Як повідомляє офіційна Фейсбук-сторінка інформаційного відділу Гніванської міської ради, 5 квітня, без зайвого галасу колишній настоятель Храму Микола Паршенко (УПЦ, у єдності з Московським патріархатом), за присутності працівників Гніванського відділення поліції та старости Селищенського старостинського округу, передав ключі від Антону Мацері, голові парафіяльної ради селищенської парафії ПЦУ.
Цьому перебувала багатомісячна робота активу селищенської парафії ПЦУ по юридичному оформленню переходу громади із УПЦ в ПЦУ. Парафіяльна рада ПЦУ вирішила, що ставити питання про богослужіння релігійної громади ПЦУ в храмі можна буде лише після того, як будуть оформлені усі необхідні документи.
Оскільки релігійна громада УПЦ відмовилася надати документацію на земельну ділянку та будівлю церкви, переоформлення документації затягнулося на місяці. Але усі необхідні процедури були пройдені, документи оформлені і храм перейшов до ПЦУ.
Врешті-решт, релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (ПЦУ)» отримала документ на право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля церкви, а 4 квітня – документ про право власності на саму будівлю церкви.
Представники міської влади подякували представникам обох громад за толерантність і законослухняність: голова парафіяльної ради селищенської парафії ПЦУ Антон Мацера був послідовним до кінця і поставив питання передачі Храму лише після того, як отримав документ про право власності на нього, а керівник релігійної громади УПЦ Микола Паршенко добровільно і спокійно передав ключі від будівлі церкви.
“На щастя, у Селищі все пройшло цивілізовано і обійшлося без штовханини, криків, ламання дверей і пошкодження церковного майна, що повсякчас ми можемо спостерігати по всій Україні…”, — йдеться у повідомленні.
У даному зв’язку можна відзначити наступне.
Звісно, процес переведення громад з УПЦ (МП) до ПЦУ можна було пришвидшувати адміністративними методами. Тим більше, що процес ухвалення Верховною Радою законопроєкту № 8221 про заборону РПЦ в Україні перебуває на фінальній стадії.
Але чи потрібні на Вінниччині чергові провокації, які згодом могла б використовувати пропаганда агресора? У тому числі на міжнародній арені, кажучи про “релігійні переслідування”?
Чи слід розхитувати громадянський консенсус там, де можна вирішити все у мирний і законний спосіб?
На жаль, випадки пришвидшення природного процесу переходу релігійних громад з УПЦ до ПЦУ не поодинокі. Активістів можна зрозуміти, але мають зрозуміти й активісти, що релігійний мир на території мирних регіонів України — категорія занадто цінна, щоб можна було нею ризикувати.
У Селищі вчинили цілком послідовно і від цього ефективно. Процес передачі храму відбувся, перехід громади УПЦ до ПЦУ — не за горами.
Можливо, саме такий принцип і потрібно було б сповідувати іншим територіальним громадам, для яких це питання є актуальним.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo