Дайджест політичних подій Вінниччини 15 – 20 січня 2018 р.

24.01.2018

Вінницький політикум виходить з новорічно-різдвяної сплячки. Потенційні кандидати у народні депутати починають нагадувати про себе, поки що обережно – в Інтернеті. Без формулювання якихось жорстких програмних цілей та завдань. Часу до виборів ще багато, гроші на серйозні PR-кампанії витрачати шкода, але без регулярної присутності у медіа-просторі уже не обійтися.

Нагадала про себе депутат Вінницької обласної ради від «Блоку Петра Порошенка» Лариса Білозір, яка плідне працює на теренах Тростянецького району. На парламентських виборах вона може як самостійно балотуватися в окрузі, так і допомогти батькові – нардепу від БПП Миколі Кучеру. Білозір, на відміну від більшості своїх колег по обласній раді, оприлюднила доволі розгорнутий звіт про роботу.

Лариса Білозір:«Допомога сільським громадам та людям є пріоритетом в моїй роботі»

Що у цьому звіті цікавого, окрім дійсно детальної розповіді про благодійну допомогу.

По-перше, низка журналістських штампів районної преси часів розвиненого соціалізму:

«Мало який депутат може похвалитися такою активністю та результативністю, яку за рік роботи продемонстрували Ви»;

«У Вас надзвичайно напружений життєвий графік, широка географія поїздок.

А ще ж є родина, діти. Як це все можна встигати?».

По-друге, невиразною відповіддю на питання, яке взагалі можна було б не згадувати: минулого року у присутності вінницьких ЗМІ депутатка облради та голова благодійного фонду “Допомоги онкохворим дітям” Лариса Білозір і президент фонду Валентина Маркевич звинуватили лікарів, зокрема, головного лікаря Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні Василя Паненка у масовому зараженні дітей гепатитом С під час лікування у відділенні дитячої онкогематології.

Навмисне і масове зараження дітей – це серйозна кримінальна стаття.

Що відповідає Білозір за півтора роки після цього?

«Дякуючи журналістам, депутатам та громадськості, питання зараження дітей набуло великого резонансу. Як результат – в рамках програми МОЗ з держбюджету було придбано обладнання для станції переливання крові, сучасний аналізатор крові “Архітек” для Вінницької області, який дає можливість якісно перевіряти донорську кров, зроблено ремонт в хірургічному відділенні ВОДКЛ, виділено кошти на ремонт та розширення приміщення станції переливання крові, створено банк крові для онкохворих дітей, а в обласному бюджеті передбачено кошти на аналізи сучасним методом ПЛР».

А Паненко? А навмисне зараження? А хто тоді брехав? До речі до Дня “Соборності” “свободівець” Паненко отримав від Президента звання “Заслужений лікар України.

Завершує матеріал натяк на те, що все-таки Кучер буде балотуватися знову в окрузі: «Завдяки злагодженій роботі громад, районної і обласної влади, народного депутата Миколи Кучера, в кожній сільській раді району за останні два роки реалізовано від 3 до 5 проектів».

Потенційний конкурент Кучера – голова бюджетної комісії Вінницької обласної ради, член «Батьківщини» Геннадій Мазур нагадав про себе блогом про необхідність розпаювання землі. Нічого нового він там не сказав, але до інформаційної стрічки і моніторингу партійних структур потрапив.

Про землю також говорив і керівник (чи ще / вже не керівник?) Вінницької територіальної організації політичної партії «Блоку Петра Порошенка «Солідарності» Андрій Гижко: «В реалізації земельної реформи в Україні головне – відкинути політичні мотиви».

Не як політик, звісно, а як перший заступник голови Вінницької ОДА. Гижко виступив за зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Текст оформлено доволі грамотно, невідомо лише – навіщо чиновнику виступати з власною думкою взагалі. Але маючи на увазі те, що напередодні виборів однозначно в області будуть серйозні кадрові ротації, питання можна пояснити.

Був присутній у публічному просторі й губернатор Вінниччини Валерій Коровій, який виступив у прямому ефірі «Громадського радіо».

Коровій говорив аргументовано і доступно, але з підбором питань є деякі, перепрошуємо за тавтологію, питання. Здається, що їх готували заздалегідь під певні відповіді.

Як, наприклад, «Ви неодноразово говорили в інтерв’ю, що Вінниця є дуже дружньою і придатною для іноземних інвестицій. Завдяки чому? Є відомі історії, коли люди відмовлялися офіційно працювати на немаленькі зарплати — від 7 тисяч гривень, щоб не втратити пільги. Чи є такі історії на Вінниччині?»

Нещодавно така історія була з немирівським заводом Fujikura, і не знати про це журналістка не могла.

А запитання – «Не секрет, що в Україні сільська місцевість не найбільш оптимістична. Часто немає роботи, люди виїжджають до великих міст. На Вінниччині села живі?» показує, що столичних гастролерок цікавила не стільки ситуація в регіоні, скільки можливість показати самих себе.

Після чого на ефір запустили заступницю Вінницького міського голови,
представників агенції просторового розвитку, очільницю громадської організації Інститут місцевої демократії (про гендерну рівність) і позаштатну Радниці з питань ВПО Міністерства соціальної політики та Міністерства з питань тимчасово окупованих територій Людмилу Неверицьку. Рівень запитань – як і у попередньому випадку. Навіщо було їхати цілій делегації «Громадськоого радіо» аж до Вінниці – невідомо.

Тут і власних проблем у медіа-просторі вистачає.

Більшість із працівників Вінницької філії ПАТ “НСТУ” потрапили під скорочення. 130 осіб буде звільнено, у штаті лишається 84. Але й дехто із тих, кого лишили в штаті, добровільно вирішили піти. Кажуть: за тих умов, у які поставили журналістів, працювати неможливо.

А хто винен? Журналісти не конкретизують.

З-поміж політичних партій певну активність проявляла лише «Батьківщина», хоча у деяких (а насправді, у більшості) випадках краще б вона її не проявляла.

З відносно нейтральних повідомлень є хіба що матеріал про проведення партійного бюро, ілюстрованого світлинами з тісної кімнати (на оренду більшого у керівництва обласної організації «Батьківщини» грошей не вистачило?). На бюро, крім іншого, було затверджено пропозицію звернутися до міського голови Вінниці Сергія Моргунова із рекомендацією звільнити директора Департаменту у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Алісу Мисловську, яка від імені міської ради звинуватила нашу депутатку та нашого партійного лідера Юлію Тимошенко у брехні та маніпуляціях.

Звернутися із цим зверненням до мера Вінниці було доручено депутату Вінницької міської ради Вадиму Кудіярову.

Інші публікації «Батьківщину» геть не прикрашають. Депутата Вінницької облради Степана Шимка затримали п’яним за кермом.

Новину негайно підхопили конкуруючі політики і почали тарижувати її в соціальних мережах під гаслом «Зробимо п’яне бидло відомим!».

Крім того в Інтернет-ЗМІ пройшла інформація, що у Вінницькому міськсуді на очільницю «Батьківщини» вказали, як на «замовника» нападу на однопартійця. Людмила Щербаківська, начебто, наказала Андрію Вербицькому облити зеленкою працівника Центрального Апарату «Батьківщини» Володимира Ястремського, щоб він не потрапив до приміщення, у якому відбувалася партконфереція. Вербицький свою провину визнав, сказавши, що Щербаківська пообіцяла йому «всіляко сприяти молодіжним організаціям та допомагати з забезпеченням плакатами, піротехнічними засобами, тощо».

Тут складно сказати, хто більш… «не-сильно-розумний»: Вербицький, який купився на обіцянки отримувати на халяву петарди, чи Щербаківська, яка зв’язалася з таким суб’єктом.

Поки «Батьківщина» розвивала бурхливу діяльність в Інтернеті, а місцеві організації інших політичних партій продовжували відсипатися після свят, реальна політика потрохи виплескується на вулиці. Так, у Вінниці за тиждень провели аж три мітинги.

Перший – проти будівництва сміттєпереробного підприємства в Людавці. Ініціював його конкурент по сміттєвому бізнесу – козак Воловодюк, але коли інформація про його персональну зацікавленість стала загальновідомою, став виправдовуватися.

Друга акція – мітинг за відокремлення Чернятинського коледжу ВНАУ від «альма-матер», а точніше – від Григорія Калетніка, який начебто виказав види на «освоєння» сільськогосподарських земель коледжу.

Третій мітинг – за підвищення пенсій відставникам МВС та військовим пенсіонерам. Організовував мітинг Віктор Малиновський, який форму одягає регулярно, але у війську служив лише строкову в СРСР, а в МВС бути не міг у принципі, адже декілька разів сидів у в’язниці.

До речі, організатори повели себе дещо скромно, відмежувавшись від аналогічних акцій по всій країні, координував які «Опозиційний блок». Наприклад, у Житомирі та у Сумах.

Завершують огляд три події. Перша – призначення голови Тиврівської РДА, яким став Віктор Бойко, нині – депутат райради від БПП, а колись – активіст «Свободи».

Як кажуть ті, хто орієнтується у ситуації, кандидатуру Бойка «продавив» нардеп від 14 округу Іван Мельничук, який, вочевидь, укріплює власні позиції в окрузі.

Друга подія – інтерв’ю народного депутата від 12 виборчого округу Олексія Порошенка.

Нардеп розповідав багато чого цікавого, але запам’яталася не зовсім адекватна ремарка прес-служби («Народний депутат Олексій Порошенко – рідкий гість на вінницьких телеекранах»).

Останньою, але найбільш резонансною та скандальною, стала інформаційна подія, щодо антиукраїнських висловлювань радника першого заступника голови ОДА Станіслава Нижника-Оскольського. Позаштатний радник Андрія Гижка прирівняв українське СБУ до Російського ФСБ.