Мінливості інформаційної політики вінницької влади

Або: “Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що вдома не ночувала”.

3 вересня у Чернігові пролунал вибух. Під час масової акції експонувався стенд зі справжньою зброєю та боєприпасами. За недоглядом організаторів в руках у хлопчика опинився РПГ, який він і привів у дію. У підсумку — восьмеро поранених, серед яких діти. Інцидент прокоментував Президент, який зазначив, що двох осіб уже затримано. За його словами, це “той, хто дав наказ відвезти бойову зброю на публічний міський захід і той, хто дозволив дитині взяти зброю до рук”.  

А тепер згадаємо про скандал, що вибухнув у Вінниці у травні, коли в центрі міста експонували знищену техніку окупантів. Тоді вінничан, по-перше, обурила незамальована символіка агресора, а, по-друге, в одній з бронемашин діти знайшли бойовий пістолет. Результат міг би бути таким самим, як і в Чернігові. Але втрутилася Військово-цивільна адміністрація і техніку прибрали.

Однак, чи покарали виних наразі невідомо, можливо тому,що наказ і дозвіл на демонстрацію давали у вінницькому міськвиконкомі. А там, після прибирання техніки, розгорнули термінову інформаційну кампанію, виставляючи себе невинною жертвою. Мовляв, у Києві такі “виставки” відбуваються, по столицям Європи спалену російську техніку возять, чим Вінниця гірше?

Силами інтернот-ботів і поодиноких “ломів”, які перебувають на зарплаті у того самого міськвиконкому, зі старанністю, гідній кращого застосування, поширювали відповідні меседжі у соціальних мережах. З висновками, що винна не міська влада, яка все це влаштувала, а Військово-цивільна адміністрація, яка влаштувала “розбір польотів”.

Одним словом, міська влада, яка відверто “накосячила”, замість визнання помилки та виправдань влаштувала істерику, а “той, хто дозволив дитині взяти зброю до рук” (у Вінниці) жодного покарання не отримав. Хоча техніку, судячи з усього, не перевіряли, тому крім пістолета там могла опинитися і граната, і той самий РПГ, як у Чернігові.

У тій ситуації міська влада Вінниці вкотре підтвердила наміри дотримуватися власної інформаційної стратегії — агресивної оборони з впертим уникненням діалогу по суті справи.

Цієї стратегії вона дотримується і тоді, коли мова йде про чергові зазіхання забудовників (П’ятничанський ліс, “Бригантина”), і очевидні кримінальні порушення (“Південний Буг”), і власну неготовність до опалювального сезону, яку чиновники намагаються перекласти винятково на уряд, і про конфлікти з волонтерами, і про саботаж у справі утримання у належному стані укриттів.

В останньому випадку ракетний удар 14 липня міську владу нічому не навчив, а тому у справу довелося втручатися представникам Офісу Президента, щоб вказати чиновникам міськвиконкому, що у цій сфері у них все набагато гірше, ніж в офіційних звітах та інформаційних пеовідомленнях.

Така стратегія зрозуміла. Але дієвою вона може бути лише тоді, коли їй вдається камуфлювати реальний стан речей. Хоча уже події 14-го липня продемонстрували всю прірву між ними.

Однак, коли “грім” у реальному житті вибухне ще декілька разів, ставлення вінничан до PR-потуг муніципальної влади Вінниці цілком може змінитися з байдуже-нейтрального з ворожого.

За великим рахунком, авантюру з бойовою технікою, яка могла закінчитися так само, як у Чернігові, вінничани міській владі пробачили.

Проте — ще раз наголосимо — так буде далеко не завжди.