Мирна угода і вибори — чутки і… чергові чутки

На минулому тижні низка впливових Telegram-каналів поширили інформацію, що Офіс Президента, начебто готуючись до парламентських виборів, вирішив створити декілька сателітних політичних проєктів.

Мова йде, передусім, про умовну молодіжну партію, яку просуватимуть через “Дію”, і обличчям якої буде віце-прем’єр Михайло Федоров. Причому автори публікацій діляться “інсайдом”, що до проєкту може долучитися Давид Арахамія. 

Інший фланг — на колишньому “біло-блакитному” полі доручено опрацьовувати ерзац-партії з Арестовичем і Подоляком у якості публічних спікерів. 

Ну а якщо партії готують(ся) до виборів, то відповідно читачів підштовхують до висновків, що на момент голосування воєнний стан буде скасовано, а це можна зробити лише після підписання мирної угоди, або “заморожування” конфлікту.

Далі трактування розходяться — капітулює РФ до моменту виборів (осінь), буде таке “заморожування” наслідком втручання світових лідерів та проведення якоїсь “демаркаційної лінії”, або певне компромісне рішення буде прийняте на мирній конференції. Про необхідність проведення останньої ледь не щотижня з’являються ініціативи (ООН, Китаю, Папи Римського, лідерів європейських країн тощо).

На нашій пам’яті, це третя така масована кампанія, об’єктом якої є, як не складно здогадатися, українське суспільство, адже складно собі уявити, що у Москві, Вашингтоні, Брюсселі та Пекіні серйозно вірять у впливовість, а тим більше пророчі якості українського сегменту Telegram.

Перша була на початку осені 2022 р., коли з подачі проросійського видання почала циркулювати інформація про “рекомендації” з боку Заходу не відкладати парламентську виборчу кампанію, назначену на 2023-й рік. Причому навіть деталізувалося те, що вибори буде проведено за пропорційною системою із закритими списками, на що начебто західні союзники уже дали згоду.

Далі якесь “джерело в Раді№ вказувало на те, що сам факт того, що Захід заговорив про вибори, є дуже показовим. Насамперед, тому що це було свідченням того, що там розраховують на швидке закінчення активної фази бойових дій. 

Критики міркувань неназваного “джерела” справедливо вказували, що для проведення виборів потрібно реальне, а не декларативне завершення активної фази, після чого скасовувався би воєнний стан, а вже потім оголошувався би старт виборчого процесу. Станом на осінь минулого року, як ми пам’ятаємо, жодних передумов для того, щоб активна фаза завершилася, не було.

Адресат “вкидання”, крім суспільства у цілому, був в особі спонсорів політичних партій, яким таким чином сигналізували, що їхні витрати ще можуть капіталізуватися у політичний вплив.

Друга хвиля, яка припала на кінець 2022-го року, багато у чому нагадувала першу.

Втім, ключовий акцент у ній було зроблено на тому, що у виборах мала б бути зацікавлена “Слуга народу”, щоб зміцнити монобільшість та посилити позиції на регіональному рівні.

Реверанс у бік “слуг” був зарахований, але й дані публікації не відповідали на головне запитання:

“Яким чином може бути:

а) оголошено перемир’я;

б) скасовано воєнний стан;

в) призначено вибори, — якщо Україна не досягла основної поставленої у війні цілі — звільнення всієї конституційної території у міжнародно визнаних кордонах 1991 року?”

З чим владі виходити до суспільства? І чи погодиться суспільство на подібні умови?

“Третя хвиля” почалася теж не сьогодні. Уже декілька тижнів західні ЗМІ мусують тему, що Україні слід згодитися на мирні переговори, зміцнивши ті позиції, які їй вдасться здобути внаслідок весняного контрнаступу.

Однак й у даному контексті більшість аналітиків обмежується натяками та напівнатяками, говорячи про процедурний шлях до миру. А більшість і просто залишають без розгляду питання про те, як Україні далі будувати державу, якщо заявлені цілі (кордони 1991 року) не будуть досягнуті.  

Telegram-канали — знову ж таки натяками та напівнатяками — говорять про довгий манівець, який теоретично міг би легітимізувати підсумки війни.

Читайте нас в в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

Згідно зі статтею 2 Конституції “Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною”.

Але в Основному Законі є й такі статті: 5 “Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами”, також 73 “Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України”, і 156 “Законопроект про внесення змін до розділу I “Загальні засади”, розділу III “Вибори.

Референдум” і розділу XIII “Внесення змін до Конституції України” подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України”.

Виходячи з цього, автори каналів натякають, що якби умови мирного договору винести на Всеукраїнський референдум, куди, водночас, включити й питання про зміну території України, то такий шлях теоретично мав би право на існування.

Особливо, якщо аналогічне питання буде винесено на референдум у РФ (а там Кремль може намалювати все, про що домовиться заздалегідь).

Ну а вже наступним кроком (або синхронним з референдумом) могло б бути й питання про парламентські вибори.

Схема зрозуміла й, знову ж у теорії, мала б право на існування.

Якби не позиція українського суспільства, яке за усіма соціологічними опитуваннями, готове погодитися на завершення війни за однієї умови — повного звільнення території України, включно з Кримом. 

А немає мирного договору — немає й скасування воєнного стану. Відповідно, відсутні умови для проведення виборів та й для “розкручування” сателітних політичних проєктів. 

Тому на даний момент можна констатувати те, що й “третя хвиля” чуток про гіпотетичну підготовку парламентських виборів так і не підвищила дані чутки до категорії інформації, яка мала б відношення до реальності.

Що характерно, кожна нова така “хвиля” ведеться з не меншим завзяттям, ніж попередня.

Ймовірно, комусь або дуже потрібно, щоб настрої про вибори вкорінилися у головах українців, як теоретично можливі, або конче слід утримувати власних депутатів та спонсорів “у тонусі”.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo