Шоу-резерв для української політики

Перемога Олександра Усика у бою за звання абсолютного чемпіона світу з боксу у надважкій вазі, а також озвучена ним патріотична позиція – спонукали деяких оглядачів уже сьогодні зробити певні прогнози стосовно його гіпотетичного політичного майбутнього.

Елементарна логіка підказує, що Усик може бути чудовим конкурентом для Віталія Кличка, адже позиціонування у цих людей є однаковим – спортсмени зі всесвітнім визнанням, патріоти України і «нові обличчя». Якщо іміджмейкери і політтехнологи трохи пограються з тим, що (ну, звісно, про корупцію) і як має говорити Усик – більш ідеальної кандидатури для розмивання електорального поля лідера «УДАРу» не знайти.

Зацікавлених осіб у реалізації такого сценарію – вистачає. Це і потужні столичні бізнес-клани, які під час головування Кличка дещо втратили власні позиції. І керівництво Офісу президента, яке не може дратувати той факт, що Кличко періодично виступає з критикою дій Банкової. Мало того – регулярно скаржиться на неї у впливових європейських ЗМІ, що створює для «слуг народу» додаткові проблеми.

Якщо за владу у Києві змагатимуться два боксери, то обов’язково переможе хтось третій, цільовою аудиторією якого будуть виборці, орієнтовані на інші політичні пріоритети.

Читати також: Світова криза: постукраїнський період 

Але цей сценарій є простим і логічним лише на перший погляд. Більш детальний аналіз ситуації призведе до необхідності вирішення більш глибшої проблеми: а саме – чи є старт зі сфери шоу-бізнесу гарантією успіху на політичній арені?

З одного боку, приклади цього є. Це – і Кличко, і особисто Зеленський, і Притула, який досі перебуває десь у п’ятірці осіб, яким найбільше довіряють українці. І – раніше – було багато інших подібних історій. Та й в інших країнах такі ситуації не є нонсенсом (Рейган, Шварценеггер). 

З іншого боку, усі ці успішні кейси можна пояснити причинами, які перебувають поза сферою розважального бізнесу.

Щоб стати Президентом Зеленським, актор Зеленський мав багато років виступати з контр-елітарними меседжами у «95 кварталі». Тому у «час Х», у 2018-2019-х роках, коли абсолютно усі реальні претенденти на президентську посаду не могли вийти за межі 10% підтримки, Володимир Зеленський увірвався на політичну сцену не лише як медійний борець за справедливість «Голобородько». А й як справжній «Противсіх».

Щоб перемогти на виборах міського голови Києва 2014 року, Віталій Кличко мав почати політичну кар’єру у 2004 році з виступів на Майдані під час «Помаранчевої революції» (а до того ще була публічна підтримка Омельченка і Бакая), потім програти змагання з Черновецьким у 2006 і 2008 роках, і лише після цього стати самостійною політичною фігурою.  

Високий рівень впізнаваності Притули дає йому шанси для продовження кар’єри, але приклад Вакарчука, який впізнаваність так і не конвертував у політичний рейтинг, свідчить, що на цьому шляху небезпечних ділянок набагато більше, ніж здається.

А до цього були провали Олега Блохіна, який 20 років тому підтримував Медведчука, Софії Ротару у зв’язці з Литвином, Андрія Шевченка у парі з Королевською («У мене є мрія…», пам’ятаєте?). Впізнаваність у даних осіб на території України була 100%. Але її так і не вдалося перетворити на політичний рейтинг.

Отже, у змаганнях за голоси виборців має бути щось інше, ніж проста демонстрація минулих успіхів навіть у поєднанні з підняттям прапора України.

Зеленський і Кличко (та їхні радники) даний рецепт знайшли. А перераховані вище особи (при всьому їхньому бажанні із «зірок» шоу-бізнесу стати зірками політичними) – ні.

Певний політичний потенціал у Усика є. Згадаємо хоча б його перебування у лавах тероборони Києва (була ще історія дружби з Онуфрієм та висловлювання, що «Крим – це Крим» (а не Україна), але ці епізоди намагатимуться зам’яти). Однак усім тим, хто має наміри «розкрутити» з Усика чергову медійно-політичну особу, слід пам’ятати, що без змістовної складової, винятково на патріотичному іміджу, на даний момент реалізувати себе у політиці неможливо. Патріотами на публіці в Україні є всі (а хто не є – той від гріха подалі мовчить). Але сьогодні одного цього факту для просування у політиці є замало.

У спілкуванні з виборцями слід озвучувати шляхи вирішення їхніх проблем та малювати прийнятну для них картину майбутнього.

І якщо умовна «команда Усика» все ж має наміри зробити з нього альтернативу перекірливому Кличкові, то починати працювати їй слід уже сьогодні. 

Віталій Кличко йшов до посади столичного мера майже 10 років. Володимир Зеленський до крісла Президента України – ще довше.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo