Блакитні мрії “ексів”, повстання ботів та інші постріли в ногу

Дайджест політичних подій Вінниччини 18–24 травня 2020 р.

Шановні читачі! З радістю хочемо поділитися з вами приємною новиною: на нашій сторінці у соціальній мережі Фейсбук у коментарях до публікації про «плівки Порошенка», розгорнулася епічна битва між так званими «зелеботами» і «порохоботами».

При чому нас звинувачували у симпатіях до опонентів і називали «зрадниками» як ті, так й інші.

У зв’язку з цим повідомляємо: з нинішнього українського політикуму, представленого у Верховній Раді, байдуже де – у владі, чи в опозиції – ми не любимо нікого. І на вірність не присягали нікому. А тому і зрадити нікого не можемо.

Якщо ви вважаєте, що ми раніше не викривали «БПП – ЄС» у брехні – почитайте ось тут.

Для прихильників Володимира Зеленського у нас також є що сказати. Не зовсім приємне. Читати тут.

«Ловіть» прихильники «Батьківщини» – тут.

Щоб два рази не вставати – «ОПЗЖ» тут.

І «Голосу» Вакарчука, який останнім часом уникає нашої пильної уваги тільки з тієї причини, що нічого не робить – ось тут.

Губернатор? Посада, навколо якої провінційні журналісти десятки років водили ритуальні хороводи… Тримайте й тут.

Хтось запідозрить нас у заангажованості до чинної влади, чи особисто губернатора?

Забийте в пошук на нашому сайті прізвище колишьного голови ОДА від “Блоку Петра Порошенка” – Валерія Коровія і вам все стане зрозуміло. Ми системно критикували його дії, а скоріше бездіяльність, політичне аматорство і кадрову політику, коли він обіймав посаду керівника області.

Об’єктивна критика всього політикуму? Будь ласка – насолоджуйтесь.

Повторимо ще раз наші принципи. Політик, який отримує владу, має формулювати змісти та виконувати власні обіцянки, а не гратися у смартфоні, видаючи імітацію діяльності за виконання програми. При цьому не залишаючи намірів отримати й свою частку бюджетного короваю.

Політик, який перебуває в опозиції, має виходити з альтернативною стратегією розвитку, а не верещати про політичні переслідування там, де справа йде про відповідальність за банальну корупцію й шахрайство.

І головне – ми завжди уважно стежимо за кадровою політикою. А тому з усією силою (інформаційно) б’ємо по тим посадовцям, які залишають при посадах тих, кого за руку схопили на хабарі, хто провалив всю попередню роботу, став фігурантом гучного скандалу винятково з причини власної жадібності, некомпетентності, наглості та недолугості.

Усім тим ми системно доводимо, що демократія – це така форма правління, за якої владу отримують ті, кому її делегував народ на виборах. А не ті, хто чомусь себе вважає неперевершеним фахівцем та незамінною людиною. По чиновницькій і депутатській гордині – інформаційним напалмом.

Ось і всі наші принципи.

Але повернемося до огляду.

Голова Вінницької ОДА отримав більш ніж гучний «дзвіночок» про майбутню відставку, який, схоже, лунатиме як поховальний дзвін його губернаторської кар’єри.

Владислав Скальський нервує, не розуміючи, що конкретно він зробив не так. Не у цьому справа. А у тому, що треба було не балансувати між групами впливу, не наважуючись образити одну з них, звільнивши вкрай токсичного чиновника, а діяти рішуче.

Натомість, саме нерішучістю В. Скальський фактично визнав, що «Слуги народу» не те, що виграти, вони нормально й виступити на місцевих виборах 2020 р. у Вінницькій області не зможуть. А от останню політичну подію – отримання заступником голови ОДА депутатського мандату у Вінницькій міській раді (замість вибовшого Погосяна) по списку партії Порошенка – коментувати без діагнозу лікарів взагалі складно.

Ну, й місцеві екстраординарні PR-фахівці попереднього губернатора «допомагають» нинішньому голові ОДА, куди ж без цього.

У нардепа О. Мейдича виявили коронавірус, а тому вся фракція «Батьківщини» пішла на ізоляцію.

Ми не «Слуги народу», а тому бажати смерті «біло-сердешним» не будемо. Але й згадати, щоб вони зробили щось корисне для Вінниччини, а не для самих себе, ми також не можемо.

Ну, яку оцінку дати тому факту, що депутаткиня Вінницької обласної ради від «Батьківщини» виявилася доларовим мільйонером? Хоча дуже полюбляє палко заявляти у своїй газеті, наклади якої різко знижуються уже декілька років поспіль, про співчуття «нещасному народові» та ненависті до олігархів.

Губернатор часів Порошенка Валерій Коровій вирішив нагадати про себе традиційним інтерв’ю на шпальтах власного сайту. Весь текст можна звести до одніє тези: експосадовець плекає надії повернутись в крісло губернатора, але вже у якості голови виконкому.

Радіє тому, що після реформи влади в область більше не “привезуть” губернатора з Києва і чомусь вирішив, що якщо когось і будуть обирати серед місцевих кандидатів на цю посаду, то лише його.

Особливо цікавими є спогади чиновники, як він на чолі “однієї з політичних партій” (сором’язливо не називаючи партії “Блок Петра Порошенка”) виграв минулі місцеві вибори. Ну звісно, саме ви їх виграли, хто ж ще?

Поки одні цілодобово “за ідею”, “команду” і “перспективу” “філонили” у виборчому штабі БПП в 2015 році, ви їх “побєдоносно” вигравали. А потім так само “побєдоносно” стримали слово і виконали всі особисті зобов’язання перед виборчою командою штабу. Ну припустимо такі якості як виконання політичних обіцянок, особистих зобов’язань та просто бути чоловіком – тримати власне слово, ніколи не були сильною стороною вінницьких політиків та чиновників. Але незабаром настане час, який все розставить на свої місця.

Восени цього року відбудуться чергові місцеві вибори, на яких кожен зможе проявити свої політичні, організаційні, інформаційні, технологічні, ораторські та інші здібності.

Але прислухайтесь на останок до однієї з наших порад. Дамо вам на старті фору. По старій дружбі, так би мовити.

Заявляти в інтерв’ю, що вам байдуже на скільки районів поділять Вінниччину на три чи п’ять, замість існуючих 27: технологічно – це як вистрілити собі в ногу. Як писали одні анонімні добродії в анонімних пасквилях – “с таким настроением ты слона не продашь”.

На ваше щастя, ваш сайт читає не так багато людей, його аудиторія переважно у Вінниці, тому краще не ставте цей матеріал на рекламу, втратите на старті декілька відсотків, а списати цього разу негативний результат на “продажних радників” не вийде.

Геннадій Мазур цілком і повністю витіснив з верхніх рівнів впливу у Вінницькій обласній раді її голову – Анатолія Олійника, вихід якого на політичну пенсію восени цього року – питання остаточно вирішене.

Нарешті, продовжує поширюватися інформація про загадкову «вінницьку партію», яку пов’язують то з Офісом Президента, то з Гройсманом, то з Порошенком, то з іншими політиками.

З огляду на все, сказане про парламентські партії вище, не гіршим буде й той вибір, коли виборці-вінничани проголосують за регіональний проект, а, по суті, самі за себе.

P.S. До речі, в інших регіонах ідея місцевого патріотизму, який протистоїть системному невігластву виконавчої вертикалі влади, теж здобуває все більшу підтримку. І де-не-де створені за таким принципом партії уже підбираються до рейтингового лідерства.

А як може бути інакше, коли на центральному рівні відверто і нахабно витирають об область та інтереси її мешканців ноги?

P.P.S. Тільки все це між нами.

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here