Політична Арена Вінниччини

Політпрогноз для Вінниччини на 2020 рік

Фото: Мирон Косач

Даний текст не є передбаченням чи пророцтвом. У ньому не міститься викладення бажаних для авторів припущень, здійснення яких вони (автори) намагаються обґрунтувати.

Це – винятково прогноз. Тобто окреслення сценарних варіантів розвитку подій, виходячи з наявних умов та розстановки сил, традиційної логіки поведінки тих або інших суб’єктів у схожих ситуаціях, усвідомлення звичних в аналогічних випадках причинно-наслідкових зв’язків та можливості появи певних факторів, які істотно вплинуть на мотивацію ключових учасників дії.

Прогноз виходить з малоймовірності (хоча й можливості) появи непередбачуваних обставин, які повністю змінюють порядок денний, роблячи нікчемними усі попередні розрахунки (воєнний конфлікт, глобальна економічна криза, екологічна чи інша катастрофа тощо), і спирається на припущенні, що кардинальних змін такого характеру до місцевих виборів в Україні та на Вінниччині не відбудеться.

Основними модулями прогнозу будуть:

1) Готовність політичних сил до місцевих виборів-2020;

2) Реакція влади, опозиції і населення до фундаментальних реформ – децентралізації влади та земельної;

3) Поведінка у даних умовах традиційних політичних сил і нових áкторів.

Влада

Вихідні дані і стартові позиції.

У системі обласної влади склався непублічний консенсус між віртуальним поки що «брендом» (так, «бренд» може бути суб’єктом політичного процесу, такою є нова реальність) «Слуги народу» та групою Володимира Гройсмана. Саме завдяки цьому консенсусу на даний момент більшість чиновників обласної влади зберегли власні посади.

«Перехрестя» «групи Гройсмана» з «брендом» (перепрошуємо за таку кількість «лапок», але більшість із категорій можна позначити лише у такий умовний спосіб) «Слуги народу» здійснюється, передусім, через голову Вінницької ОДА Владислава Скальського, який напередодні місцевих виборів має визначитися — на перемогу якої конкретно політичної партії він працюватиме. Навряд чи переможе його нинішня позиція — «управлінець, а не політик», адже «зелених» хтось має вести до обласної ради. Але у такому випадку може бути розіграна комбінація 2015-го року: «Не хочеш голосувати за «ВЄС», голосуй за «БПП»; не хочеш за «БПП» — твій вибір «ВЄС».

Звісно, із заміною на «Українську стратегію» і «Слугу народу».

Завданням «групи Гройсмана», у якій на регіональному рівні все потужніші позиції має Сергій Моргунов, є утримати власний рейтинг до старту виборів.

З такою постановкою питання, безумовно, не згодні деякі центри впливу всередині на даний момент аморфного «бренду» СН, передусім, Володимир Продивус, якому вдалося провести до ВР депутатів з Вінниччини.

Наразі не зовсім зрозумілі остаточні наміри цього центру (можливо, й самому ВСП): піднімати ставки у змаганні за певні бізнес-преференції; «давити» міську владу, щоб повністю її змінити на власного ставленика; збільшити власну присутність у «зеленій» команді для походу до влади не лише в обласному центрі, а й у межах всієї області; забезпечити режим «керованого хаосу», для досягнення декількох цілей. Останнє – найбільш вірогідне.

Для цього запущена низка інформаційних кілер-проектів, які, за браком та слабкою кваліфікацією місцевих фахівців, доручили вести запрошеним технологам.

Але проблемою для «вінницьких» можуть стати не окремі персонажі зі «Слуги народу», які зі шкіри лізуть, щоб продемонструвати власну значимість. Щоб перемогти на місцевих виборах потрібно не зв’язуватися з низкою глибоко токсичних місцевих діячів, чого вони не розуміють у принципі.

Проблемою може стати бажання окремих осіб з «групи Гройсмана» зробити ставку на виборах на «політичних пенсіонерів», яких у подібний зневажливий спосіб називають не тільки колишні соратники, а вже й опоненти.

Наш прогноз. Інформаційна суперечка активізується ближче до весни, коли будуть формуватися контури майбутніх коаліцій під місцеві вибори. На «антикорупційні фуршети» у «вінницьких» шукають і конструюють відповіді. Свої позиції, на рівні 10-15% «група Гройсмана» має шанси зберегти. І не тому, що їй вдасться кардинально збільшити власний рейтинг, а тому, що розпочнеться падіння показників довіри виборців до СН (Мальдіви Оман в поміч). І цим зробить нецікавим подальше інвестування в даний проект на рівні Вінниці. А тим більше, у наведених вище осіб з місцевого політичного маргінесу. Але така можливість існує лише за умови, що по групі експрем’єра не почнуть системно працювати фахівці високого рівня, прагматично знищуючи все на шляху до більшості в обласній та міській раді своїх замовників.

Те, що область сама по собі мало цікава столичним провідникам «команди Зе» ми побачили під час останніх виборів в ОТГ 22 грудня. З великою долею вірогідності не буде Вінниччина й у пріоритеті СН восени цього року, а тому, якщо зазнає невдачі похід «вінницьких проти вінницьких», то на регіон на Банковій махнуть рукою.

Також можемо припустити збільшення впливу в округах (а під час слабкості центральної влади так завжди буває) народних депутатів з групи «За майбутнє» (у нашій області «зав’язаних» на МХП) — М. Кучера, Л. Білозір, Г. Вацака, частково — П. Юрчишина, особливо — І. Борзової. Остання потрохи перебирає на себе статус депутата від «Слуги народу», який не є ворожим інтересам Вінниччини.

Ризикнемо також спрогнозувати збільшення публічної активності деяких впливових у минулому фігур з «групи Гройсмана».

На противагу подібній тактиці родина Калетників особливо рекламувати себе в інформаційному просторі не буде, натомість, спробує здійснити інвестиції у проходження до місцевих рад низки близьких до них осіб.

Як висновок, скажемо, що наслідки протистояння центрів впливу всередині “Слуги народу” та “групи Гройсмана” вирішать два фактори: 1) ситуація на рівні держави; 2) кадрова політика. А всі хаотичні коливання політичного маятника в одну, чи другу сторону призведуть до того, що ні “Слуга народу”, ні “група Гройсмана” не зможуть отримати лідируючі позиції в області, і пропустять вперед більш спритних нових політичних гравців.

Опозиція

Прогноз щодо деяких політичних проектів є однозначним — згортання. Без наведення особливих аргументів, оскільки результати останніх виборів поставили у їхньому (проектів) існуванні фінальну крапку. Мова йде про «Самопоміч», «Опозиційний блок», «Радикальну партію Олега Ляшка», «Свободу», «Укроп». Нічого «не світить» на Вінниччині й «ОПЗЖ».

Не виключена ситуація, коли керівники, або активні представники усіх цих проектів (а ситуативні спільні голосування «ОБ» та «Свободи» в обласній раді ми уже бачили) зуміють організувати якийсь квазі-блок регіонального формату під назвою маловідомої партії. Але шанси на проходження до місцевих рад у таких формувань можуть виникнути лише у тому випадку, якщо провідні партії їм це дозволять. На темі децентралізації і земельної реформи політики з цих партій будуть обережно спекулювати, але винятково у соціальних мережах.

«Європейська солідарність» (Блок Петра Порошенка) у колись базовій для себе області наразі зберігає шанси для проходження в обласну та місцеві ради нижчого рівня.

8,29% (4 місце) отриманих ЄС на останніх парламентських виборах, звісно, не зростуть, адже потенціалу, передусім, кадрового для цього немає. Але за рахунок залучення низки місцевих авторитетних керівників шанси подолання 5% бар’єру у неї зберігаються.

Жодного внутрішнього оновлення у цій структурі не відбудеться. Діяти вона буде винятково у фарватері генеральної лінії партії. Безумовно, якщо експрезидента різні «портнови» не затягають по судах, і ЄС припинить власне існування.

Спікерів у БПП не було й у кращі роки. Тепер же вся організація зведеться до Андрія Гижка, інші депутати обласної та міської рад від БПП намагатимуться всіляко дистанціюватися від даного бренду у сподіванні знайти кращий проект для збереження мандату. Анатолій Олійник, швидше за все, також остаточно піде на пенсію.

Припустимо, що 5% може подолати, за рахунок минулої слави (коли у 2006 році в окремих радах БЮТ здобував 50+%) і «Батьківщина». Стиль її функціонування буде аналогічним до конкурентів-партнерів з ЄС, а робота зведеться до існування невеличкого офісу регіональної парторганізації. Якщо вітчизняні аграрії-латифундисти все ж дадуть ЮВТ гроші на акції проти земельної реформи, то не виключено проведення декількох партійних мітингів під ОДА за участю 2-3-х фермерів. Без наслідків. А також — озвучення, і теж без результатів, вимог/заяв/ультиматумів на сесіях місцевих рад.

Буде ще місцевий політичний планктон, на кшталт різного роду «народних майданів», «ультрас» і «шаріїв», представники яких, попри внутрішні ідеологічні розбіжності, діятимуть однаковими методами. Цікавими для скандальної, а інколи й кримінальної хроніки, але маловпливовими з точки зору формування електоральних настроїв.

Якщо нинішній обласній адміністрації не дуже поталанило з центральною владою, яка виявилася далеко не єдиною, то явно пощастило з опозицією, якої немає.

Місцеві проекти

Напередодні старту президентської виборчої кампанії соціологічні заміри показували 40% виборців, які не готові були підтримати жодного з потенційних лідерів президентських перегонів. Але ці 40% прийшли і проголосували спочатку за антисистемного В. Зеленського, а згодом — за кандидатів від його антисистемної «Слуги народу». Але що робити, коли антисистема сама стає системою, без скільки-небудь істотних змін на краще у країні? Вище ми припустили, що ці 40% розчаруються, але не повернуться й до стану прихильників «старих« політичних проектів.

Куди ж вони прийдуть? Швидше за все, у табір прихильників регіональних політичних груп, які діятимуть за принципом — «Підтримай своїх!» За браком сакральних гасел, такі групи мають усі шанси на ефективне спрацювання.

Тому не виключений місцевий проект «Аграрна партія-2», яка проведе по декілька депутатів у місцеві ради (хто пам’ятає прізвища членів цієї фракції у Вінницькій обласній раді?). Можлива (і за нашими даними планується) реінкарнація «Народного фронту», тепер — у вигляді проекту А. Авакова, який претендуватиме на патріотичний сегмент електорату.

Але, на нашу думку, набагато більше шансів є у політичного об’єднання, яке інтереси Вінницької області переведе у площину, вільну від партійних спекуляцій. За нашою інформацією таке об’єднання вже формується повним ходом і готується до масштабного хрестового походу за владою.

Фінальний прогноз

Жодна з існуючих політичних сил, представники яких одержать депутатські мандати в місцевих радах Вінниччини восени 2020 року, більшості не отримають. Отримають представництво в місцевих радах у різних пропорціях «Українська стратегія» та «Слуга народу», але «золоту акцію», а можливо і більшість здобуде потужне регіональне політичне об’єднання.

Роль обласного і окружних префектів буде метою серйозних політичних торгів, прогнозувати наслідки яких на даному етапі означатиме виставляти себе на посміховисько. Хоча у публікаціях деяких наших авторів уже лунало прізвище Владислава Скальського, як компромісного варіанту.

Про амбіції взяти участь у формування обласного виконкому наразі оголосила лише одна людина, але на нашу думку, буде великою помилкою брати її до списку, не кажучи вже про повернення до роботи.

Дана посада, як і крісло голови обласної ради дістанеться тій команді, яка зуміє, виходячи з наведених вище припущень, якісніше провести виборчу кампанію. І це буде, скоріш за все, чергова «темна конячка».

Сюрпризів можна чекати від:

1) Маловідомої на даний момент політичної фігури районного рівня, яка проявить себе під час виборів;

2) Ірини Борзової;

3) Групи МХП;

4) Місцевих політичних проектів. У даному випадку — не виключено — що й сюрпризів сенсаційного характеру.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

Ілюстративне фото – Мирон Косач.

Віталій Горковчук

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net
Exit mobile version