Зрозуміло, що головна увага усіх без винятку вінничан була прикута до ситуації на фронті. А тому новини, так або інакше пов’язані з опором агресору та з власним благополуччям були у фокусі уваги абсолютної більшості мешканців нашої області.
Питання політичні на цьому тлі відійшли на другий, третій та десятий плани, а на запитання – «Коли мають бути вибори» – більшість відповідають: «Після завершення війни». Очевидно, що коли існує ризик потрапити під ракетний обстріл – не надто тягне спілкуватися на теми, пов’язані з владою, опозицією та суспільним життям.
Незважаючи на те, що “Політична Арена Вінниччини” – єдине профільне видання в нашій області, ми теж не надто багато приділяли уваги місцевим політичним процесам.
Ми, як і всі українці, підтримували ЗСУ. Брали участь в волонтерських зборах, організовували разом з партнерами власні благодійні марафони.
Брали активну участь у інформаційному спротиві агресору.
Підтримували колег-журналістів та студентів журфаків Вінниччини.
Читати: У Вінниці нагородили переможців конкурсу “Інформаційний фронт України”
Брали участь у налагодженні діалогу Громад Вінниччини та генерації майбутнього плану відбудови України.
Тим не менш політичні процеси як у країні, так й у Вінницькій області тривають. І ми впродовж року у міру можливостей їх висвітлювали.
Контурно і пунктирно, не вдаючись до складних аналітичних висновків і цифр, підсумки політичного року на Вінниччині можна сформулювати наступним чином.
✹ Керівництво ОВА зміцнило позиції, що було неминучим у нинішній ситуації. Зазвичай, диванні прогнозисти напередодні кожного наступного року розмірковують про «неминучі кадрові зміни», які начебто «назріли і перезріли». Але цього року їхні прогнози не справдилися жодним чином. Мало того – соціологія демонструє зміцнення позиції Володимира Зеленського на Вінниччині. А саме це й є основним критерієм KPI для голів ОВА з точки зору Банкової.
✹ Показово й те, що нещодавній інформаційний резонанс з давнім соратником Володимира Зеленського, тестем начальника ОВА Наумом Барулею, був спрямований не стільки проти родини Борзових (щодо яких діють санкції в країні-агресорі) скільки проти самого президента Зеленського, якого звинувачували у некритичному відборі соратників і (колишніх) бізнес-партнерів. Те, що даний скандал інформаційно намагалися підсвітити ресурси, пов’язані з політичними конкурентами, лише переконало ОП у тому, що у Вінницькій області виконавча влада не намагається самостійно утворювати неприродні політичні союзи (як це було за попереднього голови ОДА).
✹ Між керівництвом ОВА і обласної ради – затяжний конфлікт, пов’язаний з різним баченням кадрової політики. І не тільки.
✹ Як наслідок – обласна рада намагається робити дрібні капості в інформаційному полі, а голова ОВА підписує регіональний бюджет без погодження з депутатами (що дозволяє закон).
✹ Депутати обласної ради, взагалі, продемонстрували політичну завзятість аж в одній ситуації – коли намагалися зробити неприємності найбільшому інвестору Вінниччини. І тоді у хід пішли усі засоби, включаючи фальсифікації.
✹ Причина такого завзяття – у потужному збільшенні впливу цієї фінансово-промислової групи, яка тісно співпрацює з місцевим ГО «Ми – Вінничани». На тлі одночасного різкого зменшення можливостей керівництва правлячої (як вона себе вважає) «Української стратегії Гройсмана».
✹ Лідери останньої явно нервують, а тому почали не тільки регулярно припускатися технологічних помилок. І взагалі – грають на межі законодавства, надто вільно розпоряджаючись бюджетними коштами. Системно використовуючи бюджетні кошти вінничан задля власного піару. Останнє настільки сподобалось лідерам політичної партії, що призвело до ще більш гучного скандалу – “привласнення” зарплат освітян, вчителів і працівників сільрад в громадах Вінниччини заради політичної реклами на темі підтримки ЗСУ. Докладніше – незабаром у нашому великому розслідуванні.
✹ Нервовість верхівки місцевої партії поширюється й на окремих функціонерів та депутатів, витівки яких (п’яне керування авто; затримання з наркотиками) все частіше потрапляють у розділи скандальної хроніки.
✹ Тому «Вінничани» і ОВА нарощують вплив, у тому числі у сфері допомоги фронту, а ті, хто з місцевих виборів 2020-го року вважав себе повноправними господарями області – його втрачають.
✹ Впродовж року видно було постійну роботу в області народних депутатів Миколи Кучера, Геннадія Вацака, Лариси Білозір та Ірини Борзової.
✹ Активізувався Олег Мейдич.
✹ Вкрай епізодично з’являвся на публіці Петро Юрчишин (у т. ч. зі скандалом про отримання грошової компенсації). Майже не було видно Анатолія Драбовського та Максима Пашковського. Останній виправдався за недостовірне декларування, але більше у публічній площині активності не демонстрував.
✹ Серйозно активізувався на міжнародній арені колишній мер Вінниці, голова ОДА та нардеп двох скликань Олександр Домбровський рідко балуючи Вінниччину присутність на великих заходах присвячених “зеленій енергетиці”.
✹ Посилив присутність у медіа, а також посилив впровадження соціальних проєктів ще один нардеп минулого скликання Сергій Кудлаєнко.
✹ Нагадує місцевим політикам і чиновникам про неприпустимість зневажливого ставлення до мешканців Вінниччини голова “Партії Вінничан” Микола Філонов.
✹ Натомість діяльність інших партійних осередків повністю перебуває у тіні. За цілий рік можна згадати хіба що конфлікт між УСГ і «Європейською солідарністю» та періодичні непорозуміння у низці місцевих рад.
Зрештою, їх також можна зрозуміти.
«Обнуління» політичних рейтингів та капіталів у лютому 2022-го року – не останнє.
Наступне відбудеться після завершення війни та старту першого повоєнного політичного сезону. І тоді на провідних позиціях опиняться ті, хто продемонстрував власну дієвість під час бойових дій – військовослужбовці, нацгвардійці, волонтери, медики.
А партії вчорашнього дня так у вчорашньому дні й залишаться. Тож сенсу для спонсорів підтримувати токсичний актив – немає.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo