Зміни настроїв українців. Привід для паніки / оптимізму / зловтіхи?

11 жовтня Центр Разумкова презентував результати соціологічного опитування «Оцінка громадянами ситуації в країні», у якому відобразив деякі цікаві для розуміння того – як реагують громадяни країни на курс її керівництва – тенденції.

Самого цікавого (президентського та парламентського рейтингу) у публічній презентації не було (що, звісно, не значить, що питання на цю тему не задавали респондентам, але зазначені дані є лише у замовників дослідження) – але й те, що стало надбанням громадськості уже викликало жваву реакцію представників вищих політичних кіл України.

Наскільки вона «обвалилася» подивимося шляхом аналізу декількох показників.

Рівень довіри до влади достатньо високий. 

Ну це й нормально. У мирний час громадяни хочуть і мають право критикувати владу. У період опору агресії кожен з них вважає себе частиною команди, у якій не дозволено ставити під сумнів рішення керівництва. Скільки-небудь суттєвого розриву у % тут немає. Щоб за умов нинішньої динаміки (- 13% зв півроку) досягти навіть довоєнних показників, треба чекати, щоб така тенденція зберігалася, як мінімум, рік. Тобто влада у цей період не має взагалі нічого робити, щоб вплинути на думку громадян.

При цьому уже відповіді на наступне запитання дають більше приводів для оптимізму прихильникам нинішньої адміністрації.

75% опитаних в цілому налаштовані на очікування змін на краще

Опоненти цієї тези можуть звернути увагу на те, що з очікуваннями в економічній сфері все гаразд:

Але тут же йде уточнення: «Опитування проведене у лютому-березні 2023р. продемонструвало зниження негативних оцінок навіть порівняно з «довоєнним» періодом: тоді оцінювали економічну ситуацію в країні як «дуже погану» або «досить погану» 55% (4% ˗ як «добру» або «дуже добру», 37% ˗ як «не погану і не добру»). З того часу ці оцінки практично не змінилися і у вересні 2023р. становили відповідно 56,5%,  5% і 35%)».

Читати також: Як війна змінила політичні тренди у Вінницькій області

Зрештою, складно сказати, коли більшість громадян України були задоволені ситуацією в економічній сфері…

Тут є ще одне важливе уточнення – українці не покладаються на допомогу держави, розраховуючи на самих себе: «Рівень добробуту власної родини, як правило, громадянами оцінюється краще, ніж економічна ситуація в країні.   У травні 2021р. лише 36% оцінювали його як «дуже» або «досить» поганий, 48% ˗ як «не поганий і не добрий», 14% ˗ як «добрий» або «дуже добрий»)».

Соціологи визнають, що «статистично значуще не відрізняються у червні 2021р. і вересні 2023р. частки тих, хто відповідає, що їм вистачає коштів лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей (відповідно 38% і 37%), тих, хто відповів «у цілому на життя вистачає, але придбання речей тривалого вжитку, таких як меблі, холодильник, телевізор, уже викликає труднощі» (відповідно 44% і 43%),  «живемо забезпечено, але зробити деякі покупки ми поки що не в змозі (купити квартиру, автомобіль тощо)» (відповідно 6% і 7%) та «ми можемо собі дозволити придбати практично все, що хочемо» (відповідно 0,9% і 0,6%)».

Довіра до інститутів суспільства

Щодо довіри до інститутів суспільства, то респондентами частіше висловлюється довіра, ніж недовіра, до ради міста (селища, села), в якому живе респондент (відповідно  49% і 41%), до ЗМІ України (відповідно 47% і 43%), до Національного банку України (відповідно 46% і 42%), до Уповноваженого Верховної Ради  з прав людини (Омбудсмена) (відповідно 44% і 31%).

Серед політиків, посадовців, громадських діячів, журналістів, рівень довіри до яких оцінювався під час цього дослідження, найчастіше респондентами висловлювалася довіра до В.Зеленського (75%), В. Кіма (64%), С. Притули (51%).

Опозиційні політики (на кшталт, Розенка) очевидно хотіли звернути увагу на те, що рівень довіри конкретно до Зеленського знизився. Але це не зовсім так. Він, швидше, перестав рости. 

Дійсно, у проведеному у березні 2023 року Всеукраїнському  опитуванні Міжнародного республіканського інституту (IRI) було зафіксовано, що 91% українців схвально оцінюють діяльність Президента Володимира Зеленського. 

Але згадаємо й про те, що у ІІ турі президентських виборів Зеленський набрав 73,22% голосів виборців, які прийшли на виборчі дільниці.

Тобто, ейфорія віри перших місяців війни, звісно, знизилася, але рівень довіри досі залишився на довоєнному рівні.

А це – суттєвий показник ефективності роботи ОП та його технологів. 

Також у дослідження йдеться про те, що частіше учасники опитування висловлювали довіру, ніж недовіру, до М. Подоляка (відповідно 45% і 30%), В.Кличка (відповідно 44% і 39,5%), О. Данілова (відповідно 42% і 35,5%), В. Малюка (відповідно 34% і 21%), Ю. Бутусова (відповідно 31% і 25%), С. Стерненка (відповідно 28,5% і 26%), І. Клименка (відповідно 26% і 22%), Р. Умєрова (відповідно 25% і 21%). Більшість опитаних не довіряють Ю. Бойку (82%),  Ю. Тимошенко (82%),  П. Порошенку (73%), О. Арестовичу (71%), Д. Гордону (58%),  Д. Арахамії (54%), А. Єрмаку (53%).

Як не складно побачити, більшість з фігурантів анкети з високим рівнем довіри належать саме до кола впливу ОП. А ось опозиціонери – у групі тих, кому не довіряють.

Виняток становить хіба що Єрмак, але це є темою для окремої розмови – навіщо його прізвище взагалі включили до цієї анкети. 

Лише 15% опитаних позитивно ставляться до ідеї проведення загальнонаціональних виборів в Україні до завершення війни, майже дві третини (64%) ставляться негативно  (21% не визначилися).

І цей факт, як здається, може бути основним козирем на міжнародних перемовинах представників ОП із західними партнерами.

Українці не хочуть виборів до кінця війни

Більшість виборців України не бажає брати участь у виборах до скасування воєнного стану – і це факт.

Причини – всі ті самі, які раніше озвучував і Зеленський, і Данілов:

Також 14% називають як мотив негативного ставлення те, що у випадку, якщо буде дозволене онлайн голосування, російські спецслужби зможуть втрутитися в процес голосування, 13% ˗ що існує небезпека посилення внутрішньополітичних конфліктів та ухвалення популістських рішень в умовах війни, 11% ˗ що можливе тимчасове скасування воєнного стану під час війни для проведення виборів негативно позначиться на безпеці та обороноздатності країни, 9% ˗ що члени виборчих комісій, офіційні спостерігачі та кандидатів на виборні посади можуть бути мобілізовані».

Нарешті, у випадку, якщо вибори все ж відбудуться, 15% відповіли, що голосуватимуть на них за вже існуючі політичні партії, 24% ˗ за новостворені політичні сили (якщо такі будуть), але відносна більшість (31%) відповіли, що для них не матиме значення, чи новостворена це партія, чи вона існувала й раніше.

І уже від цього меседжу слід переходити до наступного – політична сила, якій можна  довірити владу у повоєнний період, найчастіше, на думку громадян, може з’явитися із середовища військових (так вважають 52% опитаних). 30%  респондентів дотримуються думки, що вона може з’явитися з волонтерського середовища (що на 5% більше, ніж у липні 2023р.), 25% − з кола  гуманітарної або технічної інтелігенції (на 7% більше, ніж у липні 2023р.), 23% ˗ з уже існуючих політичних партій (що на 3% менше, ніж у липні), 19% − з організацій громадянського суспільства, 8% − з бізнес-середовища.

Висновки з соціології

Тож шукати в результатах опитування негативні тенденції для ОП й особисто Володимира Зеленського можна лише у тому випадку, якщо ці тенденції є дуже велике бажання побачити.

Більшість населення не змінюють власні погляди – війна до перемоги, а до цього моменту – повна довіра до влади.

А там – буде видно, причому пріоритет логічно віддається політичним об’єднанням військових і волонтерів.

Ну, а поки що основний настрій у більшості населення України – невизначеність. І це видно навіть з тих цифр соціологічного дослідження, які прямо про них не говорять.

Центр соціально-політичного моніторингу “Вектор” спеціально для Політарени Вінниччини

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo