Ігор Мізрах і кінець несистемної політики у Вінниці

Майже місяць пройшов з того часу, коли по дорозі з СІЗО до лікарні помер Ігор Мізрах. Під арештом він перебував з травня цього року за підозрою у рейдерстві Хорольського заводу дитячого харчування. Але ЗМІ писали й про шахрайську схему, за якою Мізрах начебто намагався торгувати посадами в «Укроборонпромі», видаючи себе за тіньового представника Офісу Президента. З’являвся у медіа-просторі й інший компромат, причому у спробах нажитися на публікації матеріалів, що дискредитували політиків та чиновників, звинувачували й самого Мізраха.

Що тут правда, а що ні, сказати уже неможливо. У роботі з подібною специфікою кількість «чорнушних» матеріалів про зайнятих у ній людей у якийсь момент досягає того критичного рівня, коли складно взагалі сказати, що з нього хоча б приблизно відповідає дійсності.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

Достеменно відомо лише те, що Ігор Аркадійович давно і наполегливо працював в інформаційній сфері, з різним успіхом видавав серйозні та розважальні часописи, активно діяв у віртуальному просторі та періодично намагався конвертувати цю активність у політичний капітал.

Ігор Мізрах, який сам себе називав «лобістом» та «політтехнологом», крім іншого займався й багатьма іншими напрямками діяльності – від викладацької роботи і адвокатури, до естрадного співу та організації конкурсів краси (бажаючі можуть прочитати про нього в Інтернеті – там дуже багато інформації). Але завжди відчувалося, що певною проміжною його метою є участь у виборах з прицілом на перемогу.  

Чутки ці так і залишилися чутками, причому критики Мізраха стверджували, що поширює їх він сам та з тією лише метою, щоб підвищити власний статус (тут ми дамо єдине посилання на пристойний інформаційний ресурс).

Cлід сказати, що у політику він грав так само затято, як грав на сцені, або ж у медіа-сфері. Але інколи ця відверта несистемність сприймалася вінничанами у якості глибокого занурення у політичні процеси та навіть у вигляді заявки на перемогу. Отримали ж політичну вагу деякі несистемні активісти-майданівці у 2014-му році та багато вчорашніх «ноунеймів», яким пощастило у 2019-му році потрапити у списки президентської партії.

Чим медійник (зупинимося на цьому формулюванні під час характеристики сфери його діяльності) Ігор Мізрах був гіршим за весільних фотографів та вчорашніх студентів, які отримали депутатські мандати на «зеленій хвилі»? На той час – нічим. І за певних умов і він міг би отримати певну політичну «прописку».

Але часи змінилися. Логіка процесу кардинального оновлення політичної та регіональних еліт України, який відбудеться після завершення нинішньої війни, передбачає утвердження у вигляді центрів впливу саме системні структури.

Представники яких матимуть у своєму активі не лише яскраві PR-кампанії з сумнівними результатами, а й досвід результативної роботи на користь суспільства та певних територій, кадровий резерв, ресурси для планової діяльності та (головне) – бачення того майбутнього і тих цінностей, які вони можуть запропонувати виборцям.

Перемогу на наступних виборах отримують не ті, хто вміє красиво і гучно говорити на мітингах і відеотрансляціях, а ті, хто виявиться спроможним до кропіткої організаційної роботи.

Час політиків-одинаків сплив.

Так, можна визнати, що прихильники несистемної роботи, дійсно, ще зберегли певний потенціал для нестандартних і яскравих кроків. І, звісно, ще можуть про себе нагадати під час майбутніх виборів.

Однак такий шлях може привести як до несподіваного успіху, так і до гучного фіаско. У тому числі не лише для самого політика, а й для тієї політичної сили, яка зробить на нього ставку на місцевому рівні.

Раніше ми писали, як у Вінниці Як Порошенко та Гройсман під час війни псують суспільно-політичну екологію Вінниччини.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo