Ющенко озвучив свою візію на форумі громад Вінниччини: Оборона. Економіка. Національна ідентичність

Третій президент України Віктор Ющенко сьогодні не є частим гостем публічних заходів та завсідником ефірів на вітчизняному ТВ. Цей факт, однак, жодним чином не зменшує його реальну вагу на українському політичному просторі. 

По-перше, він активно захищає інтереси нашої країни на глобальному рівні, більше того – має для цього неабиякі можливості і відкриті двері у багатьох владних кабінетах держав світу у найвищих владних ланках. Дана робота не завжди є публічною, але від того не менш важливою.

По-друге, він уже увійшов в історію України, як людина, що на початку ХХІ століття публічно попереджала, що Москва є споконвічним ворогом українства, а тому зробить все, від неї можливе, що знищити нашу націю. Усвідомлюючи це, Віктор Ющенко впродовж всього строку перебування на посаді Глави держави намагався закріпити європейський та євроатлантичний курс інтеграції України. З різних причин зробити це вдалося лише після Революції Гідності. Але час, а саме – розв’язана РФ повномасштабна війна проти України довели вірність позиції Віктор Ющенка та того гасла, яке він сповідував – «Геть від Москви».

Той факт, що 3 жовтня він прибув до Вінниці, щоб взяти участь у масштабному форумі громад «Економічний план Перемоги» – свідчення широкого визнання статусу Третього президента України у якості економічного експерта і спікера. Зрештою, одна з панелей Форуму так і називалася – «Візія Ющенка: Оборона. Економіка. Національна ідентичність».

Про що Віктор Ющенко говорив у Вінниці

Про національну ідентичність і майбутню перемогу 

«Ви самі відчуваєте, що за останні 30 років із «квазінації» ми стали Нацією. Причому так зайшли у порядок денний світу, що коли почалася війна 2022 року із російським фашизмом, на третій місяць біля нас стало 34 держави-союзники. В історії такого не було… Причому – яких держав? Самих прогресивних, самих потенціальних. Проходить ще три місяці, і біля нас встало в шеренгу 54 держави світу, причому – наймогутніші, демократичні, де шанується воля і свобода. У цих державах виробляється 70% світового продукту. РФ з 1,7% світового ВВП… Проти неї 54 країни із об’ємом 70% світового ВВП. Як ви думаєте – хто переможе?

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

Якщо у нас вистачить розуму і тактики, безумовно – питання (про перемогу. – Ред.) є риторичним. Тому те, що відбувається у нашій Нації – заслуговує самих високих компліментів. Тому що, коли ми говоримо про такий тип визвольної війни, який веде сьогодні Україна, дуже важлива одна фундаментальна річ – у війні такого типу перемагає не АК-47, навіть не С-300, завжди перемагає Дух… Той приклад, який сьогодні дає Українська Нація – це приклад для великого нашого сусіда – Європи та я б сказав би і для усього світу: куди б ми не поїхали, у трійку перших питань (політичного порядку денного. – Ред.) входить українське питання». 

Про принципи і цінності

«Я хотів би сказати, що незалежно від того, де ви народилися, скільки вам років, якої ви статі – із самого дитинства людина потребує реалізації двох фундаментальних принципів – бути вільною, тому що вільна людина – найбільш продуктивна. Вона може творити дива. А з іншої сторони, можливо трошки пізніше, ти розумієш: для того, щоб ти був успішним, ти повинен бути невід’ємною складовою чогось більшого. Тільки в рамках своєї нації ти можеш реалізувати те, що тобі прийшло від мами, тата… 

Про мотивацію агресора

«На карті світу зображена величезна РФ. Поруч з нею – маленька (на тлі території РФ) Україна. Тож будь-яку дискусію слід починати із запитання: «Ви вірите, що цей маленький шматочок благодатної суші загрожує найбільшій, принаймні, за територією, державі світу?»

Сьогодні ми переживаємо великий час, якщо дивитися на нього не з точки зору 9-річної війни, а з точки зору понад 670 років окупації України Москвою, і ми стали першою і найбільшою її колонією. Україна цікава РФ з однією метою – не простір важливий і не земля, а наше свідомтцов про народження, бо імперія хоче бути імперією середньовіччя, а як вона може бути такою, як слово «росія» появилося 220 років назад? Вона (РФ. – Ред.) хоче загарбати нашу автобіографію, кінець-кінцем вона хоче забрати нашу пам’ять, знищити нашу мову».

Про мову

«Мова – наша зброя. І, можливо, наша найсильніша зброя. По кордону мову проходить кордон держави. І тому те, що сьогодні Українська Нація монолітно прийшла до розуміння значення української мови – я вважаю, є однією з консолідуючих речей, яка нас об’єднує як Націю».

Про місцеву ініціативу 

«Я є великим прихильником того, що якщо ми насправді говоримо про прикладну економіку, то вона починається тут (на місцях, регіональному рівні. – Ред.). Якщо ви сподіваєтеся, що хтось в якомусь кабінеті Києва опише до кожної сільської ради, чи містечка, чи обласного центру – що треба робити, це буде дуже велико помилкою. Сьогодні у вас повинна бути фантастична ініціатива.

Якщо ви вийшли на аргументований проєкт, у якого є належні переваги та можливості – куди б ви не написали листа, у будь-яку точку світу – вам негативну відповідь не дасть ніхто, вас всі будуть підтримувати. А якщо за тим ви перейшли ще на регіональні відносини між містами чи громадами, я переконаний – ви знайшли собі співрозмовника і партнера у відновленні своєї території»

Про принципи економічної відбудови

«Якщо ми говоримо про політику економічного відродження, політику відбудови, на першому місці, безумовно, стоїть мілітарна економіка… Ми маємо зараз гарну політехніку в Україні. Всі ракети (в СРСР. – Ред.) – це робота українського виробництва у частині моторів. Чи ми говоримо про літаки, гелікоптери… У нас прекрасна, гарна школа. Я переконаний, що ініціативи Канади, США, Німеччини (про виробництво зброї і техніки. – Ред.) знайдуть гарний відгук у відбудові. На друге місце я б поставив проблему енергетичної безпеки. Раніше вся енергетика була орієнтована на РФ. Прийшов час, про який ми раніше багато говорили і чекали, щоб він настав – ми обрізали свої енергетичні відносини з країною-агресором. Ми встигли (під час президентства В.Ю. – Ред.) перевести на американське ядерне паливо один блок Південноукраїнської АЕС; сьогодні цю справу слід завершити. 

Про продукцію з високою доданою вартістю

«Ми маємо 6 НПЗ, з яких фактично жоден не працює. Це нонсенс, коли один з найбільших ринків Європи (Україна) – і в нас немає виробництва жодного літру дизельного палива, або бензину. Також в Україні не працює жоден завод з виробництва скла – все треба везти з Польщі. Тобто маємо вести мову про відродження та створення нових виробництв».

Про аграрний сектор

«Україна входить в п’ятірку найбільших експортерів зерна у світі. Я переконаний – ми проходимо до тієї точки, коли Україна разом із іншими найбільшими експортерами може працювати над проєктом «Зерновий ОПЕК». Зерновий ринок світу не організований. Раніше ми експортували в 1999 році виробляли 24,4 млн тон. Зробили 7 спеціальних програм, кредитні пільгові лінії на 7 млрд грн, облікову ставку 50% компенсаторів. За півтора сезони отримали 43 млн тон. Перед війною виробляли 106 млн тон. Тобто аграрний сектор при правильному управлінні за рік може додати 70%. Отже, маємо фантастичний потенціал у сільському господарстві. Світ почав розуміти – наскільки важливою є місія України на зерновому ринку.

При цьому є проблеми і виклики – майже 70% від вироблених 106 млн тон ми не можемо розмістити в елеваторах, зберігаємо його насипом, а це значить, що через 4 місяці воно втрачає 20% вартості, втрачається клас. Я говорю про те, що якщо у вас немає інфраструктури, ви не будете мати успішності на ринку. Ви втратите на логістиці (а логістика в зерні займає 30-40% вартості), на поганому складі, і така ціна, яка панує на світовому ринку для українського фермера просто буде недоступною. Тож сільське господарство має величезний потенціал, але лише у тому випадку, якщо вірно зробити концепцію – покроково зрозуміти – з чого і як починати і куди рухатися. 90% ініціатив тут мають бути регіонального типу».

«Я залишаюся великим прихильником, що нам потрібно від уряду, міністерств гарні концепти, які мають просто націлити, а регіональні громади мають вписатися в цей контекст».

Про потребу організації національної зернової біржі

«Така потреба виникала у кожного національного ринку – американського, канадійського та інших. І коли вони створили біржу – вона через свою систему страхування, кредитування, біржових складів і торгів могла продати твоє зерно.

Україну у Європі називають «житницею». І ця житниця не має первинної ланки організації зернового ринку».

Про «час можливостей»

«Ми унікальні в тому плані, що війна підвела нас до розуміння необхідності глибинної реформації економіки. Сьогодні у нас колосально потужні партнери, які допомагатимуть нам. Якщо у нас написаний «домашній план» – як ми бачимо відбудову, причому не тільки економічну, можна говорити про проєкти гуманітарні, освітні, зробити серйозну ревізію у системі охорони здоров’я. Все це треба робити, не очікуючи вказівок з Києва».

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo