Вінницька обласна рада остаточно перетворюється у церемоніальну структуру

На початку каденції цього скликання Вінницької обласної ради ми обіцяли уважно стежити за її діяльністю. І, слід сказати, у перший рік після виборів, які відбулися наприкінці 2020 р. знайшли у її роботі багато негативу, який і зробили надбанням громадськості. Це й роздуті штати апарату, і незаконне призначення чотирьох заступників замість двох, щоб працевлаштувати «потрібних людей», і незбалансований бюджет, який за багатьма показниками поступався бюджетам інших регіонів, і млява робота депутатів…

Зрозуміло, що з початку відкритого вторгнення РФ, переходу країни на мобілізаційні рейки та концентрації майже усіх повноважень в руках військово-цивільних адміністрацій, особливих претензій до стану анабіозу, у якому вимушено опинилася обласна рада, бути не могло. У неї, як і у всіх місцевих рад, залишилося обмаль повноважень для  впливу на ситуацію. Тож критикувати керівництво Вінницької обласної ради та її депутатів за апатичну позицію та кволу діяльність було б нечесно.

Ми і не критикували, у чому можна переконатися, порівнявши тональність наших публікацій у 2021 і 2022 роках.

Але все ж така інституція існує і, попри обмеженість можливостей впливу на події, все ж залишається (принаймні, відповідно до законодавства) центральною структурою у системі місцевого самоврядування нашого регіону.

Тому періодично робити огляди та вказувати на очевидні проблеми (не з метою покритикувати, а щоб звернути увагу на недоліки) все ж потрібно.

Ключова проблема конкретно Вінницької облради полягає у тому, що вона остаточно перетворюється у церемоніальну структуру. Слово «привітав» на сайті облради станом на червень 2023 року загалом зустрічається понад 3 тис. 300 разів (з урахуванням попередніх років), у тому числі 6 «вітальних» повідомлень за червень цього року. Прийти на професійне свято, вручити грамоту і подякувати колективу – для цього, здається, не надто потрібен апарат майже у 100 осіб.

Зрозуміло, що для того, аби хоч на якомусь рівні підтримувати інформаційну діяльність облради, для цього необхідні приводи. А їх, з огляду на обмеження повноважень, немає. Тому й доводиться ретранслювати новини територіальних громад, або комунальних установ.

Але є один нюанс і він суттєвий – це існування більше 80 депутатів облради, на висвітленні діяльності і роботи яких, при бажанні, можна було б дієву інформаційну стратегію представницького органу влади області.

І все ж певний прогрес в інформаційній політиці облради є. У порівнянні з минулим роком суттєво зменшилася кількість «оперативних зведень» та репостів повідомлень центральних органів влади. Все ж на сайт обласної ради читачі заходять зовсім за іншою інформацією.

Іншими позитивними зрушеннями є те, що керівництво і депутати облради, нарешті, стали виходити з ініціативами, наприклад, у вигляді проведення семінару з написання грантів, підписання Меморандуму про взаєморозуміння зі Швейцарсько-українським проєктом UCORD та відправленні гуманітарних вантажів постраждалій Херсонщині.

Щоправда, у останньої новини є певний аспект. Як повідомляє, офіційний сайт, депутати обласної ради закупили для жителів Півдня газові плитки та балончики до них, студенти ВНМУ зібрали продукти харчування, одяг, воду та засоби гігієни, колектив офтальмологічної клініки професора Сергієнка надав ковдри, подушки, постільну білизну, небайдужі вінничани принесли до пункту збору посуд, воду, корм для тварин, памперси, продукти, білизну.

Але подано все це у якості… ініціативи Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу, який сьогодні є головним технологічним проєктом партії, яка має більшість в обласній та міській раді.

Тобто скидалися грошима депутати, речі і продукти несли вінничани, а усі заслуги дісталися керівництву МКГШ. Взагалі, десь між рядків можна прочитати, що подібного роду «співпраця» з Міжрегіональним штабом почала обтяжувати керівництво облради, яке у кожному випадку опиняється «у тіні» політиків, які ані до облради, ані до Вінниці жодного стосунку уже не мають. Але, оскільки досі діють попередні домовленості, облрада вимушена за бюджетні і власні кошти рекламувати політичних лідерів.

І на цьому тлі, дійсно, у депутатів може зникнути бажання просувати і фінансувати самостійні волонтерські проєкти, проявляти громадську активність, розуміючи, що усі політичні капітали з цього отримують зовсім інші особи.

Тому й складається ситуація, що Вінниччина живе активним громадським життям. Організовує інформаційні форуми, проводить марафони збору коштів для ЗСУ, влаштовує івенти на користь оборони України. Активно працює і абсолютна більшість народних депутатів, пов’язаних з Вінницькою областю, і ОВА, і голови ОТГ.

А обласна рада на цьому тлі просто губиться, адже більшість ініціатив її депутатів (непоганих ініціатив!) просто губляться, адже відповідальні за PR клерки інтерпретують їх таким чином, що роботи депутата на видно, натомість на перший план виходить реклама певних політичних партій. Звісно, це швидше демотивує народних обранців, аніж підштовхує їх до громадської активності.

Відповідно (можливо) керівництво й депутати й хотіли б пожвавити роботу, але вимушені рухатися за інерцією.

А тому Вінницька обласна рада, на жаль, все більш впевнено перетворюється у церемоніальну структуру регулярних «вітань».

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo