Соціологічний моніторинг – до влади з’явилися питання

Днями дві солідні соціологічні контори – група «Рейтинг» і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) оприлюднили результати нещодавніх досліджень громадської думки українців. 

Попри великий масив даних, наведених в офіційних прес-релізах, показовими з них, тобто такими, які потребують аналізу та реагування влади, є декілька.

Так, група «Рейтинг» зафіксувала суттєве зниження позитивної оцінки напряму розвитку стан справ у державі – до 36%. Негативна оцінка (46%) доволі відчутно переважає оптимістичні показники. 

Порівняємо це з тим, що рік тому 60,6% (!) громадян України вважали, що події у країні розвиваються у правильному напрямку. І побачимо те, що є очевидним – негативну тенденцію.

Що її може змінити?

Ну, вочевидь, успіхи на фронті. Але згадаємо резонансне інтерв’ю Валерія Залужного в The Economist зі згадкою про «патову ситуацію» на лінії зіткнення. Тому у цій сфері різких змін чекати, здається, годі.

До теми: «Відставка» Залужного і хвиля конспірології – на чий млин ллється інформаційна вода

«Рейтинг» зафіксував й ще один показник.

Більшість українців упевнені у здатності України відбити напад агресора (85%).

Однак, як констатують соціологи, чим старші респонденти, тим більш позитивні їх очікування щодо перемоги та стану справ в країні. Старші респонденти мають загалом більше оптимізму. Серед українців віком 51+ рух справ оцінюють позитивно 44% (проти 39%, які вважають, що справи рухаються у неправильному напрямку). Це єдина вікова категорія, де позитивна оцінка переважає над негативною. Тоді як серед наймолодших правильним вважать напрям лише 27%.

З одного боку, для влади такі цифри є обнадійливими. Пенсіонери частіше за інші категорії ходять на вибори, і той факт, що у цій групі позиції та дії влади вважаються вірними, дає сподівання, що й нинішню владну команду вони також підтримають. Якщо, звісно, вибори у перспективі відбудуться.

Проблеми для влади можуть виникнути ось у чому. Політична команда чинної влади завжди декларувала, що орієнтується на молодь. І що базовим її електоратом є як раз активні громадяни, які виступають за зміни. А тут виявляється те, що колишньому ядерному виборцю «Слуги народу» теперішня ситуація набридла і нічого доброго для себе він від неї не очікує.

Ще більш показовим є результат зрізу громадської думки, проведений фахівцями КМІСу.

Так, на запитання «Чи потрібно проводити вибори Президента»? – переважна більшість (69%) відповідає, що Володимир Зеленський має працювати на посаді Президента до кінця воєнного стану.

Вважають, що варто провести вибори – 15% (з них 4% говорять про призупинення воєнного стану і 11% – за внесення змін до відповідних законів і проведення виборів під час воєнного стану).

Також є 10%, які підтримують варіант, згідно з яким у травні 2024 року Зеленський має скласти свої повноваження і до обрання нового Президента його повноваження буде виконувати Голова Верховної Ради.

У даній ситуації слід аналізувати не прямі відповіді.

Абсолютна більшість респондентів виступає проти виборів, а тому інші деталі є не надто важливими. Проте соціологи слушно звертають увагу на те, що ми можемо спостерігати появу наративів, що з травня 2024 року Президент В. Зеленський може втратити свою легітимність.

Підкреслимо – не легітимність у формально-правовому вимірі, а легітимність в очах певної частини суспільства.

І це явно не консервативні пенсіонери.

Крім того, можна звернути увагу на ще одну тенденцію. Незалежно від поглядів на потребу у виборах, більше половини українців (53%) вважають, що В. Зеленський має брати участь у наступних виборах. 

У грудні 2023-го року таких було 59%. Тобто, можна констатувати невеличке, але зменшення цієї групи респондентів.

Натомість з 34% у грудні 2023 року до 43% у лютому 2024 року зросла частка тих, хто вважає, що В. Зеленський має обмежитися одним нинішнім терміном.

Поєднаємо це з песимістичним трендом у середовищі молоді, і отримуємо ситуацію, за якої лідерам, радникам і технологам Банкової та «Слуги народу» слід вирішити, щонайменше, три завдання.

Перше. Переконати, що попри непросту ситуацію на фронті та втомленість суспільства від війни, вектор розвитку завданий у вірному напрямку. А тому терпіння й мужність – коротший шлях до перемоги (яку досі більшість українців вважають єдиним прийнятним способом завершення війни), аніж заворушення всередині країни та вимоги кардинальної зміни курсу (і кадрових змін).

Друге. Повернення контролю над настроями тих виборців, які у 2019-му привели Володимира Зеленського і його команду до влади. Принаймні – у частині зламу негативної тенденції.

Третє. Виведення питання легітимності за дужки явно непопулярних виборів. Зрозуміло, що над цим завданням багатьом юристам і вищим особам держави слід буде поламати голову, але поки що це протиріччя існує. І суспільство, не отримавши на нього відповіді, теж суперечить само собі – українці водночас і проти проведення під час воєнного стану виборів, і розмірковують, яким чином можна провести ротацію влади.

Здається, і ми неодноразово про це говорили, мова має йти не про кадрові ротації з метою продемонструвати суспільству, що вони є. А про посилення команди на усіх рівнях, у тому числі регіональному. Інакше зазначені негативні тенденції (а вони є, і даремно було б їх заперечувати) заведуть ситуацію уже у зовсім глухий кут.

Нинішній владі слід вкотре продемонструвати, що вона перебуває із суспільством «на одній хвилі», тобто спрямовує максимум зусиль на відсіч ворогу, не консервуючи й хід внутрішніх реформ та посилюючи боротьбу з корупцією.

Раніше у неї це вдавалося.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo