«Уряд національної єдності» як відображення рейтингів українських політиків

Резонансна публікація у виданні “Politico” про доцільність формування в Україні «уряду національної єдності» трохи оживала вітчизняний політичний бомонд. Адже бажаючих увійти до оновленої команди Президента вистачає. Особливо у середовищі тих відставних політиків, які з початком повномасштабної війни опинилися на узбіччі суспільного життя.

Повернутися до влади вони очевидно хотіли б. Інше питання – чи очікують на таке повернення виборці? І чи не вплине наявність того чи іншого токсичного політика на рейтинги влади у цілому?

Соціологи з КМІСу провели оперативне опитування 1200 респондентів на тему ставлення до гіпотетичного «уряду національної єдності» з представників різних політичних сил, а також того, хто теоретично міг би його очолити.

У першому випадку слід відзначити, що до створення коаліційного Кабміну позитивно або нейтрально ставляться більшість українців – 37% і 38%, у той час як негативно – лише 19%.

А ось підтримка певних, вказаних в анкеті прізвищ політиків – більш показова.

Фактично вона відображає нинішній рейтинг політичних лідерів та їхніх партій. А також тенденції і тренди рівня довіри до них.

Формальна і прогнозована більшість (25,5% серед тих учасників опитування, які змогли відповісти на запитання) – у Петра Порошенка.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

Як не складно побачити – це все та ж чверть виборців, які підтримали лідера «Європейської солідарності» у другому турі президентських виборів 2019 року. Таким чином, п’ятий президент України підтвердив, що у нього сформувалося електоральне ядро, яке не зруйнувалося навіть умовах, коли він позбавлений важелів впливу на ситуацію. І, очевидно, саме ці цифри стануть для «ЄС» завданням-мінімум на теоретичних післявоєнних парламентських виборах.

Друге місце (13,8%) у Валерія Залужного.

З одного боку – це непоганий стартовий капітал для самостійної політичної кар’єри; з іншого, видно, що виборці сприймають його, насамперед, як представника президентської команди, отже, у коаліційному уряді його бачать не так багато. 

Утримує свій базовий електорат (9-10%) і Юлія Тимошенко (9,2% в опитуванні).

Що є доволі обнадійливим результатом, адже, починаючи з 2019-го року ЮВТ лише втрачала у рейтингах. Тож можна спрогнозувати, що після нового року Юлія Володимирівна розгорне потужну лобістську кампанію з метою репрезентації себе у якості вигідного союзника для Банкової. А, можливо, і потенційної альтернативи (до речі прізвища Кличка, який теж претендує на цю роль, в анкеті немає). 

Потрохи зміцнює власні позиції нинішніх прем’єр-міністр Денис Шмигаль. 4,9% – не так багато, але якщо згадати, що його майже відразу після призначення уже неодноразово намагалися відправити (у ЗМІ) у відставку, то такий результат, як мінімум, – свідчення міцних позицій у нинішній владній команді. Для порівняння – у Андрія Єрмака лише 2,2%, а у Михайла Подоляка – 2,9%.

Попередники Шмигаля – Володимир Гройсман (2,6) і Арсенія Яценюк (2,8%) під час повномасштабного вторгнення власний політичний капітал втратили.

І тепер, якщо спробують повернутися у велику політику, у багатьох моментах мають починати все з початку. До того ж, враховуючи те, що за Яценюком тягнеться токсичний шлейф проєкту «Стіни», а за Гройсманом – корупційні оборудки з Микитасем та строката місцева історія.

Для того щоб теза про “втрату політичного капіталу” Яценком і Гройсманом виглядала не як гіпотетичне припущення авторів цієї статті, наведемо результати іншого соціологічного дослідження. Того ж самого КМІСу.

За рік до повномасштабного вторгнення Володимира Гройсмана було названо найкращим прем’єр-міністром України з 2005 року. Про що повідомили не лише соціологи, а й пресслужба партії колишнього високопосадовця

Тоді найкращим прем’єром Володимира Гройсмана вважало 21,3%. На другому місці опинився – Микола Азаров (13,5%), на третьому – Юлія Тимошенко (13,4%). Решта голів українських урядів набрали менш як 10% голосів кожен. Чинний прем’єр-міністр Денис Шмигаль отримав 5,1% голосів підтримки респондентів.

Прізвище екс прем’єра за часів Володимира Зеленського Олексія Гончарука навіть не згадали, проте внесли до анкети згадку про нардепа від «ЄС» Олексія Гончаренка (2,0%).

На цьому тлі непогано виглядає (4,6%) навіть Дмитро Разумков.

І це показник того, що й у нього склалося електоральне ядро приблизно на межі прохідного бар’єру (5%). Тож за умови певного посилення, колишній спікер має шанси на проведення своєї партії до нової Верховної Ради.

Ну й показники зрадника Євгена Мураєва (2,0%) – це, звісно, несерйозно, адже у якості навіть гіпотетичного прем’єр-міністра абсолютна більшість населення України його не сприймає і не сприйме. Однак у порівнянні з іншими проросійськими політиками минулого (Бойко, Медведчук) рівень токсичності у нього менший. Що й дозволяє включати його прізвище до соціологічних анкет.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo