• Ми продовжуємо цикл аналітики про діяльність ключових інституцій під час воєнного стану на Вінниччині.
В першій частині ми проаналізували ефективність президентської вертикалі на Вінниччині: голови військово-цивільної адміністрації Вінницької області Сергія Борзова.
Читати: Вінниччина під час війни. Фактор губернатора
Другою особою в області завжди вважалась посада голови обласної ради. Що таке обласна рада, що собою представляє і ким призначається її очільник, як справляється з кризовими явищами головний представницький орган влади на Вінниччині під час війни – у другій частині нашого циклу.
Для тих, хто не надто цікавиться витратами коштів платників податків, інформуємо — у Вінницькій області існує така структура, як “Вінницька обласна рада”, на чолі якої стоїть В’ячеслав Соколовий, колишній працівник прокуратури.
Обласна рада — не є обласною державою адміністрацією (це різні структури). Обласна рада розподіляє кошти, які надійшли у якості податків від вінничан на потреби тієї ж Вінниччини. І має оперувати винятково у межах власних повноважень.
Голова обласної ради – це не якась вийняткова особа. Це один з депутатів, якого решта депутатів делегують координувати роботу ради та її виконавчого апарату на певний період часу. І можуть замінити в будь-який момент на власний розсуд. Такий собі начальник, чи то депутат, який виконує обов’язки директора облради.
Так ось доходи обласного бюджету складатимуть (можливо) 4 млрд 613 млн грн, видатки — 4 млрд 610, у тому числі — 56 млн за статтею “Державне управління”, у яке входить оплата працівників апарату облради, який збільшився з 45 до 95 чоловік після приходу нового керівництва.
В умовах військового часу — формально — обласна рада не надто й потрібна, адже більшість питань життєзабезпечення регіону вирішуються й без неї. Тим більше, відповідно до правового статусу військового стану вона не потрібна у принципі.
Сьогодні голова ОВА може вирішувати фактично всі питання життєдіяльності Вінниччини, без жодних консультацій з депукорпусом і його керівництвом. Від внесення змін в обласні програми, до перерозподілу бюджетних коштів.
Але у нас демократія, тому облрада розпорядником значної частини бюджетних коштів залишається. І використовує їх на власні потреби.
Згадаємо хоча б незаконне збільшення кількості заступників голови з двох до чотирьох. В політичних кулуарах таке неоднозначне рішення нового депутатського корпусу трактувалось, як намагання працевлаштувати осіб наближених до керівника партії яка утворила більшість в поточному складі облради – «Української стратегії Гройсмана».
Змінила стиль роботи обласна рада після початку війни?
На жаль, прикладів цього ми не маємо.
Сесії обласної ради проводяться у закритому режимі і інформації про те, хто з депутатів залишився на місці, а хто втік за кордон — громадськість Вінниччини не має.
Не має вона й даних про те, яким чином були перерозподілені видатки. І на що витрачено понад 50 млн грн на оплату чиновників, існування штатних посад яких в умовах військового часу є недоречною.
До речі, довіряти обласній раді, що “вона і так все зробить вірно” – не слід.
За минулі роки звичним явищем став гігантський (десятки мільйонів гривень) дефіцит обласного бюджету.
Висновки й у мирний час зроблено не було. А на що витрачаються кошти платників податків у військовий час — суцільна загадка.
Були у керівництва обласної ради використати не обтяжений роботою графік на PR, але й тут чомусь не склалось.
Максимум, на що спромоглося керівництво ради — це долучитися до створення самопроголошеного міжрегіонального гуманітарного фонду, який розподіляє допомогу іноземних благодійних фондів та благодійників з Європи. В якому соратники по партії працевлаштували свого лідера, екс-прем’єра Володимира Гройсмана.
Читати: Володимир Гройсман – спроба стати героєм
Можете запитати — а навіщо обласна рада взагалі потрібна? Можемо відповісти.
Обласні ради в інших регіонаї збирають (власними силами, а не шляхом розподілення міжнародної “гуманітарки”) благодійну допомогу.
Виходять з ініціативами ефективного господарювання.
Працюють з переселенцями.
Тобто — місцеве самоврядування, якщо воно бажає зафіксувати власну готовність бути в авангарді сподівань територіальних громад — має демонструвати хоч якийсь контроль над ситуацією. Виходити з ініціативами, пропонувати проєкти, мобілізувати громадськість. Нічого цього на Вінниччині немає. Є обласна рада, є роздутий апарат, а ось ініціатив немає.
На сайті Вінницької обласної ради (можете уважно придивитися — це не є таємницею) — або передрук офіційної інформації центральних органів влади, або кадрові питання.
Жодної ініціативи.
Жодної інформації про те, що той або інший депутат вийшов з проектом допомоги фронту, або тилу. Та й сам стиль подання матеріалів — радянський “офіціоз”.
Подібну поведінку можна виправдати тим фактом, що більшість в обласній раді належить до “Української стратегії Гройсмана”, якій, судячи з даних останніх соціологічних досліджень, у перспективі не світить взагалі нічого (1,3% серед тих, хто буде голосувати і визначився).
Тож завдання максимум і для більшості депутатів Вінницької обласної ради, і для її очільника — досидіти каденцію, отримати зарплату (+90% до посадового окладу) і сказати — “до побачення, вінничани”.
Можна по-різному ставитися до голів обласної ради минулих каденцій, як Григорій Заболотний і Сергій Татусяк, однак обласна рада при них точно щось робила і функціонувала. А очільники ради були рівноправними партнерами владної трійці регіону, а не підлеглими і підзвітними меру міста, чи колишнім високопосадовцям країни.
Навіщо в природі існує ця структура, яка з’їдає майже 60 млн гривень податків вінничан лише для свого прокормлення — невідомо.
Чому так сталося?
Можливо тому, що цілковитий контроль над обласною радою перебуває у рамках однієї політичної сили — “Української стратегії Гройсмана”.
Наскільки нам відомо, лідер цієї партії до місцевих виборів обіцяв крісло голови облради щонайменше чотирьом особам. Одночасно.
Той, хто пройшов внутрипартійний кастинг, отримав і крісло, і зарплату з надбавками і преміями. Але не отримав жодного контролю з боку відверто “ніякого” депутатського корпусу. Керівництво обласної ради працювало і працює за методами апаратної чиновницької номенклатури — тобто винятково для власного самозадоволення.
Тому — будемо відвертими — питання: “Навіщо Вінницька обласна рада взагалі потрібна” – досі залишається актуальним для Вінниччини.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo.