Про деякі особливості кадрової політики керівництва Вінницької ОДА

У середині листопада цього року голова Вінницької ОДА Владислав Скальський, який вже два місяці як перебував на цій посаді, заявив, що впродовж 10 днів буде призначено нових заступників.

27 листопада з’явилася інформація, що трьох нових заступників погоджено на столичному рівні. Було названо й прізвища Сергія Здітовецького, Олександра Піщика та Наталії Заболотної. Причому, маючи на увазі постанову Кабміну, згідно з якою граничною кількістю заступників ОДА встановлено шість одиниць (остання – неполітична посада голови апарату ОДА, на яку ніхто, крім її нинішнього власника не претендував), місцеві ЗМІ ще довго гадали – кого ж нинішніх «других» ще можуть залишити при посаді. Хоча ми відразу ж сказали – Ігоря Івасюка.

16 грудня Олександр Крученюк оприлюднив у соціальній мережі «Фейсбук» пост про відкриття спортивного майданчику у Жмеринці, на яке його в n-й, але останній раз запросили у якості «того, що перерізає стрічки».

А 17 грудня Владислав Скальський офіційно представив нових своїх заступників.

Також пройшли відомості (хоча на офіційному сайті ОДА їх того ж дня не оприлюднили), що Крученюка і Броварника нарешті звільнили із займаних посад.

Епопея зі звільненням/призначенням заступників завершилася? Напевно. Але вона залишила після себе те, що називається першими висновками щодо кадрового стилю нового керівництва ОДА.

І також дала додаткові характеристики деяким її учасникам.

Ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» фіксує: «Перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України».

І якщо у випадку з призначенням нових заступників голови ОДА восени цього року ще слід було проводити певні узгоджувальні дії, то виникає питання – а що заважало звільнити «старих» уже у вересні?

Очевидно ж, принаймні у випадку з головою фракції «БПП» у Вінницькій обласній раді О. Крученюком, що його посада є суто політичною, і отримав її він також винятково з політичних міркувань. І вся його діяльність, будемо відвертими, зводилася до урочистих «перерізувань стрічок», «покладанням квітів» та «привітанням» на різного роду дійствах за участю влади.

Владислав Скальський три місяці «приглядався», «оцінював» і «міркував», як використати подібний цінний «кадр»? Щось це не ув’язується з широко розрекламованим HR-менеджерськими методиками у сфері, звідки у владу прийшов новий голова Вінницької ОДА.

І це – лише найбільш кричуща ситуація. Владислав Скальський якось заявив, що є десь 50% (вочевидь, з числа чиновників) «людей, яких я знаю і з якими я готовий працювати… Вони професійно і доброчесно виконують функції держави на підпорядкованій території.» 

Отже, інші 50% посадовців в ОДА власні обов’язки виконують і не професійно, і не доброчесно. І багатьох з них у крісло привела та сама крива політичної долі, що й Олександра Крученюка – одна з форм винагороди за належність до провладної команди, у тому числі у бізнес-проектах. Або випрошена подачка під певні особисті зобов’язання. Наприклад: взяти під контроль весь інформаційний простір області ⊗ (не зроблено), виграти вибори: ОТГ ⊗ (не зроблено), президентські ⊗ (не зроблено), парламентські ⊗ (не зроблено).

Або просто маючи родича у владних кабінетах.

Народний депутат, ексголова СБУ Валентин Наливайченко:

Моя мати народилася на Вінниччині, неподалік Хмільника, вся її рідня звідти. Є тут родичі. Олександр Крученюк, заступник голови Вінницької ОДА.

Відкрив завісу родинних зв’язків Валентин Наливайченко під час одного з візитів у Вінницю. Але це таке. Епоха кумівства в Україні повинна була побачити свій кінець.

Процедуру звільнення непрофесіоналів і недоброчесних функціонерів прописує ст. 11 уже згаданого Закону України «Про місцеві державні адміністрації»:

«Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України».

У свою чергу, згаданий Порядок констатує: «Питання про … звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації порушується головою відповідної місцевої державної адміністрації за наявності вакансії або обгрунтованих підстав для звільнення з посади».

Непрофесіоналізм та недоброчесність є обґрунтованими підставами? На нашу думку, так. Але керівництво Вінницької ОДА стільки возилося із заступниками, що можна зробити прогноз: до місцевих виборів «приберуть», у кращому випадку, лише близько половини з тих, кого уже зараз можна сміливо і на законних підставах віддавати під суд.

«Довго запрягають, швидко їздять», судячи з усього, не про нинішніх очільників Вінницької області.

Інший бік справи у тому, що чиновники, чітко усвідомлюючи, що їхня справа потерпіла поразку разом із Петром Порошенком на президентських та «БПП» (і ними самими) на парламентських виборах, не знайшли у собі сили чесно написати заяву про звільнення. І чіплялися до останнього за власні крісла й зарплати. «Простять? Ще раз повірять? Приймуть нову клятву вірності?»

Ми не пророки, і не бажаємо ними бути. Але запам’ятайте, шановний Владиславе Володимировичу, наш прогноз. Без реальної «чистки» у лавах вінницького чиновництва, наступні (місцеві) вибори в області «зеленою» командою будуть програні зі ще більш приголомшливим результатом, аніж це вдалося зробити минулій владі. І час на ефективну «чистку» йде вже не на місяці, а, як показала «заступницька епопея», – на тижні й дні.

Не вірите? Полистайте наші матеріали за останні 2 роки, де ми чітко і давно пророкували поразку і на президентських, і на парламентських виборах Петру Порошенку, коли ні Володимира Зеленського, ні його “Слуги народу” не було видно навіть на політичному горизонті української політики.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

Олена Семко