Верхня Вольта без ракет

У роки «Холодної війни» побутувала приписувана низці західних політиків характеристика СРСР – «Верхня Вольта з ракетами». У цій фразі констатувався низький рівень життя населення червоної імперії у поєднанні з потужним силовим блоком. 

Як не дивно, але мешканці СРСР, які у часи Перебудови дізналися про погляд на себе з боку західного істеблішменту, не лише не ображалися, а й навіть пишалися тим фактом, що їх хоча й зневажають, однак бояться.

Рейд ЗСУ у Курську область – удар саме у серцевину цього імперського міфу. Відроджена у вигляді нинішньої РФ експансіоністська державна модель виявилася не здатною захистити саме себе, а не те, що претендувати на один з центрів впливу на глобальному рівні. 

«Верхня Вольта» – залишилася, а запас радянських ракет – вичерпано.

Зрештою, проблеми мешканців цієї території – їхні особисті. Для нас важливо те, що поразка військ РФ на власній території – потужний сигнал прошарку вітчизняних «ждунів» та усім, хто ще мріє про реінкарнацію СРСР 2.0 у вигляді путінської системи.

Читати також: Міфотворчість і пропаганда

У них не просто нічого не вдається – у них і не може вийти хоч щось ефективне. Причина – в абсолютній байдужості адміністрації країни-агресора навіть до базових потреб власного населення, у тому числі – потреби у безпеці. Вони з такою самою легкістю здадуть усі захоплені українські території, включно з Кримом, аби представники дуже обмеженого кола привілейованих осіб повернули собі комфорт і бізнес-активи. Підтвердженням цього є публікація олігарха Дерипаски, де він на тлі курських невдач армії РФ закликає негайно припинити війну та розпочати переговори.

Ті, хто повірив у щирість кремлівського гасла про єдність суспільства і влади, а також про те, що нинішню війну розпочали для захисту неіснуючого «народу Донбасу», сьогодні або сидять у в’язниці (Гіркін), або вже відправилися на той світ (Прігожин). 

Українські політики-колаборанти (Царьов, Монтян), які повірили обіцянкам кураторів з Луб’янки, зіткнувшись із зовнішньою алогічністю та абсурдністю поведінки вищого керівництва РФ, сьогодні здатні лише писати скорботні пости у соціальних мережах. Тому що не розуміють, чому, наприклад, підрозділи Росгвардії, чисельність якої за деякими даними досягає 500 тис. осіб, не захищають кордон, а стоять у тилових залогах.

Насправді, жодних протиріч у цьому немає. Росгвардія – це не про війну. А про придушення вуличних протестів та гарантію безпеки чиновників.  

І якщо рік тому «вагнерівці» протестили приблизний сценарій – хто і як буде добивати глиняного квазі-імперського колоса, то влітку цього року ЗСУ розповіли – що стане першим для цього поштовхом. Поразка на фронті.

У зв’язку з цим є дві поради. Перша українцям-мешканцям тимчасово окупованих територій. Чекайте на повернення української влади. Кремль може вішати борди «РФ тут назавжди», але коли справа дійде до справжнього «двіжу» – його чиновники втечуть першими. Переважно – до країн Європи, де у кожного з них уже придбано на чужий паспорт «запасний аеродром» у вигляді невеликої вілли. 

Друга – громадянам країни-агресора. 

Тікайте з цієї країни. Вона не може захистити власних громадян. І всі ті старанно культивовані понти про «другу армію світу», так понтами і залишилися. Поразка в Україні – це лише перша стадія. Далі буде Північний Кавказ, національні республіки, взаємна різанина з мігрантами і таке інше. Ваша влада, як і армія, якщо ви ще цього не зрозуміли – безпорадні.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo