• У липні цього року декілька вінницькіх ЗМІ надіслали офіційні запити на адресу керівництва Вінницької обласної та міської рад, керівникам низки ОТГ для з’ясування питання — якою є заробітна плата та скільки інших надбавок і премій отримують очільники органів місцевого самоврядування.
Інтерес журналістів був обумовлений простою річчю — в умовах воєнного стану, коли в країні доводиться економити на всьому, у деяких посадовців може виникнути спокуса витрачати кошти платників податків на власні потреби у пріоритетному порядку.
Законодавство про фінансову децентралізацію територіальних громад такі шпарини залишає. І тому нерідкими, на жаль, є ситуації, коли голова ОТГ кількістю мешканців 10-11 тисяч шляхом різних махінацій нараховує собі улюбленому тисяч 70-80 у місць. У мирний час це могло викликати обурення, але у нинішніх умовах на подібну нахабність слід реагувати, бодай у політичний спосіб — роблячи таких осіб відомими всій області. Тим більше, що це не просто абстрактні “бюджетні кошти”, а гроші платників податків, які за останні місяці економлять на всьому, аби знайти засоби для допомоги ЗСУ та взагалі справі оборони України.
Слід сказати, що не до всіх начальників та співробітників їхніх апаратів проста істина, що зі ЗМІ потрібно співпрацювати, а не конфліктувати, дійшла негайно. У тій самій обласній раді, для того, щоб заржавілі шестерні бюрократичної машини закрутилися, довелося декілька разів нагадувати. При цьому, нічого страшного, як з’ясувалося, не було. Голова обласної ради уже декілька місяців перераховує зарплату ЗСУ, його заступники відмовилися від доплат та премій. Такою поведінкою можна лише пишатися. І тим більше — не приховувати її від виборців.
Але подібний позитивний приклад не надихнув низку деяких голів ОТГ у Вінницькій області, які або обмежилися традиційними відписками, або взагалі наважилися заявити, що така інформація становить ледь не державну таємницю. Про те, що більшість подібних даних раніше і так набувала поширення у відкритих електронних деклараціях, посадовці та їхні помічники, судячи з усього, забули. Як забули і про кримінальну/адміністративну відповідальність за приховування інформації від суспільства, ЗМІ, громадських організацій.
Втім, ми радше готові схилитися до думки, що у нинішній ситуації, деяки голови ОТГ вирішили просто відсидітися, менше фігурувати у публічному просторі, не привертати до себе зайвої уваги, вважаючи, що після завершення війни все буде “як раніше”. І про цю дрібну неприємність у спілкуванні (точніше — в ігноруванні спілкування) зі ЗМІ забудуть. І ЗМІ, і виборці. А там підтягнеться “потрібна” політична партія, яка, як і раніше, створить “дах”, і можна буде знову позмагатися за крісло голови ОТГ.
Проблема у тому, що так, “як раніше”, не буде ніколи. І голова територіальної громади, бойкотуючи запити ЗМІ, відгороджується не від журналістів, а від власних виборців, які найняли його на роботу та платять йому зарплату з власної кишені. І політична партія, рейтинг якої якраз і складається з багатьох рейтингів її представників на місцях, більше не зможе допомогти, адже:
а) така поведінка її представників повільно, але невпинно знищує її електоральні позиції;
б) вся політична система України пройде очищення війною та повним перезавантаженням після Перемоги, а тоді більшість нинішніх партій буде помножена на “нуль”, а правила гри диктуватимуть зовсім інші нові політичні об’єднання, для яких такі голови ОТГ — вороги ЗМІ є токсичними фігурами.
А головне — не буде байдужого ставлення виборців. “Придбати” голос за пакет з гречкою, або за 200 гривень більше не вдасться. Так само не вдасться і відмовчатися на запитання — скільки коштів із зібраних у громаді податків йде на утримання адміністративного апарату. І — повірте — ви ще будете згадувати з ностальгією наші та наших колег з громадського сектору коректні і ввічливі запити з цього приводу.
Українське суспільство уже змінилося необратимо. І після війни її активна частина обов’язково запитає кожного чиновника — що і як він робив для досягнення Україною перемоги.
Ми віримо — певна затримка з усвідомленням цього факту пов’язана лише з тим, що Вінницька область дуже інерційна. І тут глибокі корені пустила традиція “чинопочитання”, від якої громадянське суспільство буде допомагати позбутися владі.
Однак, все ж радимо не зволікати з переходом на новий стиль роботи — у співпраці і з громадою, і зі ЗМІ.
Інакше, в якийсь момент може бути запізно.
А ми почнемо з публікації прізвищ тих голів ОТГ Вінниччини, які вирішили відмовити суспільсту в доступі до публічної інформації, порушивши при цьому норми чинного законодавства.
Слідкуйте за нашими оновленнями, підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo.