

По-друге, в аналітичному матеріалі, який деталізує наведені соціологами цифри, лунають декілька тривожних для нинішньої української влади ноток. Зауважимо – не для української влади взагалі, а саме для деяких осіб чинної адміністрації.

Так, авторка (Інна Ведернікова) звертає увагу на те, що назріло питання перезавантаження влади, яка отримала визначення… «корумпованої державної машини під ручним управлінням Банкової». А це вже, погодьтеся, дуже сміливий виклик ОП з боку журналістської спільноти.

Далі нещодавній саміт миру у Швейцарії названий «невдалим», формула миру – гнучкою, а інформаційна політика – нечіткою. «У держави немає виразної інформаційної політики, що ґрунтується на реальності, а не на її замовчуванні», – констатує дописувачка.

З усього цього робиться висновок, що відсутність чіткого розуміння кінцевої мети війни проецирується й на суспільство. Тож не дивно, що українці (принаймні у тилу) на запитання соціологів відповідають, що готові терпіти складнощі воєнного часу, аж до повного звільнення території країни, а з іншого співчувають ухилянтам та все з меншим ентузіазмом сприймають чергові ініціативи влади. Рейтинг президента знижується – і це факт. Про показники довіри до правлячої партії краще не згадувати взагалі.

Висновок, який робить авторка огляду тривожний: «Ґрунт для російських ІПСО, здатних підірвати вшестеро меншу Україну ізсередини, навіть розпушувати не треба. Все робимо самі».

Читати також: Пропаганда, мрії про мир і удар по «Охматдиту»

Ще раз нагадаємо: «Дзеркало тижня» – не медіа з колишнього «медведчуківського пулу», і не ЗМІ, яке транслює позицію чергового олігарха-спонсора. Це видання зі зв’язками у тому числі у західному істеблішменті. І подібні думки без того, щоб вони були співзвучними з настроями принаймні частини української еліти, світ би не побачили. А, отже, найближчим часом на Україну чекає реанімація того, що до війни називалося «політичною конкуренцією».

Втім, зробимо деякі висновки і ми. 

Попри деякі озвучені у статті алармістські тенденції, абсолютна більшість українців (84%) проти територіальних поступок. А, отже, навіть якщо справа дійде до контактів через третіх посередників (а це допускають і в ОП), то влада вимушена буде орієнтуватися на позицію більшості громадян України.

Останні публічні соціологічні дослідження політичного лідерства показали, що тенденція до зростання є у таких осіб, як Валерій Залужний і Кирило Буданов. Та й Петро Порошенко досі тримає певні рейтингові позиції. Будь-хто з них є таким саме неприйнятним для РФ учасником переговорів, як і Володимир Зеленський. Таким чином, глухий кут та міжнародна ізоляція, куди загнала себе Москва, є більш проблемними питаннями, ніж ситуація, у якій перебуває Україна. Тож, попри всю браваду кремлівських пропагандистів, там не знають, яким чином завершити безглузду авантюру.

Нарешті, і на цьому слід зробити особливий наголос, нинішня війна – одна з точок протистояння авторитарних режимів з демократією в глобальному масштабі. І тому її завершення (на будь-яких умовах) абсолютно не є гарантією того, що конфлікт не спалахне в іншому місці. Тому прийняття України в ЄС і НАТО не є фігурою мови, а нагальною необхідністю для країн Заходу зміцнювати власну безпеку. Отже, припущення про переговори – це не привід опускати руки, а лише стимул для більш дієвого протистояння агресору.

Однак, з одним категоричним висновком авторки «Дзеркала тижня» погодимося повністю. Нинішня модель інформаційної політики держави, дійсно, шкутильгає. І чіткого розуміння, як її «вилікувати» на даний момент, схоже, немає.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo