• До вашої уваги інтерв’ю порталу «Реформа державного управління» народної депутатки Лариси Білозір. Як голова підкомітету з адмінпослуг та процедур, перебуває на постійному зв’язку з працівниками ЦНАП.

Перед якими викликами постала держслужба в період повномасштабного вторгнення?

Війна стала каталізатором надзвичайно швидких змін у цій сфері. По суті, держава змушена на ходу встановлювати правила та вибудовувати стратегію дій для свого ефективного функціонування. І хоч війну в країні ми мали із 2014 року, масштабність нинішнього вторгнення безпрецедентна, а кількість суб’єктів державного управляння, що змушені функціонувати в умовах активних бойових дій чи навіть окупації, колосальна.

Тож, виклик тут один, але дуже суттєвий — як продовжити надавати якісні державні послуги для громадян, попри всі труднощі. Увесь цей час у країні надаються критично важливі послуги, виплачуються зарплати й пенсії. Здебільшого це — заслуга всієї публічної влади. Наразі важливо зберегти подальшу стабільність держави.

Як війна вплине на державну службу в довгостроковій перспективі?

Очевидно, що війна змінить багато підходів до роботи державної служби, що існували до нині. Ми вже зараз маємо думати й готуватися до фактичного рестарту системи публічної служби та розбудови дієвих інституцій після завершення війни. І якраз зміцнення кадрового потенціалу та розвиток ефективного лідерства має стати одним з основних напрямів оновлення держслужби в перспективі.

Також потрібна класифікація посад державної служби та запровадження чіткої та прозорої структури заробітної плати на основі цього. На сьогодні ми маємо великий розрив через надвеликі надбавки, премії та доплати, які собі нараховують керівники держорганів та місцевого самоврядування. Деколи виплати на одній і тій же посаді з однаковим функціоналом різняться в рази в різних регіонах країни.

Нині вже маємо розроблений законопроект щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці держслужбовців, який передбачає запровадження чіткої та прозорої структури заробітної з обмеженими преміальними виплатами на рівні до 30 % та сталою часткою заробітної плати на рівні 70 %. Це прибирає поле для маніпуляцій.

Які сценарії розвитку держслужби ви бачите після війни?

Зараз багато говорять, що найбільш ефективним шляхом подальшого розвитку держслужби стане розроблення моделі її цифровізації, тобто впровадження онлайн-комунікацій у державному управлінні. Але реалії вже показали нам, що проблем у цьому процесі виникає навіть більше. На прикладі реєстрації внутрішньо переміщених осіб ми побачили, наскільки недосконала та нестабільна електронна система. Через постійні збої в роботі інформаційної системи «Соціальна громада» електронні справи внутрішньо переміщених осіб із першого разу не зберігалась, тому фахівцям доводилося повторно вводити ці дані. Це займало додатковий час. Усе це призводило до великих черг та невдоволень громадян. Це все призвело до затримок із виплатою державних допомог частині переселенцям.

Що позитивного та негативного війна може принести в цю сферу?

Мені здається, що війна призведе до ревізії управлінських і фінансових ресурсів державних інституцій. Простіше кажучи, до суттєвих скорочень. Я особисто проти цього. Нам важливо зберегти кадровий потенціал.

Які законодавчі ініціативи були впроваджені після 24 лютого, котрі стосуються державної служби?

20 травня почав діяти закон згідно з яким під час воєнного стану держслужбовців призначатимуть за спрощеною процедурою. Це якраз наслідок прийнятих Верховною Радою законодавчих змін на період військового часу. Щось подібне було прийнято під час пандемії COVID-19, але з тими відмінностями, що тоді цей процес був хоча б частково публічний, то нині цієї норми немає. Це ризик для виникнення зловживань.

Також Закон щодо функціонування місцевого самоврядування в період дії воєнного стану розширює компетенції міських, селищних та сільських голів, змінює умови функціонування військових адміністрацій населених пунктів та спрощує процедуру прийняття актів місцевою владою.

Я вважаю, що ці зміни цілком і повністю відповідають тим реаліям, у яких нині функціонує держсектор. Фактично ми врегулювали повноваження ОМС для ухвалення швидких рішень у кризових умовах.

Опишіть, як почався у вас день 24 лютого?

На той момент я була в Києві. Після перших вибухів я відвезла дітей до родичів на заході України. Потім постійно розривалася між місцем, де перебувають діти, округом та Києвом, де щотижня проходили засідання Верховної Ради. А також, як член парламентської делегації відвідувала сесії в ПАРЄ в Страсбурзі, де разом із колегами боролася за вигнання Росії з європейських інституцій.

Як змінився ваш розпорядок із того часу?

Ви знаєте, мені здається, що не ми визначаємо свій розпорядок дня нині. Це роблять за нас. Адже фактично ми живемо від однієї повітряної тривоги до іншої. Але не дивлячись на це, ми всі працюємо. Я, окрім того, що продовжую виконувати депутатську діяльність, ще й активно залучена до дипломатичного фронту і як усі українці стала волонтером.

Як за період вторгнення трансформувалася комунікація між законодавчою гілкою влади і виконавчою?

Можу відзначити позитивну тенденцію в цьому процесі, постійно на зв’язку з урядовцями, особливо в рамках робочих груп у Національній раді з відновлення країни.

Кількість депутатських звернень збільшилося, але уряд чує й реагує. Зокрема, щодо змін постанов та підзаконних актів для функціонування місцевого самоврядування.

Держава навіть у критичні дні продовжувала ефективно працювати. Усі залишилися на своїх місцях. І зараз в умовах війни уряд та парламент працюють злагоджено та зберегли увесь свій функціонал не дивлячись ні на що.

Як часто до вас звертаються державні службовці? Якої допомоги просять нині?

Здебільшого я спілкуюсь представниками місцевого самоврядування та представниками ЦНАП Вінниччини. Тут мій округ, я тут працюю. На щастя, ноги окупанта на Вінниччині не було й наші громади функціонують у нормальному режимі, якщо так можна сказати. Крім того, як голова підкомітету з адмінпослуг та процедур, перебуваю на постійному зв’язку з працівниками ЦНАП.

Особливо багато звернень було щодо проблем у процесі реєстрації внутрішньо переміщених осіб для здійснення нарахувань та виплати державної допомоги. Деякий час робота програм «Соцгромада» була практично обмежена. Це зумовлювало величезні черги та затягування.

Також громади скаржилися на потребу зняття обмежень введених урядом на капітальні видатки в рамках облаштування тимчасового житла для переселенців, а також для придбання транспортних засобів для громади. А в частині відновлення автобусного перевезення на маршрутах загального користування — передбачити можливість компенсації автомобільним перевізникам збитків від перевезень.

Як змінився, на вашу думку, типовий портрет держслужбовця за останні три місяці?

Ми побачили, що переважна більшість державних службовців вірні Україні. Це — надзвичайно радує та мотивує. Більшість працює і зробить все, щоби зберегти країну.

Окремо хочу відзначити працівників ЦНАП, управлінь соцзахисту, які працювали день і ніч навіть на вихідних, щоби зареєструвати ВПО. Приміщення райдержадміністрацій та ЦНАП стали для багатьох переселенців своєрідними центрами турботи: там їх і годували, надавали прихисток та гуманітарну допомогу.

Яке ваше бачення процесу повернення держслужбовців з-за кордону?

Я вже про це казала, на жаль, ми втрачаємо тисячі кваліфікованих кадрів, які вимушено рятуються в інших регіонах чи країнах. Деяких працівників із початку агресії перевели на простій. Це абсолютно ніяк не мотивує людей повертатись.

Чому закон про адмінпроцедуру досі не діє?

Закон України «Про адміністративну процедуру» (реєстраційний номер 3475) нарешті був підписаний Президентом України! Лише в цьому скликанні українському парламенту вдалося розглянути та нарешті ухвалити цей законопроект після 20-річної історії підготовки.

Не дивлячись на війну країна потребує єдиних та прозорих правил взаємодії між державою, громадянами та бізнесом. Більше того, це є частиною унормування нашого законодавства з європейським. Закон про адмінпроцедуру передбачає ті самі заходи, що вже працюють у країнах Європи й полегшують життя громадян та бізнесу. Насамперед, це принцип офіційності, за яким орган влади, а не особа має збирати інформацію (докази) необхідну для прийняття рішення, а не перекладати ці завдання на особу.

Це одне з важливих питань євроінтеграції, бо частина питань в опитувальнику ЄС щодо набуття країною статусу кандидата на вступ, який заповнювала Україна, стосувалися саме адміністративної процедури. 

Треба зазначити, що Закон «Про адміністративну процедуру» набуде чинності лише через півтора роки з дня його опублікування. Тобто відведено достатньо часу для створення умов до набрання ним чинності й немає ризиків будь-якого негативного впливу на функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Джерело

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА