У жовтні цього року виповниться п’ять років з часу проведення останніх на даний момент місцевих виборів.
На них, крім іншого, обирали й депутатів рад новостворених (укрупнених) районів. Обсяг повноважень яких на той час, на відміну від обласних рад та рад ОТГ, був визначений дуже умовно. Формально до їхньої компетенції мало перейти комунальне майно, яке залишилося від попередніх органів місцевого самоврядування, далі планувалося, що вони здійснюватимуть координацію освітніх та інших структур. А у перспективі – саме на субрегіональний рівень мали перейти й деякі управлінські функції.
Але чітко і вичерпне – чим мають займатися районні ради – у 2021-му році, коли планували завершити реформу децентралізації влади, у нормативних документах зафіксовано не було. А у 2022-му стало не до цього.
Склалася парадоксальна ситуація. На районному рівні функціонують певні представницькі структури, основна частка бюджету яких витрачатиметься на утримання виконавчого апарату.
І все ж, в умовах невизначеності, і депутати, і керівництво районних рад по всій країні мали можливість виходити з певними ініціативами та використовувати власні зв’язки у структурі місцевого самоврядування для реалізації пріоритетних програм.
Нижче ми спробуємо, без претензії на вичерпність, зробити стислий огляд – чим за час після місцевих виборів займалися районні ради Вінницької області. Нагадаємо, що районів, після проведення адміністративно-територіальної реформи, на Вінниччині було створено шість – Вінницький, Гайсинський, Жмеринський, Могилів-Подільський, Тульчинський та Хмільницький, до складу яких увійшли «старі» 27 районів.
Вінницьку районну раду у 2020-му році очолив Ігор Шутак, який раніше керував управлінням комунального майна Вінницької міської ради, а також неодноразово був її депутатом. Заступником обрали Григорія Деруна – колишнього представника «Сильної України» та у часи головування в ОДА Миколи Джиги – заступника губернатора.
Очевидна близькість керівництва ВРР до очільників обласного центру виявилася у тому, що впродовж усього часу низку об’єктів комунальної власності без зайвого розголосу передали на баланс міста. Як, наприклад, районну лікарню. За це ВРР отримувала певні преференції. Так, наприкінці 2021-го року районна рада подала на конкурс спільний проєкт Агрономічного та Луки-Мелешківської «Туризм єднає наші громади». Загальний бюджет становив 600 тис. грн, половину з них профінансували з обласного бюджету.
З початком повномасштабної війни виконком районної ради декілька разів інформував про передачу дронів і техніки для потреб ЗСУ. Але у більшості випадків посадові особи просто долучалися до благодійних акцій, які готували на рівні Вінницьких обласної та міської рад.
Але що можна вимагати від структури, бюджет якої у 2023 р. становив 2 млн 650 тис. грн – менше, ніж у переважної кількості ОТГ. Хоча, заради справедливості, слід сказати, що у подальшому видатки на оборону та безпеку зростали, наприклад, влітку цього року на допомогу ЗСУ та іншим формуванням було виділено кошти в сумі 5,2 мільйона гривень.
У скільки-небудь гучні скандали керівництво ВРР за час перебування на посаді не потрапляло. Але й сказати, що посадовці виходили з резонансними ініціативами також не можна. Сторінка ВРР у Фейсбуці наповнюється регулярно, але більшість публікацій – новини ОТГ та виконавчих органів влади.
У багатьох аспектах залишається у тіні органів виконавчої влади й Гайсинська районна рада, яку очолив колишній перший заступник голови Чечельницької районної державної адміністрації Віталій Савчук.
Втім, у самоврядування на Гайсинщині є серйозний «козир» – народний депутат Микола Кучер, який регулярно фінансує будівництво або ремонт інфраструктурних та соціальних об’єктів, просуває програми благоустрою. В актив районної ради це записати непросто, але повідомити на офіційному сайті – цілком можливо.
Непрості відносини у керівництва райради на початку каденції склалися з очільницею Гайсинської РДА Людмилою Головашич, яка звинуватила посадовців у «роздуванні» штатів, але згодом конфлікт вдалося владнати. Корупційну складову у таких діях знайти складно – надто невеликими коштами оперує ГРР – у цьому році її використаний бюджет становить трохи більше 1 млн грн, для порівняння дохідна частина бюджету Гайсинської ОТГ складала сотні мільйонів гривень. Щоправда, до вилучення з місцевих бюджетів «військового ПДФО».
Жмеринській районній раді не повезло найбільше. Пропрацювавши трохи більше року на своїй посаді, наприкінці 2021-го помер голова ЖРР – Анатолій Бешлей. А оскільки бажаючих повноцінно очолити раду не знайшлося, то з того часу номінальним керівником є заступник голови – Віктор Мурашко. Інша заступниця – Ірина Дацко – за першої можливості перейшла на роботу у Жмеринську міську раду.
Така байдужість до боротьби за владу зрозуміла, оскільки на прикладі Жмеринки наочно видно дисбаланс між бюджетами ОТГ та районного рівня. Якщо в ОТГ Жмеринки у 2023 році бюджет складав 499,1млн. грн, а у 2025-му – 633,1 млн грн, то, наприклад, паспорт бюджетної програми ЖРР у 2021-му склав менше 100 тис. на організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально- технічне забезпечення діяльності ради, крім того, депутати збиралися керувати діяльністю КП «Жмеринська дирекція кіновідеомережі і кіновідеопрокату». І з того часу ситуація не надто змінилася.
Сказати, що депутати ЖРР взагалі нічого не роблять – не можна, але якщо ознайомитися зі сторінкою ради у Фейсбуці, то можна побачити привітання, співчуття й інколи – повідомлення про участь у семінарах.
Представницю 14-го виборчого округу у Верховній Раді Ірина Борзова, яка на початку каденції дуже енергійно взаємодіяла з керівництвом районної ради, наразі нечасто можна зустріти поруч з ними.
Далі буде.
Підписуйтесь на наш TELEGRAM → https://t.me/politarenainfo1