З початку повномасштабного вторгнення публікації результатів соціологічних моніторингів електоральних уподобань українців стали швидше винятком. Особливо у порівнянні з тим, що у 2021 році подібні «битви рейтингів», оприлюднених різними дослідницькими агентствами відбувалися щонайменше раз на квартал. Політики тоді готувалися до старту президентської і парламентської виборчої кампаній, а тому намагалися вплинути на симпатії та антипатії виборців.

З лютого 2022-го така практика припинилася. Частково, тому що на рівні центральної влади було введено негласну заборону на спроби відволікати громадян політичними проблемами в умовах повномасштабної війни (і, тим більше, не підбурювати їх до деструктивних дій по відношенню до влади). Частково – самі замовники соціологічних зрізів розуміли недоречність подальших їх публікацій у відкритому доступі.

Це, звісно, не означає, що соціологічні опитування не проводилися – вони, як раз, здійснюються регулярно. Але на широкий загал, ще раз підкреслимо, виносяться нечасто.

Тим більш цінними є навіть сумнівні «вкиди», адже за деякими маніпулятивними висновками, заради яких результати опитувань побачили світ, у них є окремі цифри, які можна аналізувати і розглядати у динаміці. Оскільки певну частку об’єктивної інформації соціологічні звіти мають містити – інакше споживачі не повірять.

Нещодавно у відкритому доступі з’явилися результати вивчення громадської думки, проведеного ГО «Передові правові ініціативи».

Контора деякими оглядачами визначається як «сумнівна», але основним її завданням, судячи з розставлених у звіті меседжів, було намагання моделювати суспільні настрої з приводу ставлення українців до законопроєкту про мобілізацію.

Нас, однак, цікавить не це, а те, які відсотки соціологи дають найбільшим гравцям на політичному полі України.

Так ось, у рейтингу потенційних претендентів на пост Президента України чинний Глава держави – Володимир Зеленський – є другим. У нього 15,77% з тих, хто має наміри голосувати і визначилися з вибором. На третьому місці – Юлія Тимошенко (12,31%), на четвертому – Петро Порошенко (7,66%), останній у першій п’ятірці – Віталій Кличко (2,54%).

Натомість більшість респондентів віддали би голоси за «іншого кандидата», прізвище якого до анкети включено не було.

При тому, що і Притула (1,05%), і Буданов (0,14%) в опитуванні фігурують, нескладно здогадатися, що мова йде саме про Валерія Залужного, відставка якого у лютому цього року спричинила його появу у переліку політиків, яких розглядають у якості кандидатів на президентський пост.

Читати також: У Вінниці зал стоячи аплодував Залужному 

З великою долею ймовірності результати президентського рейтингу проєктуються й на рейтинги партійні. «Інша партія» (а це, судячи з усього, «Блок Залужного», «Партія військових та волонтерів», «Партія ветеранів», або як ще там її назвуть) – 59,53%. У «Слуги народу» – 14,75%, далі йдуть «Батьківщина» (11,92%), «Європейська солідарність» (9,27%). Більшу двох відсотків у «УДАРа» (2,35%), завершують анкету «Народний Фронт», «Дія». Що нижче за статистичну похибку.

Цифри, ще раз наголосимо, спірні, але у нашому випадку є можливість порівняти їх з результатами дослідження агентства авторитетного – групи «Рейтинг», яка провела у березні опитування у Чернігові. Чернігів, звісно, не вся Україна, але настрої населення її північної і центральної частини репрезентувати може. Принаймні, з Вінницькою областю його електоральна історія багато у чому схожа.

Залужному у Чернігові довіряють 46% і скоріше довіряють 42%, що цілком вкладається у канву «Правових ініціатив». Довіра Зеленському нижча – 17% повністю довіряють і 40% довіряють скоріше. 

Далі, однак, між результатами досліджень починається дисбаланс. На третьому місці за рівнем довіри у Чернігові Сергій Притула, якому повністю довіряють 11% та скоріше довіряють – 35%. За ним – Віталій Кличко, у якого загальні показники довіри складають 34%, а недовіри – 48% та Петро Порошенко 17% проти 79%. Тимошенко, як бачимо, до анкети не включили.

Отже, маємо два соціологічних дослідження, результати одного з яких є сумнівними, а іншого розкривають ситуацію лише в окремому місті.

Але певні висновки зробити можна і з цього.

По-перше, видно, що Валерій Залужний та його віртуальна поки що партія злетіли на перші місця в рейтингах українських політиків. Але утриматися там буде важче, ніж туди потрапити.

По-друге, очевидно, що і Володимир Зеленський, і «Слуга народу» втрачають популярність. Проте це є традиційною історією усіх без винятку «партій влади», які існували у незалежній Україні. Звісно, що і доля особисто Зеленського, і цього політичного проєкту залежить від строків та результатів завершення війни. А тут можна лише гадати і припускати – оскільки щось прогнозувати вкрай важко.

По-третє, Петро Порошенко зберіг ядро власного електорату. Воно може коливатися від 7% до 12%, але, у цілому, самі на такі відсотки може розраховувати «Європейська солідарність».

З «Батьківщиною» складніше – вона може як різко набрати бали, вкотре в історії створивши сенсацію на виборах, а може просто зникнути. Той факт, що прізвища Тимошенко немає в анкеті «Рейтингу» говорить більше, ніж її «третє місце» в опитуванні «Ініціатив».

Доля Притули, Кличка та їхніх лідерських проєктів багато у чому залежать від успішності або неуспішності конкурентів. Якщо проєкт Залужного і нова команда Зеленського домінуватимуть – шансів у мера Києва та стендапера на прохід до Верховної Ради небагато. Якщо з’явиться «вікно можливостей» – шанси на подолання 5% бар’єру на парламентських виборах у них залишаються.

Десь на «лаві запасних» досі перебуває Дмитро Разумков, також може «стартанути» гіпотетичний проєкт Буданова та різного роду мілітарно-політичні об’єднання від «Азову» до «Національного корпусу».

«Дія» поки що власного виборця знайти не може, ну а «Голос» і деякі інші партії його (виборця), судячи з усього, втратили назавжди. 

Як пишуть західні політичні аналітики (Foreign Affairs), нинішня тупикова ситуація на фронті (про яку говорив ще Залужний) дає якщо не підґрунтя для пошуку переговорного майданчику, то хоча для непублічних розмов на нейтральній території про гіпотетичну можливість такої ситуації. А це буде стимулом і для українських політиків капітально активізувати власну роботу.

Тож першою ознакою, що такі «підкилимні» діалоги ведуться, буде збільшення кількості публікацій соціологічних опитувань, замовники та виконавці яких переконуватимуть українців, що той або інший політик та його партія є фаворитами майбутніх виборів.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo