«Ми – вінничани!» – під таким гаслом якась досвідчена команда просуває в інформаційному просторі «громадський рух», метою існування якого є, судячи з усього, утворення навколо себе спільноти прихильників.
Навіщо? Судячи з контенту – для створення ядра прихильників напередодні місцевих виборів, у яких «вінничани» мають намір взяти активну участь. Останнє не надто й приховується тими, хто наповнює численні сторінки «вінничан» в сцомережах.
Причина появи й активізації? Теж доволі прозаїчна – фактична капітуляція тих спікерів «Слуги народу», які намагалися нав’язати внесення до Виборчого кодексу змін у частині введення 5% загальнодержавного виборчого бар’єру для партій та норми про необхідність балотування у 2/3 обласних рад. Що відсікало від виборчого процесу регіональні політичні проєкти.
Ну, хто буде голосувати за умовних «львів’ян» у Вінниці, а за «вінничан» у Львові?
Капітуляція «зелених», викликана впертим опором голів великих міст, подібним місцевим партіям, які працюватимуть в одній, або декількох областях, дає, перепрошуємо за каламбур, «зелене світло».
А в умовах, коли старі політичні «бренди» стали максимально токсичними, а також падіння популярності «слуг», саме регіональні проєкти можуть отримати несподівану перевагу, перш за все за рахунок однозначної містечкової специфіки. Спрацює гасло: «Купуй своє!»
Тобто, зі старту ця політична сила матиме низку маркетингових переваг і відсотків 5% підтримки виборців у Вінницькій області, чого цілком достатньо для власної фракції у Вінницькій міській та обласній радах. Що, зрештою, розуміють і лідери «Слуг народу», які визнали неможливість здобуття однозначної перемоги але не відкинули ідею післявиборчого союзу з подібними партіями.
«Команда Зе» може бути замовником появи «Вінничан»? У принципі, так.
До того ж, один з напрямків, які активно експлуатує група у соціальних мережах – гостра критика вінницького мера Сергій Моргунова, якого намагаються «прив’язати» до політика із неоднозначною репутацією – ексміністра Андрія Реви. Тоді поява партії «Вінничани» цілком вкладається у логіку поведінки впливового вінничанина Володимира Продивуса та його ручних депутатів – Максима Пашковського і Анатолія Драбовського.
Але не можна списувати з рахунків і можливість технологічного маневру, який полягатиме у тому, що команда Гройсмана-Моргунова може інформаційно «атакувати» самих себе. Щоб сформувати підконтрольну опозицію та каналізувати протест. До того ж, використання у виборах вінницького наративу є характерним для колишнього та нинішнього міських голів Вінниці – згадаємо хоча б «Вінницьку європейську стратегію».
Однак, не списуємо з рахунків і Петра Порошенка, який також має звичку працювати на полі суперників.
Нарешті, можна припустити, що існує декілька груп «вінничан», які координуються з різних центрів.
Привабливі ідеї регіональних партій витають у повітрі, і бажаючих їх підхопити більш, ніж достатньо. Тому пояснюється, чому одні «вінничани» є лояльними до нинішньої муніципальної влади, а інші її нищівно критикують.
А можливо це і справді об’єднання мешканців області, які поставили собі за мету перезавантажити місцеву владу і змінити політичну систему області на користь вінничан.
Зрештою, уже є певні дані, хто може стояти за цією структурою, але про це іншим разом.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.