Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю німецькому телеканалу ARD, у якому зафіксував декілька дуже яскравих меседжів. Аналіз цих меседжів уже дав привід деяких політичним оглядачам припустити, що Банкова почала підготовку до президентських і парламентських виборів. Але, здається, не все так просто, і у деяких сигналах від Президента України приховано набагато більше. Саме тому певні тези з його виступу слід розглянути більш детально.

Політичних аналітиків збудили дві фрази.

Перша – про те, що випадки застосування сили до чоловіків призовного віку з боку працівників ТЦК та СП є «неправильними».

Друга – про необхідність розглянути варіанти демобілізації чоловіків, які уже майже два роки сидять в окопах.

Обидва висловлювання, як не складно побачити, спрямовані на те, щоб певним чином нівелювати негативний ефект, спричинений появою законопроєкту щодо посилення умов мобілізації та розширення категорій, які під неї підпадають, а також підвищити рівень довіри до себе з боку уже мобілізованих осіб. Зрештою, це те, що мовою політичних консультантів називається «розширенням електоральної бази».

Читати також: «Уряд національної єдності» – хто з ким та проти кого

Якщо приймається дана теза, то й подальший сценарний розвиток стає очевидним. Володимир Зеленський переймається власним рейтингом, отже, готується до виборів. Причому даним маневром, одночасно, знижує й показники довіри до основного конкурента – Валерія Залужного. Який, начебто, вимагав збільшення зусиль на ниві мобілізації, а Президент з його аргументами не погодився. Якщо подібне припущення є справжнім, то й демарші Мар’яни Безуглої проти керівництва ЗСУ уже не виглядають такими неадекватними, якими їх подавали у ЗМІ.

Це і так, і не зовсім так, адже крім уже названих меседжів, Володимир Зеленський озвучив ще дві пропозиції, які хоча й не суперечать сказаному раніше, дають можливість подивитися на його політику дещо під іншим кутом.

По-перше, Глава держави висловився за те, щоб  ті військовозобов’язані, які у перші дні війни виїхали за кордон, повинні повернутися та, якщо не воювати, то сплачувати податки.

По-друге, він же вийшов з ініціативою, щоб фінансова допомога від інших держав для українських біженців надходила до бюджету держави, після чого Україна сама б розподіляла ці гроші між людьми.

Залишимо поза увагою фактичний бік проблеми та процедурних характер реалізації цих ініціатив, натомість звернемо увагу на інше.

Кожен раз, коли в Україні на різному рівні (депутатів, посадовців, експертів) починаються розмови про можливі вибори, обов’язково лунають думки про те, яким чином забезпечити голосування українських біженців за кордоном. Далі, як правило, озвучується точка зору, що така процедура має бути можлива за допомогою «Дії».

Потім, уже інші політики-депутати-експерти, коментуючи дані висловлювання, роблять власні припущення, що цей процес є вигідним для влади, адже:

а) рейтинг Володимира Зеленського у закордонних українців є вищим, ніж у середньому по країні;

б) під час обробки результатів голосування у «Дії» та підрахунку голосів відкриваються нові можливості для махінацій.

Однак, якщо вибори дійсно готуються, то навіщо однозначно працювати на зниження рейтингу, озвучуючи ініціативи про бажаність повернення біженців в Україну та необхідність урізання витрат на них?

Припустимо, що ситуація є не такою однозначною, а висновки з усього сказаного вище, безумовно, не є простими.

Тут важливо згадати ще одну фразу з того ж інтерв’ю. 

«Я вважаю, що війна на виснаження почалася ще в 2014 році, коли була окупація тієї чи іншої частини нашої держави – Крим і Донбас. Чи це було не на виснаження української економіки? На виснаження. Після окупації Донбасу чи не почали падати інвестиції в Україну і виводитися гроші з нашої економіки, нашого фінансового сектору? Почали. Якщо вони виводилися, у нас зменшувалися доходи і ми повинні були не зменшувати пенсії, соціальні виплати… Це говорить про те, що економіка виснажувалась», – сказав він.

А тепер подивимося на нещодавню публікацію у The Washington Post.

Там сказано, що США можуть пропонувати Україні нову стратегію ведення війни. Без швидкого звільнення територій, натомість сприяючи знекровленню ворога, із використанням далекобійних ударів по його інфраструктурі. При цьому союзники мають допомогти Україні у розвиткові її економіки, посиленні оборонно-промислового комплексу.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

А це й є те, що називається граю на «виснаження». Тому інтерв’ю Володимира Зеленського німецькому телеканалу певною мірою можна вважати відповіддю на публікації у західних ЗМІ з описом контурів нової стратегії.

Подібним образом дається зрозуміти, що Україна готова до цієї стратегії, і вона не є для неї новою, оскільки країна уже з 2014-го року живе в умовах війни, що не могло не вплинути ані на економіку, ані на масову свідомість суспільства.

Але, якщо Захід пропонує такий підхід, то одночасно мав би піти на зустріч деяким пропозиціям України. Серед яких, зокрема, питання з поверненням військовозобов’язаних, до чого європейці та американці ставляться без особливого захвату (адже кваліфікована робоча сила ще нікому не заважала). А також проблема з перерозподілом фінансових витрат.

Але це – глобальні питання. У форматі же внутрішньої української політики озвучені Володимиром Зеленським тези є свідченням того, що влада в принципі не відмовляється від проведення виборів, але в останню чергу робити ставку на голоси українських біженців.

Банкова, таким чином, чітко вказує, що турбуватиметься, у першу чергу, про тих громадян, які в умовах воєнного стану залишилися на території України. Проблеми тих, хто виїхав – є їхніми особистими.

Саме тому можна очікувати, що уже найближчим часом ОП розпочне активніше почне шукати політичних союзників всередині країни, які могли б забезпечити (у перспективі) прийнятні результати на регіональному рівні. 

З огляду на це, можна припустити, що такими союзниками можуть бути авторитетні регіональні центри прийняття рішень та ФПГ, які зберегли або навіть наростили у часи війни власні активи та вплив на політичні та суспільні процеси. Але такі припущення є вже зовсім іншою історією.

Поки ж можна сказати лише те, що, орієнтуючись на глобальні тренди та поради західних союзників, офіційна українська влада випробовуватиме нову тактику. А точніше – декілька моделей цієї тактики. І коли вона вирішить, що одна з них є оптимальною – можна чекати й на проведення виборів.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarena_info