Сирійський урок для України

Не потрібно бути видатним прогнозистом, щоб здогадатися, що кінець 2024-го і початок 2025-го років – до

інавгурації новообраного президента США пройде, принаймні в українському суспільстві, в напруженому очікуванні: “Що саме запропонує адміністрація Дональда Трампа для припинення російсько-української війни?

Варіантів доволі багато, оскільки, попри те, що Трамп обіцяв завершити цю війну “протягом 24-х годин”, у Білому домі будуть і “яструби”, і “голуби”. Хтось, як віце-президент Джей Ді Венс виступає за згортання допомоги Україні взагалі (а це наша гарантована поразка), хтось, як Кіт Келлог навпаки є прихильником захисту інтересів України.

Відповідно, й в Україні у приватних розмовах, у ЗМІ та соціальних мережах, на експертному та політичному рівнях ширяться припущення, що сценаріїв розвитку подій може бути достатньо багато. Від введення військ НАТО на територію України з ультиматумом Москві залишити окуповані українські землі до кордонів 1991 року. До відносно нейтрального варіанту “заморожування” конфлікту на нинішній лінії фронту.

Читати також: Поради від Дональда Трампа вінницьким політикам

Як наслідок, почалися дискусії – що вважати “зрадою”: відмову від розгрому РФ та входу на міжнародно визнані кордони або продовження повномасштабної війни навіть в умовах різкого скорочення американської та європейської допомоги. Відмову від вступу у НАТО або встановлення певного терміну із зобов’язаннями цього не робити. 

Єдиної думки тут бути не може, але ми її й не нав’язуємо.

Зрештою, Україна зберегла суверенітет, а РФ на багато років опинилася в міжнародній ізоляції. Незалежно від того – будуть перемовини чи ні, а також чим вони завершаться.

З огляду на це, звернемо увагу на один епізод у далекій азійській країні, який формально України не стосується, але дуже багато може прояснити – як може розвиватися ситуація у майбутні роки.

Мова про Сирію, де за декілька днів повстанці захопили стільки ж території, скільки підконтрольні Асаду сили, спільно з російськими найманцями та регулярними силами РФ “відгризали” декілька років, починаючи з 2015-го.

Деякий час здавалося, що сила з Асадом, поза контролем якого залишилася одна провінція, і доля опозиції, загони якої бомбила російська авіація, була вирішена.

Однак Асад так і залишився в міжнародній ізоляції. А тому в Сирії зникли продукти і топливо, процвітав “сірий ринок” та натуральне господарство, армія абсолютно не була мотивована воювати за збереження нинішнього становища, а російських найманців, на багнетах яких тримався режим, у спішному порядку перекинули до України – компенсувати втрати окупантів. Асад полетів просити порятунку у Путіна, але що той може запропонувати, коли в самій РФ латати “дірки” на фронті відряджають корейських солдатів?

Можна сказати, що режим сирійського диктатора уже “посипався”? Ще ні, але він все одно приречений, оскільки протиставив себе усьому цивілізованому світові. Світ деякий час почекав, але у певний момент затягнув сильніше зашморг і протиставити цьому виявилося нічого.

Про що мова. Про те, що нинішня повномасштабна війна може завершитися на попередніх умовах, які в Україні дехто визнає несправедливими.

Однак, як показує приклад Сирії, час грає проти тих, хто перебуває у міжнародній ізоляції. І система управління в РФ, “зав’язана” на одну конкретну особу і тільки на неї, припинить існування разом з ним. А ніхто у цьому світі не вічний.

Й усі “домовленості”, “угоди” і “протоколи”, підписані ним, негайно втратять чинність. А довго російське суспільство в ізоляції та під санкціями, які ніхто знімати не збирається, не проживе. І найбільш палкі “патріоти” та “мілітаристи” негайно перетворяться на слухняних пацифістів.

А далі все буде так, як тільки можуть мріяти безнадійні оптимісти – і повна деокупація України, і репарації, і повна демілітаризація самої РФ з розпадом на національні державні утворення.

Відбудеться це негайно, якщо нове керівництво Білого дому займе жорстку позицію або ж за декілька років – не настільки важливо з огляду на логіку загального історичного процесу. 

Тому проста рекомендація – не шукайте “зраду” там, де її немає.

Просто подивіться на Сирію, і зрозумієте – що Захід вміє чекати.

А час на боці України.

Підписуйтесь на наш наш Telegram-канал ⇒ https://t.me/politarenainfo1