Спочатку не про Вінниччину. Мер Дніпра Борис Філатов за останні декілька днів дав декілька інтерв’ю, переказувати які ми, звісно, не будемо, але наведемо з них декілька знакових, на нашу думку, фраз.

“З нас спеціально роблять феодальних баронів, щоб згорнути децентралізацію”.

“Бар’єр в 5% для регіональних політпроектів на виборах порушує права громадян”.

“Президент слабкий. Країною керують уповноважені ним дилетанти”.

Якщо Вас, шановні читачі, цікавить чому ці оцінки стосуються і Вінниччини — давайте про це поговоримо.

Під час карантину виявилося, що в Україні є дві сили, які можуть впливати на події. До яких прислухаються люди. І які мають певні перспективи на місцевих виборах восени цього року.

Це — місцеві еліти та столичні олігархи. Все інше, передусім, загальноукраїнські політичні партії, представлені у нинішній Верховній Раді, себе вичерпали. У таких проєктів, як “ЄС”, “Батьківщина” і ОПЗЖ намалювалася електоральна “стеля” зі стійкого ядерного виборця. Але “стеля” доволі обмежена , і “перестрибнути” її для них фактично неможливо. Дивись останні соціологічні опитування. Не те, щоб люди довіряли нинішній владі (як раз навпаки). Просто вони не бачать альтернативи.

І олігархи, які вміють рахувати кожну копійку, так само і голоси виборців, які згодом можна конвертувати у ці копійки, це також розуміють.

З іншого боку і центральна влада розуміє, що за умови збереження нинішньої ситуації, а також при тому, що “Слуга народу” у прямому сенсі “посипалася”, їй нічого не світить. І олігархи вимушені будуть домовлятися з регіональними політичними елітами.

Тиснути на олігархів — неможливо. Що залишається? Вірно — створити максимально проблемні умови для структур місцевого самоврядування. Що вона із задоволенням і робить. Вінницька влада поки що реагує виключно обережно, кажучи вустами міського голови Сергія Моргунова, що дії Києва “неправильні”.

Але нам здається, що більш радикальна риторика, яку дозволяє собі Філатов, дуже швидко буде домінувати у місцевих еліт. Особливо з такою неадекватною політикою Києва.

Тут у олігархів та усіх центрів впливу, які готові змагатися за владу на місцевих виборах, а також мають для цього ресурси, виникає інше питання — на кого конкретно робити ставку. І вони знову ж починають дивитися на рейтинги.

Наприклад, на рейтинг найбільш комфортних для проживання міст України, який вшосте очолила Вінниця. Або на показники балансу довіри / недовіри до міських голів, де у вінницької муніципальної влади також все гаразд. Причому більше 50% вінничан готові проголосувати за партію яку очолить міський голова.

А ось рейтинг “слуг народу” за півроку впав на 20%, отже за час, який залишається до виборів, впаде ще більше — до межі прохідного бар’єру.

Але є й інший бік медалі. Вінницька обласна рада, начебто, також є органом місцевого самоврядування. Тільки запам’ятовуються її діяльність або тотальним саботажем, про який нам уже набридло писати, або безглуздими витівками, над якими сміється вся Україна.

Чим у такий ситуації доводиться вихвалятися депутатам облради?

Тільки тим, що вони мають сторінки у соціальних мережах. Ну, дякуємо вам за це.

Зможе центральна влада створити проблеми для місцевого самоврядування? Руками провладних депутатів Верховної Ради — так. Усі подібні дії — навмання. Вони, зачіпаючи і місцеве самоврядування, б’ють по владі як такій. Тобто знижують рейтинги усіх політичних партій. А в умовах стресу, який безумовно викликала епідемія і карантин, люди сподіватимуться на підтримку тих, хто ближче — тобто на місцевих.

І якщо виникне умовна “партія вінничан”, то на місцевих виборах проголосують саме за неї.

Це чітко розуміє керівництво “Слуги народу”, яке спробує відсікти регіональні проєкти від участі у виборах шляхом внесення до Виборчого кодексу норми всеукраїнського прохідного бар’єру, або про необхідність балотуватися у 2/3 обласних рад. Але з курсу фізики ми знаємо, що чим більше стискати пружину, тим потужніше вона випрямиться.

А помилки “попередників” “зелені”, судячи з усього, не враховують.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

Віталій Горковчук і вся команда “Політарени”