• Як ми вже повідомляли раніше, у Вінницькій області відбулась цікава політична подія. Чи не вперше в політичній історії Вінниччини чинний голова обласної ради може скласти повноваження за власним бажанням.
Щоправда для цього голові ради Вячеславу Соколовому (фракція “Українська стратегія Гройсмана”) потрібно виграти суд, в якого керівник представницького органу влади вимагає поновлення на попередньому місці роботи – очільника обласної прокуратури.
Ми вже публікували з цього приводу коментар голови ОДА 2015-2019 років Валерія Коровія, наразі пропонуємо до вашої уваги коментарі депутатів та політиків Вінниччини.
Депутат обласної ради Роман Квітко
«На мою особисту думку, Вячеслав Соколовий професійно та відповідально виконував обов‘язки головного прокурора області так як і виконує обов’язки голови оласної Ради і якщо його звільнення було противоправним, то так само як кожен громадянин України, він має повне право звернутись до суду і відповідно якщо феміда вивчивши усі факти, прийме рішення на його користь!
Він має повне право відновитись на посаді з усіма відшкодуваннями!
Щодо того, хто на мою думку міг би очолити обласну Раду, враховуючи в першу чергу досвід та професіоналізм, вважаю що це міг би бути Ігор Дмитрович Івасюк!»
Довідково. Роман Квітко був обраний депутатам облради за списком забороненоі нині партії ОПЗЖ. Наразі Квітко безпартійний та позафракційний депутат обласної ради.
Депутатка Вінницької обласної Ради чотирьох скликань від партії «Батьківщина» Людмила Щербаківська. В свій час Людмила Михайлівна обіймала посади заступника голови облдержадміністрації та обласної ради.
«Що стосується позову до суду голови облради Соколова В.П. по відновленню на посаду прокурора Вінницької області, то він має на це право, як і любий громадянин України, захищаючи свої інтереси, а справедливий суд зобов’язаний оголосити законне рішення.
У разі відновлення на посаді, якщо це відбудеться, постає наступне питання – обрання голови облради. А тут уже цікаво … більшості в облраді немає ні одна політична сила, більшість формується по домовленості і конфігурація керівних посад може змінитися.
Наприклад, якби Юлія Тимошенко була Президентом України, а я головою облдержадміністрації , ми би все зробили, щоби головою обласної Ради був представник від нашої політичної сили. Тому в сьогоднішніх реаліях все можливо.
Прізвища називати зарано, а сюрпризи реальні. А головне – перемога та мир в Україні, тому всі стаємо на захист наших кордонів».
Керівниця фракції “Слуга народу” у Вінницькій обласній раді Тетяна Каменщук.
«Не думаю, що тема порушена Вами є значимою для мешканців області і слабка як інформаційний привід. В умовах повномасштабної війни важливими є питання щодо економічного забезпечення, психоціальної стійкості жителів.
По-друге, кожна людина має право на захист трудових прав і при цьому нести відповідальність за професійну діяльність.
Щодо того, хто міг би очолити обласну раду, то ще є 83 діючі депутати, з яких можна обрати професіонала-управлінця з раціональними думками.
І в нашій фракції такі є», – прокоментувала нашому телеграм-каналу Каменщук.
Депутатка обласної ради Вікторія Родінкова фракція “Європейська Солідарність”.
– Він трохи з часом помилився. В прокуратурі “чистки” і навряд чи хто захоче отакі репутаційні ризики на себе брати і поновлювати людину, яка, вочевидь, не рвалася на посаду прокурора в останні 3 роки. А тут, раптом, згадала.
Ще це може означати, що “щось пішло/іде не так” у обласній більшості Гройсмана, а також, не виключено, що посада голови ОР – не така дохідна як прокурорська. Як розвиватиметься цей кейс, покаже час.
Щодо ймовірного наступника Вячеслава Соколового на посаді голови облради, якщо суд поновить Соколового на попередньому місці роботи (прокурор області)
– Це міг би бути Андрій Гижко, який разом із Соколовим балотувався на посаду голови облради під час першого засідання поточного скликання ВОР.
Серед представників Європейської Стратегії Гройсмана яскравих та молодих лідерів не бачу, тому в цілому можу погодитися з думкою Валерія Коровія, висловленою у матеріалі, під яким я розмістила свій коментар.
У будь-якому випадку, хотілося б, щоб це була молода, енергійна людина, яка інтереси громади ставила б вище власних, і, відповідно, була самостійною та незалежною, наскільки це може дозволити партійна кон’юнктура.
Голова «Партії Вінничан» Микола Філонов.
Для того щоб зрозуміти суть проблеми посадової особи обраної на виборах мешканцями області (бо спочатку Соколовий був обраний виборцями депутатом облради, як представник інтересів вінничан в облраді, а потім решта представників мешканців області – депутати облради – обрали депутата Соколового свої керівником) потрібно запитати відношення до такого сумнівного вчинку самих виборців.
Якщо ви запитаєте будь-якого мешканця області, чи голосував би він за кандидата в депутати, який через два роки після виборів складе повноваження голови облради і повернеться в прокуратуру, думаю 100% відповідей будуть негативними. І, давайте будемо відвертими, в передвиборчій програмі цього кандидата та його політсили були зовсім інші обіцянки і зобов’язання, на кшталт: “обіцяю дбати про громаду, вінничан” і так далі, а не “використаю довіру виборців і посаду для повернення в крісло прокурора області”.
Бо зараз це виглядає саме так. Інакше чому голова облради не позивався до суду одразу після звільнення з посади прокурора, а вичекав декілька років, набув певного соціального статусу і зважився на такий крок. Можливо мало й місце певної домовленості із представниками судової гілки влади чи високопосадовцями Офісу Генпрокурора.
Друге. Всі розмови посадовця про те, що він не збирається складати повноваження голови облради, не коштують паперу на якому вони надруковані. Для чого тоді позиватись до суду? Щоб програти позов? Це – невідомо на кого розрахована нісенітниця.
Щодо того хто міг би замінити Соколового на посаді.
З фракції УСГ це міг би бути ексгубернатор Скальський, колишній віцепремєр Кістіон, або Галина Якубович. Є підготовлені люди і у президентській фракції, є колишній посадовець ОДА і у фракції ЄС.
Щодо політичної відповідальності, то будь-яка заміна керівника облради на іншу особу, окрім випадку добровільної мобілізації на фронт – це, на моє особисте переконання, ніщо інше як втеча від виборців, невиконання зобовязань та недотримання слова. Щоправда це – типова риса для керівників партії “Української стратегії Гройсмана”, але це тема для окремої розмови.
Від редакції. На момент публікації наше видання так і не дочекалось коментарів від голови фракції “Українська стратегія Гройсмана” та фракції “За майбутнє”.