Не хочемо робити жодних прогнозів, але все більше факторів вказують на наближення певного рішення, яке хоча й не призведе до завершення війни в Україні та настання стійкого миру, все ж може забезпечити заморожування на лінії бойового зіткнення. Не виключено й підписання певних документів з констатацією гарантій безпеки та – що найменш приємно – з фіксацією певних поступок з боку України.
Суспільству, особливо його активній частині, це безумовно не сподобається. А майже всі опозиційні політики не змарнують нагоди скористатися цим незадоволенням для зниження рейтингу влади.
На Банковій це розуміють, тому віднедавна розпочали інформаційну кампанію про необхідність національного єднання та недопущення ситуації, коли внутрішні вороги вважатимуться небезпечнішими за зовнішніх. Адже саме на деструктивні стихійні акції протесту робитиме ставку Москва після завершення активної фази війни.
Не будемо давати оцінку такій стратегії ОП, оскільки градус незадоволення у суспільстві все ж неухильно зростає (протести проти реформи антикорупційних органів це показали). І тому певний політичний «шторм» після скасування воєнного стану (а можливо, і до цього) є майже неминучим.
Проте звернемо увагу на інше. Політична зрілість будь-якої держави вимірюється готовністю суспільства і здатністю адміністрації «грати у довгу» – не приймати емоційних рішень і не намагатися отримати все бажане тут і негайно.
Так, Україна може опинитися у ситуації, коли значна частина її громадян вважатиме результати війни відверто несправедливими та шукатиме винних всередині країни. Але хто сказав, що такий стан триватиме нескінченно?
Політичні аналітики і військові експерти слушно зауважують, що РФ готуватиметься до наступної війни і спробує використати на свою користь внутрішні проблеми України. Проте ніщо не заважатиме й Україні використовувати системні негаразди кремлівської політичної системи та готуватися до опору агресії на значно кращому технологічному рівні.
Згадаємо ситуацію 2014-го року. У РФ була підготовлена професійна армія, а в України – лише окремі підрозділи. В Криму стояв Чорноморський флот. А за кількістю танків та літаків перевага у агресора була вражаюча.
Проте якісна підготовка за допомогою Заходу звела нанівець перевагу ЗС РФ. Чорноморський флот пішов на дно, у тому числі завдяки морським дронам. Танки стали легкою мішенню для БПЛА, яких у Москви на початок повномасштабної війни майже не було.
Наступний період відносно хиткого миру – шанс для України посилити власну перевагу саме у новітніх озброєннях.
Проте головна слабка ланка РФ та, яку у Кремлі вважають найсильнішою – жорстка виконавча вертикаль влади, де всі лінії сходяться на одній людині.
А між тим ця особа не вічна. І у кремлівських баштах пошепки, але все гучніше обговорюють питання транзиту влади після його смерті. А транзит цей мирним не може бути за визначенням, оскільки в РФ відсутні демократичні механізми виборів і формування влади. Тому місцеві олігархи уже сьогодні формують приватні армії і готуються до силових змагань у боротьбі за активи.
Це буде сприятлива нагода для України повернути захоплене? Так. Причому – в оглядовій перспективі: від 5 до 10 років.
У країн Заходу у 1950-80-х роках було багато підстав, щоб розпочати збройне протистояння з СРСР, який не відмовлявся від ідеї глобальної комуністичної експансії. Це була б смертельна для людства битва з використанням ядерної зброї. Але Захід і, насамперед, США вміють «грати у довгу». Тому СРСР спочатку виснажили гонкою озброєнь та дрібними конфліктами, водночас обробили населення за допомогою пропаганди. І радянський «колос» впав за карколомно стислий проміжок часу майже без опору – під масою внутрішніх проблем.
Тоді, до речі, отримали свободу країни Балтії, які західні держави вважали окупованими з 1940 року. І не визнавали у якості складової частини СРСР.
Кінець цього року може бути часом непростих політичних і дипломатичних рішень. З важкими наслідками і для України в цілому, і для нинішньої влади. Проте це буде й тестом на політичну зрілість.
Збереження держави, підтвердження курсу на європейську інтеграцію та на кардинальне оновлення і модернізацію усіх сфер життя дадуть можливість Україні уже за декілька років повернути тимчасово втрачене. Змарнування цього шансу і пошук справедливості у війні «всіх проти всіх» лише легалізує успіхи агресора.
Час буде складний, але визначальний для України як суб’єктної суверенної держави, яка утвердила власне місце на глобальній історичній арені.
Підписуйтесь на наш телеграм-канал: https://t.me/politarenainfo1
