• На будь-якій війні більшість претендентів на лаври переможців з’являються тоді, коли зникає найбільш гостра фаза. Не стала винятком й українсько-російська війна. Деякі політики уже сьогодні щосили намагаються нав’язати суспільству думку, що вони були у вирі подій у найбільш критичні дні, залишаючись поруч з громадянами.
Так, в оприлюдненій на «Українській правді» статті про поведінку українських політиків у перші дні війни більшість тверджень спираються на відкриті джерела, або ж на свідчення осіб, які називають власні прізвища.
Але один «пасаж» відверто «ріже око».
Хтось десь сказав
“Знаєте, Гройсман перші дні був у Києві, а тоді поїхав у Вінницю. І там організував всю область, штаб, крутиться. Ми його питаємо: “Чого ти не тут, не в столиці?” А він каже: “А кому я там потрібен? Толку сидіти в Києві, якщо моєї допомоги ніхто там не потребує?”. І це правда, на Банковій нічого не змінилось: все тримається на своїх”, – розповідає УП один із “колишніх” топ-посадовців, чиєю допомогою Банкова так само знехтувала (анонімно ред.).
Меседж наступний: керівництво держави свідомо відштовхнуло від себе людей, організаторські здібності яких виявилися на висоті навіть в екстраординарних обставинах. Ось, той же Гройсман «організував всю область».
Щоправда, джерело цієї інформації (про Гройсмана) не ризикнуло розкрити навіть поважне українське видання «Українська правда». Хтось десь сказав.
Проте подивимося на факти.
Володимир Гройсман, дійсно, міг бути у перші дні війни у Києві. На своїй сторінці у «Фейсбук» він навіть давав «майстер-клас», як робити «коктейлі Молотова». Так, це PR, який навіть у Вінниці був сприйнятий доволі неоднозначно. Але де ви бачили політиків, які б не рекламували самих себе.
А ось далі починаються дива.
Гройсман з якогось приміщення бере участь у включеннях на ТВ. Але на публіці не з’являється. Ані як Порошенко та Тимошенко з автоматами (так, це також PR, але принаймні всі бачили, що вони залишилися у Києві), ані як Разумков з територіальною обороною. І про місце свого знаходження перші тижні війни – не повідомляє.
Якщо відноситись до написання цього матеріалу і до його головного героя упереджено та базувати статтю за принципами «Хтось десь сказав» (як це зробили наші колеги з УП) то тут би з’явились дуже екзотичні і неприємні версії про місця перебування колишнього мера Вінниці у перші тижні війни. Адже чуток у Вінниці на цю тему було багато. Але наша мета не критикувати, чи хвалити когось, а встановити чітку хронологію політичних подій і провести фактчек сумнівних політичних технологій та інформаційний пересмикувань. Якшо такі є.
Перша поява Гройсмана на публіці, дійсно, у Вінниці, відбулась лише 5 березня. Через 10 днів після початку війни, коли ситуація більш-менш стабілізувалася.
Питання друге. А чи насправді він «все організував в області»?
До кінця березня Володимир Гройсман брав участь у прямих ефірах на ТВ, але у волонтерському русі особливо помічений не був. Аж до того моменту, коли, через місяць після початку повномасштабної агресії росії, 28 березня, керівництво міськвиконкому та обласної ради не оголосило про те, що вони створюють Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб, який і очолив Володимир Гройсман.
Координаційний центр (сайт міської ради компліментарно написав, що Гройсман «погодився очолити») та поставив завдання — створити єдину структуру, яка збиратиме гуманітарні вантажі, а потім на власний розсуд їх розподілятиме.
По-перше, сам факт такої постановки питання викликав здивування у багатьох волонтерських груп Вінниччини, які вже місяць обходилися без нового обласного «штабу».
По-друге, як не дивно, але у Центрі ми не бачимо ані засновників, ані представників з військово-цивільної адміністрації області. Виходить, в області було створено альтернативний центр влади.
Нарешті, загадкою залишилися правові принципи та норми, відповідно до яких діє цей Центр.
І це у викладенні авторів матеріалу УП називається «організував всю область».
Насамкінець, доволі дивною є позиція, коли команда Головнокомандувача штучно протиставляється політикам, яких хтось колись «образив». І, судячи з усього, в інтересах цих «ображених» більша частина матеріалу й була підготовлена.
Зрозуміло, що прес-служба експрем’єра через два тижні після початку війни оговталася і почала шукати способи донести до виборців, що Володимир Гройсман досі залишається впливовою фігурою на українській політичній арені. Попросити колег вставити в текст один абзац з посиланням на невідомого «топ-чиновника» – не така складна справа.
І — справу можна вважати виконаною.
Проте цільова аудиторія так і не почула відповіді на два запитання:
1) Де насправді був Гройсман у перші дні війни?
2) Чому Центр присвоїв собі повноваження координаційної структури у волонтерському русі?
Зазначений матеріал відповіді на них не дає.