В Україні зростає втома від війни. Це об’єктивний процес. І це очевидно.
Суспільство чекає якщо не перемоги «сьогодні і зараз», то бодай помітних медійних успіхів на фронті, які надихнули б знесилених бійців на фронті та психологічно виснажених цивільних українців.
Тому втрата на Донбасі невеликого населеного пункту часто обговорюється у соціальних мережах як чергова «зрада», за якою неминуче настане справжня «катастрофа». Особливо такими прогнозами грішать ті спікери, які не так давно впевнено переконували власну аудиторію, що Україна – на вірному шляху.
Спробуємо стисло пояснити, чому такі прогнози не справджуються, і чому хвиля «зрад» в інформаційному просторі значно більше шкодить нашій країні, аніж розкриває вічі на реальні проблеми.
Формат бойових дій у наш час фактично йде у режимі онлайн. Технічні засоби космічної розвідки та зв’язку дозволяють бачити хід протистояння та рух частин у режимі реального часу. Це значить те, що глибокі танкові прориви і стрімкі рейди вглиб території супротивника – частіше виняток, як це було з наступом ЗСУ у Курській області, аніж невід’ємний елемент стратегії.
Читати також: Гра у вибори
Як не парадоксально, але відносно рівні можливості у технічних можливостях розвідки надають нинішній війні у стратегічній сфері характер збройних конфліктів минулого часу. Війни могли тривати і десять, і двадцять років, половину з яких припадало на облогу столиці.
Прорватися до Києва і захопити його у збройних сил країни-агресора не вийшло. Отже, війна перейшла в позиційну стадію, де важливе значення матимуть абсолютно усі компоненти. Від постачання зброї до стійкості економіки, від ефективної інформаційної роботи до психологічного клімату всередині суспільства.
Втрата одного або декількох населених пунктів на лінії зіткнення – новина неприємна, але така, яка на хід подій впливає слабко. Переможе та країна, у якої більшою є ресурсна база. І якщо союзниками України є весь демократичний світ, то мінімальну підтримку РФ надають лише злиденні КНДР та Іран, а також Китай, який навзаєм забирає за безцінь російські нафту і газ. А це – шлях до колапсу російської економіки, позбавленої мільйонів робочих рук.
За великим рахунком, у Кремлі уже визнали, що власних заявлених цілей (недопущення вступу України до НАТО, як мінімум, і ліквідація її як суверенної держави, як максимум) вони не досягнуть. Окупувати Україну та знищити її Збройні Сили в агресора просто немає можливостей. А тому оптимальним варіантом для Москви було б зупинитися на лінії фронту, уклавши щось на кшталт перемир’я і забезпечивши заморожування конфлікту.
Адже далі, якщо ситуація кардинально не зміниться на їхню користь (а передумов та підстав для цього не існує), економіка почне колапсувати, система управління – руйнуватися, народ і військо голодуватимуть.
Шлях до перемоги для України – це не забезпечити за будь-що героїчні, але витратні штурми міст та сіл, а грати на виснаження, оскільки у протистоянні з усім вільним світом РФ все одно програє.
Дійсно, цей процес може не бути настільки швидким, як хотілося б українцям.
Але він неминучий. За усіма економічними розрахунками, 2025-й рік буде останнім для остаточного вичерпання ресурсної бази РФ.
Тому основне завдання сьогодні – не піддаватися паніці та провокаційним чуткам, що «все пропало».
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo1