Хто не поїхав на мирний саміт до Швейцарії

У Візантії існувало детально регламентоване правило – хто й на якій відстані від імператора та найвищих сановників сидить за столом, займає місця під час прийомів, церемоній і церковних служб – «Тактикон». Дослідники вважають його своєрідним «табелем о рангах». 

З огляду на фізичне перебування певної особи у рамках цього «Тактикону» придворні робили висновки – рухається він до вершин влади або ж потрапив в опалу.

У сучасній Україні, де публічне політичне життя під час воєнного стану зведено до мінімуму, теж багато висновків доводиться робити, спираючись на непрямі дані. Кого згадали під час звернення, а чию особу уже багато місяців обходять боком; хто був присутній на зустрічі з послом впливової країни, а кого туди показово не покликали, і таке інше.

Склад української делегації, яка вирушила на доленосний для нашої країни мирний саміт у Швейцарії – доволі показовий. Причому – не стільки наявністю у ньому певних осіб, а й відсутністю декількох політичних фігур.

Склад цей такий: Президент Володимир Зеленський, голова Офісу президента Андрій Єрмак, перша віце-прем’єрка Юлія Свириденко, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, заступники керівника ОП Ігор Жовква, Ігор Брусило та Микола Точицький, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, посол України у Швейцарії Ірина Венедиктова. Також до Швейцарії вирушила значна кількість допоміжного персоналу та охорони, але їх у даному контексті до уваги не беремо. 

Перше, що кидається у вічі відсутність когось з керівництва Верховної Ради. Руслана Стефанчука, з огляду на провокативні заяви представників Кремля про його «фактичну легітимність», як єдиного представника України, щоб не нагнітати ситуацію, не позвати було логічне. Але чому у делегації немає Олександра Корнієнка та Олени Кондратюк – більш дивно. Можливо, тут був врахований фактор належності Корнієнка до «Слуги народу»? 

Євгенія Кравчук та Давид Арахамія теж залишилися в Україні. У Арахамії – давні проблеми саме зі Швейцарією та її позицією щодо поставок до України зброї. Але висновок напрошується інший – «Слугу народу» як правлячу партію та основу монобільшості у парламенті поступово відсувають від впливу на ситуацію. Не виключено, що і не поступово.

Читати також: Глобальний саміт миру – тест для різних центрів впливу

З уряду у відрядження вирушили Свириденко та Кулеба. Присутність останнього обґрунтована/, адже міжнародні конференції – сфера відповідальності МЗС, доцільність наявності Свириденко – більш сумнівна. Голова уряду Денис Шмигаль залишився осторонь процесу, міністр енергетики Герман Галущенко, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін, а також т. в. о. міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький теж на саміт не потрапили. 

Хоча усі троє виглядали б там на своєму місці. Перший – з огляду на ситуацію в енергетиці України, західну допомогу у справі подолання наслідків російських обстрілів, а також один з центральних пунктів підсумкового документу про енергетичну безпеку, другий – враховуючи постійні розмови про розміщення на території України спільних підприємств з виробництва зброї і техніки, аграрій – для обговорення питань глобальної продовольчої безпеки. Що також перебуває у порядку денному саміту.

Але найцікавіше інше – відсутність у складі делегації віце-прем’єр-міністерка України – міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук і – віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної.

Вочевидь і першій, і другій хтось надсилає однозначні сигнали, що їхньою роботою не зовсім задоволені. Медійна надактивність Верещук часто не підкріплюється конкретними справами «на землі», Стефанішина навпаки – останнім часом залишається «у тіні» ініціатив ОП, МЗС і навіть парламентарів.

Нарешті – немає представників інших структур, апаратна вага в Україні формально є начебто значною, перш за все, секретаріату РНБО. Відсутні керівники силових структур, бізнесу та державних корпорацій (наприклад, «Нафтогазу»). Крім того, навіть для проформи до складу делегації не було включено відомих осіб з громадського сектору, а також – опозиції.

Зрозуміло, що питань на «мирному саміті» обговорюватиметься багато. І результати його можуть бути дуже суттєвими з огляду на подальше просування справи відновлення миру в Україні. 

Поки ж очевидними є декілька речей.

1. «Слуга народу» більше не являє з себе центр впливу на події, а окремі її колись впливові представники (Корнієнко, Арахамія) можуть підшукувати собі запасні кадрові аеродроми.
2. Це, однак, не означає, що нинішня владна команда має наміри ділитися хоч частиною наявних повноважень (див. пункт про відсутність опозиції). Переформатування неминуче, але яка модель з’явиться на виході знає, судячи з усього, дуже обмежене коло осіб (Зеленський, Єрмак).
3. ОП має більше вагу у системі влади, ніж уряд і парламент разом взяті.
4. Керівництву Верховної Ради, враховуючи останні заяви лідера країни-агресора, на найближчий час бажано було б зникнути з інформаційного простору.
5. В уряді назріли і перезріли кадрові зміни.

Втім, все, сказане вище – описи сценарних варіантів, якщо саміт у Швейцарії завершиться так, як очікує українська влада. Принаймні, буде повністю погоджений «мирний план Зеленського» та обіцяна допомога у тих обсягах, у яких її потребуватиме Україна, а також стільки – скільки буде потрібно для перемоги.

Якщо ж у підсумкових документах з’являться якісь неприємні для України «аспекти» і «деталі», то проблеми можуть початися у тих, хто готував конференцію з українського боку.

Центр соціально-політичного моніторингу “Вектор”, спеціально для “Політарени Вінниччини”

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo