Про майбутні вибори сьогодні не пишуть лише ліниві політичні оглядачі провідних видань. Причому, звісно, усі зізнаються, що проблемними залишаються, щонайменше чотири фактори (за винятком таких «дрібниць», як знищення та пошкодження понад 7 тисяч виборчих дільниць):
1) Відсутність розуміння – у якій черговості проводити президентські, парламентські та місцеві вибори;
2) Відсутність розуміння – за якою системою проводити парламентські вибори (змішаною, пропорційною з відкритими або закритими списками);
3) Відсутність розуміння – як забезпечити голосування бійців на фронті, біженців за межами країни, ВПО, а також громадян, які опинилися на тимчасово окупованій території;
4) Відсутність розуміння – яким чином створити правову основу для оголошення виборів в умовах дії воєнного стану.
Оглядачі, а також політики, які стверджують, що володіють інформацією про підготовку до виборів (наприклад, Тимошенко та Разумков) останній пункт виносять за дужки. На їхню думку, якщо питання про вибори буде вирішено на найвищому рівні, обґрунтування такого кроку буде знайдено. В іншому випадку, якщо послідовно проходити усі етапи процесу: Перемога у війні – Скасування воєнного стану – Призначення виборів, то навіть виконання першого обов’язкового пункту можна чекати роками. Ця істина неприємна, але об’єктивна.
До теми: Гра у вибори
Виходом з цього може бути, наприклад, перемир’я. Що, будемо відвертими – сильно вдарить по рейтингу влади, але не виключено, що й такий сценарій розглядається.
Втім, з цього проблеми можуть тільки розпочатися. Пункт № 3 теоретично можна якщо не зняти, то принаймні пом’якшити поверненням до суто пропорційної системи закритих списків. Адже за системою регіональних відкритих списків або у форматі змішаної системи (50% «мажоритарників» і 50% «списочників») конституційний склад Верховної Ради у 450 депутатів сформувати буде вкрай проблеми, зважаючи на тимчасову окупацію майже 1/5 частини України.
Видання «Ділова столиця» припускає, що саме для партійної мобілізації місцевих осередків «Слуг народу» куратором регіональної політики на Банковій поставили голову Закарпатської ОВА Віктора Микиту.
ДС цілком слушно зауважує: «умовах повномасштабної війни багато партійних структур донедавна перебували в стані анабіозу. Щоб повернути їх до життя та зробити здатними виконувати передвиборні завдання, потрібно витратити чимало часу та організаційних зусиль».
На перший погляд, таке твердження містить відповідь на запитання: «Що робити». Провести значну роботу, і партійні осередки будуть готовими до виборів. Однак при більш детальному аналізу виявляється, що конкуренція кандидатів на виборах, а точніше її відсутність, може стати п’ятим, не названим проблемним фактором цих виборів.
Навіть якщо припустити, що усі політичні лідери та суспільство погодяться з тим, що вибори можна провести без скасування воєнного стану в умовах перемир’я, то що робити з ситуацією, коли різні кандидати будуть поставлені у нерівні умови, оскільки деякі претенденти і на президентський пост і на депутатські мандати можуть перебувати у військових частинах, а тому позбавлені можливості вести повноцінну агітацію?
І яким чином організовувати процес, оскільки місцеві партійні структури, як доречно зазначає політичний аналітик, перебувають у стані анабіозу? Винятково адміністративними методами зробити це нереально.
Єдиний вихід – зробити нову ставку не на колишніх «весільних фотографів», які виконували слухняну роль «кнопки» у форматі монобільшості, а на представників тих груп впливу, які реально можуть забезпечити успішний виступ у межах тих або інших регіонів.
Не виключено, що саме до такого варіанту розвитку подій схиляються й на Банковій, підтвердженням чого є більш активна робота з депутатами, обраними в одномандатних округах.
Тоді пазл набуває завершеності: формується нова дієва команда, більшість з учасників якої відповідають за результати на певних територіях, при тому, що вибори проводяться за системою закритих списків. Це дасть можливість проголосувати і бійцям на фронті, і тим виборцям, які змінили місце реєстрації або виїхали за кордон.
Все сказане, звісно, можливо реалізувати за дуже багатьох умов. Якщо буде досягнуто бодай попередні домовленості про припинення вогню – якщо суспільство погодиться з цими домовленостями – якщо буде обґрунтовано, що вибори можна проводити навіть в умовах дії воєнного стану – і якщо буде гарантовано безпеку під час проведення голосування.
Усі ці пункти також є доволі проблемними, так як існує ще й шостий фактор – позиція агресора, який не відмовився ані від зазіхань на окремі території України, ані від намірів повністю її знищити.
Але проінформовані політики, як бачимо, прораховують усі можливі варіанти, і один з них – підготовка до виборів уже наступного року.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo1