Сергій Борзов ламає вінницьку політичну конструкцію

Війна, звісно, відвертає увагу пересічних громадян від політики, але це не означає, що боротьба за владу припинилася.

Ця боротьба триває. І хоча сьогодні загальнонаціональних або місцевих виборів не видно навіть у перспективі, певні резонансні події відбуваються й у владних коридорах. Причому інколи мова йде про фундаментальні зміни, які, однак, часто залишаються «за кадром» медійного простору.

Так, у квітні майже не поміченою залишилася новина, що колишній керівник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Бондар вніс заставу у розмірі 2 млн грн, щоб не сидіти під вартою.

Більш детальне ознайомлення зі справою показує, що ще восени 2022 року він намагався підкупити голову обласної військової адміністрації, аби очолити Центрально-Західне управління лісгоспу. «До купи» Бондарю інкримінують ще й незаконну передачу власному зятю у користування ділянку площею 3,4 гектара.

Показовим для розуміння всієї глибини політичних змін на Вінниччині є те, що голова ОВА Сергій Борзов хабаря брати не став, а Бондаря «здав» антикорупційним структурам.

Подія зовні пересічна, але у масштабах Вінницького політичного Всесвіту – тектонічна.

Голови ОДА могли брати хабарі, могли не брати, але ходу таким справам не давали та й розголосу подібні інциденти не мали (за деякими виключеннями ред.) Ні, звісно, усі у кулуарах облдержадміністрації знали, як той чи інший солідний керівник (або керівниця) валялися у ногах у губернатора і зі сльозами вимолювали прощення після того, як їх ловили за руку на якихось махінаціях. Інколи їх навіть «по-тихому» звільняли. Але ще раз підкреслимо – на публіку такі речі не виносилися, адже вінницький політичний бомонд був однією великою корпорацією.

І Бондар у цій корпорації-родині займав далеко не останнє місце.

Типовою є і його корпоративна біографія. У публічні політичні ігри він (як і абсолютна більшість його колег) грати не любив, слухняно переходячи з однієї партії влади до іншої. Деякий час навіть був у фракції “Партії регіонів” в обласній раді (про що не любив згадувати).

Але у корпорації традиційно залишався «своїм» – за будь-якої влади.

Тому, коли інформація про його неприємності стала надбанням громадськості, багато хто у місцевому політичному бомонді був стурбований.

«Багато хто» – це й начальники департаментів та управлінь, у яких «в активі» – багато кримінальних справ, яким по цим самим корпоративним правилам не давали ходу. І директори комунальних підприємств, які відверто «засиділися» на посадах. І інші «валети» і «дами» з вінницької політичної колоди, вся перевага яких – у наявності родичів у солідних кабінетах.

Звісно, «справа Бондаря» – це ще не фундаментальне очищення вінницьких стаєнь, але дуже потужний дзвіночок, що поступово правила змінюються й у Вінницькій області. Причому законність на терезах цих змін переважує колишні аргументи корпоративної солідарності.

Це, здається, доволі позитивний сигнал.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo