• Днями одне з підсанкційних в Україні виданнь “Страна” оприлюднила матеріал, присвячений питанню майбутніх (можливих) парламентських виборів, з міркуваннями – яка виборча система підходить у нинішніх умовах Україні краще.

Публікація власної мети досягла, і у середовищі політиків, в також їхніх помічників та радників, депутатів місцевих рад, активістів політичних партій та взагалі усіх, для кого питання виборів зберігає значення – почався ажіотаж. Адже сама розмова про те, що такі вибори можливі бодай у перспективі, не могла не схвилювати тих, хто перебуває у владі, або має бажання колись її отримати.

Проте, як здається, метою оприлюднення даної статті було дещо інше, ніж обговорення аспектів різних виборчих систем, чому присвячена більша частина матеріалу.

І ось чому.

Справедливості заради слід сказати, що автор статті – Денис Рафальський – уже на її початку робить важливе уточнення: “Під час дії військового стану проводити вибори до Верховної Ради заборонено Законом”. А тому подальший аналіз, грунтований на припущенні – “А якщо все ж призначать?” є подібним до сюжету дитячої казочки, де жебрак мріє, що він зробить з купою грошей.

Проблема тільки у тому, що купи грошей (послідовно: перемоги України, повного розгрому і капітуляції РФ – скасування військового стану – призначення виборів) у найближчій перспективі поки що не видно. Будемо об’єктивно дивитися на речі.

Але така невідповідність реаліям не засмучує автора, який формулює меседжі, що на проведенні виборів уже у 2023-му році наполягають “західні партнери”. Про що він і редакція дізналися від неназваних українських високопосадовців.

Далі – оскільки питання про проведення виборів уже вважається вирішеним – наводяться аргументи на користь того, що наші союзники, які багато років наполягали на введені в Україні системи відкритих регіональних списків, раптом передумали і самі пропонують повернутися до змішаної 50/50 (половина депутатів Верховної Ради обирають за закритими списками, половину – в одномандатних округах) системи.

Причиною цього, начебто, є турбота про мільйони біженців, які не встигнуть затриматися до Реєстру.

Таким чином, з одного химерного припущення (вибори будуть у найближчому майбутньому) робиться химеричний же висновок: вибори будуть за змішаною системою.

Причому колективний Захід, мовляв, погодився, що повернення змішаної системи на один виборчий цикл – прийнятна практика. Хто саме виступив від імені “Заходу” – невідомо. Так само не розголошуються імена
анонімних співрозмовників видання.

На подібну фантасмагорію можна було б не зважати взагалі, якби не той факт, що “Страна” перебуває в орбіті впливу одного з лідерів забороненої ОПЗЖ Сергія Льовочкіна.

І таким чином озвучені меседжі набувають зовсім інше звучання. Бо ідею повернутись до “закритих списків” вклали в легенду про волю “західних партнерів”.

Народним депутатам-мажоритарникам, а також тим, хто має чи мав бажання балотуватися від ОПЗЖ, надіслали сигнал, що у них ще є шанси отримати жаданий мандат.

Зрозуміло, що ОПЗЖ не має права висувати список, а те, що виникне на її місці не встигне розкрутити до виборів-2023 новий бренд.

Але в одномандатних округах кандидати, які пройшли стару школу Партії регіонів, змагатися вміють. Тим більше, що багато з них “окучують” певні території й досі.

Натомість, у випадку, якщо вибори проводитимуться за відкритими списками, їхні шанси радикально зменшуються.

Таким чином, перед нами постає хитромудра конструкція, у якій обіцянка про те, що вибори будуть незабаром, посилюються висловленим переконанням про повернення змішаної системи.

Хоча об’єктивних підстав для цього, ще раз наголосимо, немає.

По-перше, не повернуть змішану систему, адже наступного дня в країні почнуться протестні акції під гаслом: “Ні виборам за законом Януковича!”

А, по-друге, немає і підстав для того, щоб вибори були бодай у віддаленій перспективі.
Словосполучення – “туман війни” про невизначеність прогнозів, саме мінливість ситуації під час війни і має на увазі.

Тому “Страна” розповіла не про те, якій може бути розвиток подій у найближчі місяці, а про те, яким хотіли би бачити вектор цього розвитку ексочільники ОПЗЖ.

І для цього вони сигналізують усім наявним та потенційним членами своєї команди: “Ще нічого не втрачено”.

Інші висновки з цієї публікації (якщо не враховувати “авторитетну думку” анонімів) зробити складно.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo.

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА