Шановні читачі! Багато з вас бачили в соціальних мережах новину про те, що в одній з тилових областей України жінки вояків територіальної оборони влаштували мітинг проти того, щоб їхніх чоловіків відправляли на фронт. Мовляв, вони згоджувалися служити лише у межах власної (тилової) області.
На кадрах — декілька десятків жінок, які стояли під дверима місцевого військкомату.
При цьому коментарі користувачів соціальних мереж не були однозначними. Дехто засуджував “містечковий патріотизм”, який обмежує готовність воювати за Батьківщину винятково власним регіоном чи навіть містечком (а далі не підемо). Дехто висловлював співчуття жінкам, чоловіків яких не готових до війни на фронті можуть просто кинути як “гарматне м’ясо”. Були й такі думки.
Так ось. Не було жодного громадянського волевиявлення жінок територіальної оборони. І не було предмету для дискусій — якою б не був фактичний бік справи. Збиралися відправити їх на певну ділянку фронту, чи такі чутки були лише плітками.
Була інформаційна спецоперація відповідних служб країни агресора.
Можливо, до декого ще не дійшло, але у цих пропагандистських службах РФ працюють десятки тисяч фахівців. І багато з них свою роботу знають.
Пропаганда під час війни спрямована на три речі. Підвищити бойовий дух власних вояків. Схилити на свій бік або залякати мирне населення. Деморалізувати громадян країни, з якою йде війна.
А деморалізація — це і “антивоєнні мітинги”, і ображені коментарі бійців, що вони відмовляються служити під командуванням того, чи іншого командира, і злиті в соціальні мережі відео з місць уражень ракетами, і провокація політичних чвар, і саботаж на підприємствах — і багато, багато іншого.
При цьому рядові виконавці навіть не здогадуються, що ними маніпулюють з ворожої території. Що саме звідси підкидають плітки та “достовірну” інформацію. Що саме для цього створено багато каналі із зображенням українських полонених (для впливу на їхніх рідних). Що саме пропагандисти агресора розповідають, що за “цю владу” краще не помирати.
Як приклад, остання інформація щодо протестів на Заході України про який ми писали вище. Так от, за даними відомого громадського діяча і політолого Назара Приходько, акцію протесту 29 квітня під військкоматом у місті Хуст Закарпатської області організував народний депутат Валерій Лунченко.
Читати: Активіст Приходько заявив, що мітинг жінок біля військкомату у Хусті організував нардеп Лунченко
Чому ми підняли цю тему. Тому що в окремих специфічних вінницьких пабліках соцмереж опоненти діючої влади (читай політичні опоненти Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, яким є Президент України Володимир Зеленський) тему призову бійців тероборони почали підігрівати саме по Вінниці.
Розбрат у суспільстві — ось та мета, якою може бути знищена навіть та держава, яка перемагає на полі бою.
І так було в усі віки. Хто має сумнів — може почитати уривок з твору давньоримського історика Тіта Лівія, де він переказує промову полководця Луция Папірія Курсора, який засудив на смертну кару порушника власного наказу.
“Варто раз порушити військовий обов’язок, як уже воїн не підпорядковується наказу центуріона, центуріон – трибуну, трибун – легату, легат – консулу, начальник кінноти – диктатору, як зникає повага до людей і шанування богів, як не коряться ні указам вождя, ні наказам жерця; воїни самовільно блукають і замиреними, і ворожими землями; забувши про присягу, за своєю сваволею вони залишають службу, коли захочуть; вони залишають осиротілі прапори і не збігаються, коли їм наказують, і не розбирають, чи вдень вони борються чи вночі, чи в тому місці, чи не в тому, за наказом воєначальника або без нього, вони не чекають знака, не дотримуються рядів, і місці військової служби, освяченої звичаєм і присягою; виявляється подоба розбою, сліпого і безладного”.
Перемогу у війни можна досягти одним — дисципліною.
Яким би тривалим, жорстоким і неприємним не був цей шлях.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo.